Контрольні питання

1. Яке застосування етанової кислоти?

2. Яка реакція називається реакцією нейтралізації?

3. Пояснити умови реакції естерифікації. Яка роль сульфатної кислоти?

4. Пояснити, чому оцтова кислота має вищу температуру ки­пін­ня, ніж етиловий спирт.

5. Етиловий естер мурашиної кислоти використовується як арома­ти­з­атор у виробництві мила. Скласти рівняння реакції утворення цього естеру.

Самостійна робота на занятті

1. Виконання лабораторних робіт, описаних в даних методичних вказівках.

2. Обговорення результатів та оформлення висновків.

3. Оформлення протоколу лабораторної роботи.

4. Здійснити хімічні перетворення:

а) СН₄  А  С₂Н₄О  С₂Н₄О₂

б) С₂Н₅ОН  СН₃СОН  А  (СН₃СОО)₂Са

в) С₂Н₂  СН₃СОН  А  СН₃СООС₂Н₅

5. Піддали естерифікації етанол масою 11,5 г та пропанову кислоту масою 22 г. Яка маса утвореного продукту?

6*. Відважити на терезах і покласти у пробірку порошок магнію масою 1,2 г. Долити етанової (оцтової) кислоти до повного розчинення металу. Які продукти реакції утворилися? Обчислити об’єм газу, що виділиться при цьому.

7*. Налити у пробірку метанової кислоти об’ємом 1-1,5 мл і долити концентрованої сульфатної кислоти об’ємом 3,5-4 мл. Закрити пробірку корком з газовідвідною трубкою, кінець якої помістіть у про­бірку, наповнену водою. Нагріти суміш у пробірці. Що відбува­єть­ся з водою у пробірці-збирачі? Написати рівняння реакції та об­чис­літь об’єм газу, якщо для реакції взяли метанову кислоту кіль­кістю речовини 0,4 моль. Який це газ?

Експериментальна частина

Дослід 1. Реакція карбонових кислот з натрію гідрокарбо­на­том – якісна реакція на карбоксильну групу.

В пробірку вміщують 5 крапель карбонової (оцтової) кислоти, додають по 2 краплі 5%-вого розчину натрію гідрокарбонату. Спостерігають бурхливе виділення бульбашок газу – карбону (ІV) оксиду:

R-COOH + NaHCO₃  RCOONa + CO₂↑ + Н₂О

При пропусканні газу, що виділяється, через баритову воду утворюється білий осад барію карбонату:

CO₂↑ + Ba(OH)₂  BaCO₃↓ + H₂O

Дослід 2. Відкриття оцтової і бензойної кислот реакцією з феруму (ІІІ) хлоридом.

У двох пробірках окремо в 5 краплях води розчиняють по декіль­ка кристалів натрієвих солей оцтової і бензойної кислот. При подальшому додаванні 2 крапель 1%-вого розчину феруму (ІІІ) хлориду в пробірці з натрію ацетатом спостерігать появу коричневого забарвлення розчину, а в пробірці з натрію бензоатом виділяється рожево-жовтий осад:

9 СН₃СОО^- + 3 Fe³⁺ + 2 H₂O 

[Fe₃(OH)₂(CH₃COO)₆]⁺ + СН₃СОО^- + 2 СН₃СООH

6 С₆Н₅СОО^- + 2 Fe³⁺ + 10 H₂O 

(С₆Н₅СОО)₃Fe ∙ Fe(OH)₃ ∙ 7 H₂O + 3 С₆Н₅СООH

Дослід 3. Розпад мурашиної кислоти.

У пробірку вміщують кілька крупинок натрію форміату, 3 краплі 10%-вого розчину сульфатної кислоти і 2 краплі 2%-вого розчину калію перманганату. Вміст пробірки струшують і щільно закривають пробкою з газовідвідною трубкою, кінець якої опускають в іншу пробірку з 6 краплями баритової води. При нагріванні реакційної суміші рожево-фіолетове забарвлення калію перманганату зникає, а карбону (ІV) оксид, що виділяється, утворює в пробірці з баритовою водою білий осад барію карбонату:

СО₂ + Ва(ОН)₂  ВаСО₃ + Н₂О

Дослід 4. Відкриття щавелевої кислоти.

У пробірку з натрію оксалатом додають 5-10 крапель води. Краплю прозорого розчину наносять на предметне скло і додають 1 краплю 5%-вого розчину кальцію хлориду. Спостерігають утворення безбарвних кристалів кальцію оксалату (під мікроскопом кристали за формою нагадують поштові конверти).