Аналіз рентабельності вп«Шахти «Шахтарська-Глибока»

№ пор.	Найменування показника	Нормативне значення		Рік
			2010	2011	2012
1	2	3	4	5	6
1	Коефіціент оборотності активів	зростання	0,17	0,2	0,4
2	Рентабельність активів	збільшення	0	0,02	0,03
3	Рентабельність продажів	збільшення	0	0 0,077	0,077
4	Рентабельність капіталу	збільшення	0	0,03	0,07
5	Фондовіддача	зростання	0,21	0,25	0,55

За данними таблиці 2.9 видно, що підприємство більш-меньш еффективно використовує активи, оскільки коефіціент оборотності активів виріс на 0,2. Показник рентабельності маленький, проте в прибутку. Рентабельність продажів не змінилась. Фондовіддача зросла майже у двічі. Щоб збільшити рентабельність підприємтва, треба приділити увагу рентебельності продаж. Основними джерелами резервів підвищення рівня рентабельності продажу є збільшення суми прибутку від реалізації продукції і зниження собівартості товарної продукції. Для підрахунку резервів слід розрахувати можливу рентабельність (за умови використання резервів зростання обсягів реалізації продукції та прибутків від реалізації, а також резервів зниження собівартості продукції) і відняти від неї показник фактичної рентабельності.

Діагностика банкрутства являє собою систему цільового фінансового аналізу, спрямованого на виявлення параметрів кризового розвитку підприємства, що генерують погрозу його банкрутства в майбутньому періоді.

Існує безліч методик проведення діагностики банкрутства, що відрізняються об'єктами спостереження, етапами проведення аналізу, масштабами дослідження, а також набором показників, за допомогою яких провадиться аналіз.

Для діагностики банкрутства використовуємо коефіцієнти Бівера й Альтмана. Коефіцієнт Бівера визначають як показник фінансової стабільності підприємства в рамках аналізу хозяйновитого-господарчого-фінансово-господарського стану неплатоспроможного підприємства. Визначається за формулою:

, (2.16)

_;

_;

_.

Показник протягом двох років не перевищує 0.2, що означає незадовільну структуру балансу. Підприємство перебуває на межі банкрутства. Для оцінки ризику банкрутства підприємств у рамках експрес-аналізу фінансового стану підприємства широко використовують також модель відомого західного економіста Э. Альтмана, розроблену їм в 1968 році. Модель Альтмана представляє собою п’яти факторну модель, розраховану за даними про банкрутство 33 американських компаній в 60-х роках. Модель має вигляд:

Z = 1,2Х₁ + 1,4Х₂ + 3,ЗХ₃ + 0,6Х₄ + 1Х₅ , (2.17)

де Z - інтегральний показник рівня погрози банкрутства;

Х₁ - відношення власного оборотного капіталу до суми всіх активів підприємства;

Х₂ - відношення нерозподіленого прибутку до суми всіх активів;

Х₃ - рівень прибутковості активів;

Х₄ - коефіцієнт фінансового ризику;

Х₅ - коефіцієнт оборотності активів.

Таким чином, формулу розрахунок інтегрального показника рівня погрози банкрутства можна представити в такий спосіб:

(2.18)

Щоб зробити висновок, скористуємось табл.2.10.

Таблиця 2.10