7 Критерії оцінювання знань студентів

Основою для визначення оцінки на екзамені є рівень засвоєння студентами матеріалу, передбаченого навчальною програмою відповідної дисципліни. При цьому викладач керується такими критеріями:

- оцінку “відмінно” заслуговує студент, який виявив усебічні, систематичні та глибокі знання навчально-програмного матеріалу, уміння вільно виконувати завдання, передбачені програмою, який засвоїв основну та знайомий з додатковою літературою, що рекомендована програмою. Як правило, оцінку “відмінно” ставлять студентам, які засвоїли взаємозв’язок основних понять дисципліни в їх значенні для отриманої професії, які виявили творчі здібності в розумінні та використанні навчально-програмного матеріалу;

- оцінку “добре” заслуговує студент, який виявив повне знання навчально-програмного матеріалу, успішно виконує передбачені програмою завдання, засвоїв основну літературу, рекомендовану в програмі. Як правило, оцінку “добре” виставляють студентам, які показали систематичні знання з навчальної дисципліни та здібність до їх самостійного поповнення й оновлення в процесі подальшого навчання та професійної діяльності;

- оцінку “задовільно” заслуговує студент, який виявив знання основного навчально-програмного матеріалу в обсязі, необхідному для подальшого навчання та професійної діяльності, який справляється з виконанням завдань, що передбачені програмою, а також знайомий з рекомендованою літературою. Оцінку “задовільно” ставлять студентам, які допустили помилки у відповіді на екзамені, але володіють необхідними знаннями для їх подолання під керівництвом викладача;

- оцінку “незадовільно” ставлять студенту, який виявив вади в знаннях основного навчально-програмного матеріалу та допустив принципові помилки у виконанні передбачених програмою завдань. Як правило, оцінку “незадовільно” ставлять студентам, які не можуть продовжувати навчання та приступити до професійної діяльності без додаткових занять з відповідної дисципліни.

Критерії оцінювання знань студентів розроблені на підставі “Положення про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах”, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 2 червня 1993 р. за №161, а також “Тимчасового положення про атестацію студентів”, затвердженого вченою радою 19 листопада 1996 р. (протокол № 3).

Список літератури

1. Агеев В.С. Межгрупповое взаимодействие: социально-психологические проблемы / В.С. Агеев. — М., 1990. – 286 с.

2. Андреева Г.М. Социальная психология / Г.М. Андреева. — М., 2001. – 376 с.

3. Аронсон Э. Социальная психология. Психологические законы поведения человека в социуме / Э. Аронсон, Д. Уилсон, Р. Эйкерт. – СПб. : Прайм Еврознак; М. : Олма-Пресс, 2004.–280 с.

4. Аронсон Э. Общественное животное. Введение в социальную психологию / Э. Аронсон. – СПб. : Пройм Еврознак, 2006. – 416 с.

5. Бандурка А.М. Психология управления / А.М. Бандурка, С.П. Бочарова,

Е.В. Землянская. – Харьков : Фортуна-пресс, 1998. – 464 с.

6. Берн Э. Люди, которые играют в игры. Игры, в которые играют люди /

Э. Берн. – Л., 1992. – 295 с.

7. Бодалев А.А. Личность и общение. Избранные труды / А.А. Бодалев. — М., 1983. – 356 с.

8. Бороздина Г.В. Психология делового общения : учебное пособие /

Г.В. Бороздина. – М. : ИНФРА-М, 2001. – 295 с.

9. Гапон Н.П. Соціальна психологія : навчальний посібник / Н.П. Гапон.–

Львів : Вид. центр ЛНУ імені Івана Франка, 2008. – 368 c.

10. Джонсон Д. Соціальна психологія. Тренінг міжособистісного спілкування / Д. Джонсон. – К. : Академія, 2003.– 288 с.

11. Здравомыслов А.Г. Социология конфликта / А.Г. Здравомыслов. – М., 1995. – 275 с.

12. Зимбардо Ф. Социальное влияние / Ф. Зимбардо, М. Лайпе. – СПб. : Питер, 2000. – 397 с.

13. Ильин Е.П. Мотивация и мотивы / Е.П. Ильин. — СПб., 2000. – 468 с.

14. Казмиренко В.П. Социальная психология организаций / В.П. Казмиренко. — К., 1993. – 434 с.

15. Коваленко А.Б. Соціальна психологія / А.Б. Коваленко, М.Н. Корнєв. – К., 2006. – 374 с.

16. Майерс Д. Социальная психология / Д. Майерс. – СПб. : Питер, 2004.–

688 с.

17. Москаленко В.В. Соціальна психологія / В.В. Москаленко. – К. : Центр навчальної літератури, 2005.– 624 с.

18. Обозов Н.Н. Психология межличностных отношений / Н.Н. Обозов. — К., 1990. – 355 с.

19. Ойстер Кэрол. Социальная психология групп / К. Ойстер. – СПб. : Прайм Еврознак; М. : Олма-Пресс, 2004.– 214 с.

20. Орбан-Лембрик Л.Е. Соціальна психологія : у 2 кн. : підруч. для студ. вузів. Кн. 1 : Соціальна психологія особистості і спілкування / Л.Е. Орбан-Лембрик. – К. : Либідь, 2004. – 576 с.

21. Орбан-Лембрик Л.Е. Психологія управління: Посібник / Л.Е. Орбан-Лембрик. — К., 2003. – 473 с.

22. Пайнс Э. Практикум по социальной психологии / Э. Пайнс, К. Маслач. – СПб. : Питер Ком, 2000. –380 с.

23. Парыгин Б.Д. Социальная психология. Проблемы методологии, истории и теории / Б.Д. Парыгин. — СПб., 1999. – 462 с.

24. Социальная психология в трудах отечественных психологов. – СПб., М., Харьков, Минск : Питер, 2000. – 512 с.

25. Хьелл Л. Теории личности / Л. Хьелл, Д. Зилгер. – СПб. : Питер Пресс, 1997. – 485 с.

26. Циба В.Т. Соціологія особистості: системний підхід (соціально-психологічний аналіз) : навчальний посібник / В.Т. Циба. — К., 2000. –

389 с.

27. Цимбалюк І.М. Психологія спілкування / І.М. Цимбалюк. – К. : ВД "Професіонал", 2004. – 304 с.

28. Чалдини Р. Агрессия: Лидерство. Альтруизм. Конфликт. Группы /

Р. Чалдини, Д. Коник, С. Нейберг. – СПб. : Прайм Еврознак, 2002. – 256 с.

43