З а н я т т я 8

Т Е М А : Середньовічна держава в Азії. Особливості східного середньовічного права /2 год./

Мета заняття: уяснити загальні риси східного феодалізму та його специфіку в державному ладі і правових засадах в Арабському халіфаті, Індії, Кітаї та Японії; виховувати негативне ставлення до деспотичних форм правління і правового укладу середньовічних східних держав; вироблення навичок порівняльного аналізу історико-політичних і правових явищ.

П л а н .

1. Загальна характеристика східного феодалізму.

2. Арабський халіфат та мусульманське право.

3. Середньовічна держава і право в Індії.

4. Середньовічні держава і право в Китаї та Японії.

Питання для самоконтролю та самоперевірки:

1. Аналіз особливостей східного феодалізму.

2. Визначте головні ідеї ісламу та головні елементи мусульманської релігії.

3. Дайте аналіз джерел мусульманського права.

4. Дайте загальну характеристику права власності, сімейно-шлюбного та кримінального права за шаріатом.

5. Охарактеризуйте державне управління та судову систему в феодальній Індії.

6. Які особливості державного управління в феодальному Китаї?

7. Дайте характеристику силовим структурам країн середньовічного Сходу.

8. Порівняйте абсолютну монархію в західній Європі та на Сході, при цьому заповніть таблицю ( на прикладі будь-яких країн Західної Європи та Сходу).

Спільні риси абсолютизму

Особливості абсолютизму в Європі

Особливості абсолютизму в Азії

Опорні поняття: халіфат, шейх, саід, іслам, халіф, диван, емір, каді, коран, шаріат, сунна, фетва, адат, магараджа, дхарма, падишах, дхармашастри, шеньші, мандарини, конфуціанство, самурай, сьогун.

Теми рефератів:

- Особливості мусульманського права.

• Сутність системи сьогунату в середньовічній Японії.

Л і т е р а т у р а.

Основна:

1. История государства и права зарубежных стран / Под ред. Жидкова О.А., Крашенинниковой Н.А. В 2-х ч. 1 Ч. – М.: НОРМА, 2004. – 624 с.

2. История государства и права зарубежных стран / К.И.Батыр, И.А. Исаев; под ред. К.И.Батыра. – М.: ТК Велби, Изд-во Проспект, 2007. – 496 с.

3. Хома Н.М. Історія держави та права зарубіжних країн.– Львів: Магнолія Плюс: Новий Світ-2000, 2005.– 480с.

4. Макарчук В. С. Загальна історія держави і права зарубіжних країн: Навчальний посібник. Вид. 4-те, доп. – К.: Атіка, 2004. – 616 с.

5. Трофанчук Г.І. Історія держави і права зарубіжних країн. – К.: Юрінком Інтер, 2006.– 400с.

6. Рубель В. А. Історія середньовічного Сходу. Тематична хрестоматія. – Київ: Либідь, 2000. – 624с.

7. Хрестоматия по истории государства и права зарубежных стран. В 2 т. Том 1. Древний мир и Средние века. / Сост.: Лисенко О., Трикоз Е. Под ред. Крашенинниковой Н. – М.: Норма, 2009. – 808 с.

Додаткова:

1. Егер О. Всемирная история. Средние века. – М.: АСТ, Полигон, 2009. – 592 с.

2. Басовская Н. И. Человек в зеркале истории. Древний мир и Средние века. – М.: Астрель, Олимп, 2009. – 352 с.

3. Хлевов А. Краткая история Средних веков. Эпоха, государства, сражения, люди. – СПб.: Амфора, 2008. – 384 с.

4. Атоян О.М., Жданова В.Д., Татолі Т.В. Історія держави і права: короткий словник термінів. – Луганськ: РІО ЛІВС, 2000.

5. Будинский С. Шариат принадлежит не только истории, но и будущему // История государства и права. – 2000. - № I.

6. Качанов В.И. Основы средневекового китайского права 7-12 вв. –М., 1976.

7. Крашенинникова Н.А. Брачно-семейное право Индии : Современный и традиционный аспекты // Вестник Моск. Ун-та. – Серия “Право”. – 2000.- № 4.

8. Крашенинникова Н.А. История права Востока. - М., 1994.

9. Мусульманское право: структура и основные институты. - М., 1984.

10. Рабовладельческое и феодальное государство и право стран Азии и Африки: Уч. пособие для юрид. институтов.- Харьков: Высшая школа, 1981.

11. Сигалов К.Е. Историко-правовые основания становления арабо-мусульманской цивилизации // История государства и права. – 2006. - № 11. – С.17-19.

12. Юнусов А.С. Восстание Бабека // Вопросы истории.-1989. - N12.

13. Валери Беренстен. Империя Великих Моголов / пер. с фр. Н.Григорьевой. – М.: АСТ, 2005. – 160 с.

