5.3. Християнське віровчення і культ

Основні положення християнського учення (догмати), які являють собою ідею християнства, створювалися впродовж низки сторіч. Вони сформульовані в Біблії та ухвалах Вселенських соборів. Їх сенс викладений у 12 пунктах Символу віри, яка була прийнята на перших соборах у 325 р. і 381 р.

1. Вірую в Єдиного Бога Отця, Вседержителя, Творця неба і землі, видимого всього та невидимого.

2. І в Єдиного Господа Ісуса Христа, Сина Божого, Єдинородного, від Отця родженого перше всіх віків.

3. Світло від Світла, Бога Істинного від Бога Істинного, родженого, нествореного, Єдиносущного з Отцем, через Якого все сталося.

4. Що заради нас людей і для нашого спасіння зійшов з небес і тіло прийняв від Духа Святого та Марії Діви і став чоловіком.

5. І розп’ятий був за нас при Понтії Пілаті, і страждав, і був похований.

6. І воскрес на третій день, як було написано.

7. І вознісся на небеса та сидить праворуч Отця.

8. І знову прийде зі славою судити живих і мертвих, і Царству Його не буде кінця.

9. І в Духа Святого, Господа, Животворчого, що від Отця сходить, що з Отцем та Сином рівнопоклоняємий і рівнославимий, що говорив через пророків.

10. В єдину, Святу, Соборну та Апостольську Церкву.

11. Визнаю одне Хрещення на відпущення гріхів.

12. Чекаю воскресіння мертвих. І життя майбутнього віку.

Згідно із Символом віри християни мають вірити в єдиного Бога, який постає в трьох особах: Бога-батька, Бога-сина і Бога-духу святого («свята трійця»). Бог-батько розглядається як творець світу видимого (природи і людини) та невидимого (ангели). Богом-сином вважається Ісус Христос з його євангельською біографією. Бог-дух святий походить від Бога-батька, а в католицизмі – й від Бога-сина.

Найважливішим положенням християнства вважається догмат боговтілення, згідно з яким Ісус Христос, залишившись Богом, став людиною, народившись від діви Марії. Цей догмат покликаний представити християнство як богом дану релігію.

Велика роль відводиться догмату спокутування, згідно з яким своїми стражданнями і смертю на хресті Ісус Христос приніс себе в жертву Богу-батькові за гріхи людей – спокутував їх. Тим самим він відкрив людству шлях до порятунку від гріха.

Одне із центральних місць у християнському вченні займає догмат воскресіння Ісуса Христа, який проголошував гарантію майбутнього загального воскресіння людей з мертвих.

Догмат піднесення зобов’язує християн вірити, що після свого воскресіння Ісус Христос тілесно піднісся на небо – до Бога-батька, підкресливши нікчемність земного життя в порівнянні з вічністю, яка чекає людину в потойбічному світі.

Багато християнських догматів є інтерпретацією стародавніх східних релігій. Наприклад, віра в безсмертя душі, уявлення про рай і пекло, ідея небесної нагороди за богоугодне життя. Християнство вимагає визнавати догмати абсолютними, непогрішимими істинами, одержаними від Бога. Необхідно вірити в єдину святу, соборну й апостольську церкву, визнавати необхідність хрещення, сподіватися на майбутнє воскресіння з мертвих, на вічне блаженство після воскресіння для праведників і вічних мук для грішників. Практично кожна із цих ідей не є породженням самого християнства, а узята з дохристиянських вірувань.

Основу християнського культу складають сім головних обрядів – таїнств. Таїнствами ці культові дії називаються богословами тому, що в них «під видимим дійством віруючим передається невидима Божа благодать». Існує сім таїнств: хрещення, миропомазання, причастя (євхаристія), покаяння (сповідь), шлюб, маслосвяття (соборування), священство.

Головним християнським богослужінням є літургія (обідня, меса) – театралізоване дійство, яке супроводжується різними заклинаннями, молитвами, музикою або співом, читанням «священного писання», уклонами, запаленням свічок і лампад тощо. Мета богослужіння – постійно впливати на розум та відчуття віруючих, стимулювати їх релігійність, віру в надприродні сили.

Разом з поклонінням Богу, діві Марії (Богородиці, богоматері, мадонні) сформувався культ «святих» – поклоніння персонам, які «догодили богу» і нагороджені ним «диво чудотворення».

Значне місце в християнському культі придиляється святам, які мають впливати на емоційний стан віруючих. У першу чергу до них належать двунадесяти свята, або дванадцять найвидатніших (після Великодня) свят. Вісім з них встановлені на честь основних подій з життя Ісуса Христа, чотири (так звані Богородичні) – на честь Богородиці.

Ці свята мають ще одну класифікацію: вони розділяються на неперехідні, дати святкування яких чітко фіксовані, й перехідні, дні проведення яких залежать від дати святкування християнського Великодня.

Пасха (Великдень) встановлений на честь воскресіння Ісуса Христа. Святкується в першу неділю після весняного рівнодення і наступного за ним першого повного місяця.

Пости. В особливій шані у християн є пости: щотижневі (середа і п’ятниця), на деякі двунадесяті та великі свята й чотири багатоденні пости – Великий, Петров, Успенський та Різдвяний. Великий пост передує Великодню і починається за 7 тижнів до Великодня. Петров пост (Петрівка) триває від дня Всіх Святих (тиждень після Трійці) до 12 липня; Успенський пост – 14 до 28 серпня, а Різдвяний (Пилипівка) – з 27 листопада до 7 січня.

Пости передбачають не стільки відмовлення від певних видів їжі, скільки духовне очищення і самовдосконалення віруючих християн.