7.5. Неоязичництво

Щодо нетрадиційної релігійності в Україні, то окрім неохристиянських, неоорієнталістських, сатанинських культів, останніми роками в Україні отримало розповсюдження неоязичництво.

Українська Рідна Віра (Рідна Віра, Рідновіра) – відновлене В. Шаяном та групою його сподвижників (Л. Мурович, М. Ситник, Л. Ситник, Я. Оріон тощо) українське язичництво. Це модерна релігія, яка пристосувала стародавні українські вірування до умов сучасного світорозуміння, життя та побуту. Об’єднання українців Рідної Віри видають у Канаді часопис «Українське Відродження». Останнім часом набуває поширення в Україні.

Українське рідновірство – цим словосполученням позначається група споріднених явищ у житті України, які базуються на ідеї відродження дохристиянських вірувань українців. Якщо одне з них характеризує утворення певних організаційних структур різного рівня об’єднання (від всеукраїнських організацій до невеличкого клубу за інтересом), то інші обмежилися лише обґрунтуванням свого бачення питання релігійних проблем українців на сторінках масових видань. Громади прихильників Рідної Віри (В. Шаян) і РУНВіри (Л. Силенко) є не лише в Україні, а й у багатьох інших країнах, де є українська діаспора. Рідновірство слід віднести швидше до неорелігій. Якщо одні з його течій зберегли свою вірність політеїзму, то інші на основі певної модернізації витокового українського язичництва сповідують монотеїзм – вшанування Дажбога. Відродження язичництва означає те, що воно не було особливо втрачене з прийняттям християнства, а так асимілювалося останнім, що навіть М. Грушевський назвав його «Народним християнством». Рідновірство сприймає насамперед інтелі­гентна еліта, яка вбачає в християнстві чужу для України релігію, а процес відродження язичництва розглядає як вияв національного відродження українства.

Висновки. Нетрадиційні релігії – збірна назва для недавно утворених, у порівнянні з існуючими релігіями, різноманітних релігійних організацій, об’єднань і груп.Нетрадиційні релігії відрізняються від традиційних форм релігії авторитаризмом лідера, фрагментарністю й еклектичністю віровчення, претензіями на винятковість істин, що втримуються в ньому, організаційною замкненістю, суво­рістю релігійної дисципліни, фанатизмом послідовників і опозицій­ністю щодо традиційних церков. Розквіт нетрадиційних релігій припадає на ІІ половину XX ст. і пояснюється як загальною духовною кризою сучасної цивілізації, так і зниженням впливу традиційних релігій. Найпоширенішими серед нетрадиційних релігій є неохристиянські. Діяльність багатьох нетрадиційних релігій, особливо сатанинських організацій, має деструктивний (руйнівний) характер щодо су­спільства в цілому й людської особистості зокрема.

Питання для самоконтролю

1. Висвітліть дохристиянські вірування українського народу та їх трансформацію в неоязичництві.

2. Схарактеризуйте нетрадиційні релігії та сучасне українське суспільство.

3. Які особливі риси нетрадиційних релігій?

4. Назвіть найпоширеніші неорелігійні об’єднання України.

5. У чому полягають особливості віровчення сатанізму?

6. Чому церква сайєнтології заборонена в багатьох країнах світу?

7. Як співвідносяться язичництво і християнство в Україні?

8. Схарактеризуйте витоки неоязичництва в Україні.