14. Грюнебаум Г.Е. фон. Классический ислам. Очерк истории (600 - 1258) / Пер. с англ.] / Г. Э. фон Грюнебаум; [Отв. ред., авт. предисл. и коммент. В. В. Наумкин пер. с англ.: – М.: Наука, 1988. – 216 с.

15. Джон Б. Глаб. Арабская империя. пер. с англ. А. П. Саниной. – СПб.: Евразия, 2009. – 528 с.

16. Хью Кеннеди. Великие арабские завоевания / Серия: Историческая библиотека. пер. с англ. Г. Соловьевой. – М.: АСТ, 2010. – 496 с.

17. Джон Генри Грэй. История древнего Китая / пер. с англ. А.Б. Вальдман. – М.: Центрполиграф, 2006. – 608 с.

18. Ричард Теймс. Япония. История страны. пер. с англ. Е. Васильевой. – М.: Эксмо; С-Пб.: Мидгард, 2009. – 416 с.

19. Фильштинский И. История арабов и Халифата / Серия: Историческая библиотека. – М.: АСТ, Восток-Запад, 2008. – 352 с.

20. Ігнатьєв П.М. Індія: на шляху до лідерства в Південній Азії. – К.: Книги ХХІ, 2006. – 504 с.

21. Шииты, сунниты, дервиши: вечные тайны ислама / Серия: Тайные секты и ордена. – М.: Эксмо, Алгоритм, 2005. – 416 с.

У першому питанні слід відзначити як загальні риси, властиві східному феодалізмові у цілому, так і конкретні особливості, що властиві азіатським державам за період середньовіччя. Однією з таких загальних рис є тривале співіснування феодального ладу з патріархально-звичаєвими та рабовласницькими відносинами.

Великий вплив на розвиток феодалізму у Японії мала двохсотлітня штучна ізоляція країни від зовнішнього світу. На Індію деформуючий вплив справило поступове завойовування території європейськими колонізаторами, що почалося з XVI сторіччя.

Великий вплив на хід історичного розвитку країн Сходу справило широке розповсюдження державної власності на землю. Це утримувало розвиток приватної власності, перешкоджало створенню системи барського господарства. Відсутність барського господарства та панщини призвела до того, що селяне не були прикріплені до землі окремих феодалів. Зверніть увагу, що їх залежне становище визначалося пов’язаністю з податковим тягарем, який підтримувався за допомогою державного апарату, військової сили та чиновництва. Станова неповноцінність «простолюдина» закріплялася правом, релігією, громадськими порядками.

Основними рисами азіатської форми держави були: освячення влади монарха релігією, державна власність на землю, необхідність ведення у загальнодержавному масштабі суспільної праці та безправ’я «простолюдинів».

Східна деспотія мала теократичний характер:

- голова держави був одночасно її релігійним головою;

- релігійно-правова регламентація поведінки людини мала всеосяжний характер;

- норми моралі та права були консервативні, близько пов’язані з релігією.

Під час вивчення другого питання, з’ясуйте, що початком виникнення Арабського халіфату є VI-VII ст.ст., коли у арабських племен посилилася майнова та соціальна диференціація. Шейхи та саїди захоплюють кращі землі. Право займати громадські посади стало спадкоємним привілеєм найбільш заможних родин.

Характерною рисою утворення арабської держави є релігійне забарвлення цього процесу, тісний зв’язок між утворенням держави та виникненням нової релігії - ісламу. Виділіть основні ідеї ісламу (визнання формальної рівності вільних людей, пов’язаних ісламом; визначення шляху виходу із соціальної кризи шляхом завоювання, які здійснюються під прапором релігійної війни та ін.). Зверніть увагу на головні елементи мусульманської релігії.

Далі слід охарактеризувати суспільний та державний лад Арабської феодальної держави.

Тут не склався становий устрій з ієрархією станово-корпоративних груп. Юридичний стан людини визначався його віросповіданням: немусульмани знаходилися у приниженому становищі. Верхівку пануючого класу складала мусульманська знать. Селянство розпадалося на безліч етнічних груп. У містах був відсутній розвиток ремісницького виробництва, яке б орієнтувалося на внутрішній ринок. На найнижчій сходині соціальної драбини знаходилися раби.

Вища влада - духовна (імамат) та світська (емірат) - була в руках халіфа. Вищий урядовець - візир. Усі вищі чини призначалися халіфом. Центральним органом державного керування були дивани (з військових справ, внутрішніх справ та ін.). Територія халіфата розподілялася на провінції, якими керували військові намісники - еміри. Велика роль армії визначалася доктриною ісламу (газават).

Основними джерелами мусульманського права (шаріату) були: Коран, сунна, адати, іджима, фетва, фірмани (слід знати значення цих понять).

Основні цінності, які захищалися ісламом,- релігія, життя, розум, продовження потомства, власність. За сутністю посягання на них, а також за характером покарання усі злочини зводяться до трьох видів. Далі слід охарактеризувати їх, звернувши увагу на те, що покарання могли бути альтернативними (дійя), малася релігійна спокуса (каффара).

Було покладено початок формуванню основних правових земельних статусів (хиджаз, вакф, мульк, ікта). Розглядаючи сімейно-шлюбне право, зверніть увагу на безумовну перевагу чоловіка.

Що стосується кримінального права, то йому присутні архаїчність, відсутність загального поняття злочину, слабкий розвиток співучасті, рецидиву та ін.

Судові функції були відокремлені від адміністративних. Право вершити суд належало каді - знавцям шаріату. Прокурора та адвоката мусульманський процес не знав.

Розглядаючи третє питання, слід звернути увагу на те, що феодалізація в Індії призвела до перебудови станово-класової ієрархії. Чотири старі варни збереглися, але у зміцненому вигляді, «перетворюючися» на касти. Це - специфічна риса суспільного устрою Індії з її мозаїчним характером класів пануючих та експлуатуємих.

Державне керування будувалося у відповідності з ісламською релігійною доктриною теократичної монархії. Центральне державне керування дуже нагадує Арабський халіфат.

Судова система була подібна до інших мусульманських країн. Суд було відділено від адміністрації, він вершився казіями у великих містах.

Найбільша увага приділялася сімейно-спадковим відношенням та праву власності. Карні справи розглядалися мусульманськими суддями.

У четвертому питанні після з’ясування основних періодів розвитку феодалізму у Китаї, зверніть увагу на надільну систему землекористування (2 половина ІІІ сторіччя), за якою більша частина землі оголошувалася державною власністю, а самостійні селяне пертворювалися на податних тримачів державних земель. Ця система вимагала суворого обліку селянських прибутків; з цією метою селянство було поділено на особливі адміністративні одиниці (система «п’ятидворів» зберегалася певний час).

На чолі держави був богдихан, його родичі, князі. За маньчжурів (1644-1911р.р.) було встановлено режим феодальної реакції та національного поневолення.

Далі слід охарактеризувати станово-класовий поділ китайського суспільства, де станові розбіжності охоронялися законом, традицією і закріплювалися обсягом прав та обов’язків. Існувало три стани:

І - привілейовані «благородні» особи, заможні купці та велике панство, які до них приєднувалися, а також нова службова аристократія, чиновництво (шеньші);

ІІ - простонароддя, «дрібний люд» (дрібні землевласники, ремісники);

ІІІ - «підлі люди» - неповноцінні вільні (арендатори, наймити) та безправні (державні і приватні раби).

Імператор мав вищу законодавчу та судову владу. Далі стояли державна рада та імператорська канцелярія. На чолі центрального апарату знаходилися голови 6-ти відомств. Поясніть роль цензорату у керуванні.

Судовий процес має інквізиційний характер. Велику роль у формуванні та застосуванні права у феодальному Китаї зіграло вчення Конфіція, яке з ІІ ст до н.е. стало офійійною державною ідеологією. У середньовічному Китаї неодноразово розпочиналися великі роботи з кодифікації права.

Особливістю сімейно-шлюбного права було збереження багатьох рис дофеодального періоду.

Характерними рисами китайського кримінального права були об’єктивне поставлення, принцип колективної відповідальності, покарання членів родини злочинця. Метою покарання було залякування.

Характеризуючи становлення японської ранньофеодальної держави в 5 столітті, зверніть увагу на реформи Тайка У ХІІ ст. встановлюється перший сьогунат, або правлення військово-феодальної олігархії. Підпорою режиму стало привілейоване дрібномаєткове військово-службове дворянство (самураї).

Революція Мейдзі (1867-1868 р.р.) скинула владу сьогунів та відновила владу імператора. До влади прийшов буржуазно-дворянський уряд, який став на шлях проведення буржуазних соціально-економічних перетворень.

Японське суспільство поділялося також на стани, що в цілому співпадало з класовими межами. Такий поділ офіційно визначався формулою «сі - но - ко - сьо» ( сі - самураї, но - селяни, ко - ремісники, сьо - торговці).

Починаючи із ХІІ ст., реальна влада була зосереджена в уряді сьогуна - бакуфу. Тут незмінною ланкою урядового механізму були органи, які здійснювали жорсткий контроль за діяльністю імператорського двору та феодальних князів.

В усі провінції призначалися військові губернатори. Спеціальні поліцейські інспектори - мецке - здійснювали таємний нагляд за всім населенням країни.

Вивчаючи японське феодальне право, ви побачите, що воно розвивалося під міцним впливом китайського та було проникнене конфуціанськими моральними догмами.

Слід розглянути Кодекс Тайхоре (701 р.), головною метою якого було упорядкування створеної надільної системи, а також Кодекс «ста законів» (1742 р.), який мав яскраво виражальний становий характер. Зверніть увагу на класифікацію злочинів та на залякувальний характер покарань. У японському кримінальному праві цього періоду діяв принцип об’єктивного поставлення, були відсутні поняття провини та неосудності. Судовий процес носив інквізиційний характер.