5.5. Християнство в Україні

Особливе значення для розвитку української культури і суспільства мала православна церква. Зараз у нашій державі існує три православні церкви: Українська православна церква Московського патріархату, Українська православна церква Київського Патріархату, Ук­раїнська автокефальна православна Церква.

Українська православна церква (УПЦ) – православне церковне утворення, яке було узаконене в структурі Російської православної церкви (РПЦ) її Архієрейським собором у січні 1990 р. шляхом надання широкої адміністративної автономії за одночасного збереження канонічного підпорядкування Московському Патріархату існуючому в Україні екзархату. Метою цієї акції російської церкви була протидія прагненням православ’я України мати свою автокефалію. Це свідчило про те, що у розв’язанні проблем церковного життя керівництво РПЦ йде в руслі загальної політики Росії за утримання України в орбіті своїх стратегічних інтересів. Московська Церква на Харківському єпископському зібранні, проведеному в 1992 р., з порушенням нею ж встановлених принципів організаційної самостійності УПЦ, усунула з посади керівника церкви митрополита Філарета (Денисенка), який активно обстоював ідею повної незалежності православної церкви в Україні, й висвятила на неї свого Управляючого Справами митрополита Володимира (Сабодана). На єпископських посадах у церкві залишилися переважно ті, хто одержував свої кафедри з благословення старих органів влади. Керівництво УПЦ здійснює Синод. В Уставі про управління чітко визначено, що УПЦ «складає частину Московського Патріархату» і має своїм обов’язком «нагляд за проведенням рішень Помісних соборів Російської православної церкви...». Протидія Московського Патріархату Православній Автокефалії в Україні зумовлена тим, що утвердження в Україні своєї Церкви ставить питання про визнання автентичності духовно-культурних надбань і державних традицій України та Київської Русі.

Українська православна церква Київського Патріархату (УПЦ КП) – одна із православних церков України, утворена в червні 1992 р. на об’єднавчому соборі, в роботі якого брали участь ієрархи, ієреї та миряни, що представляли очолювану Патріархом Мстиславом (Скрипником) Українську автокефальну православну церкву (УАПЦ), й представники тієї частини очолюваної митрополитом Київським і всієї України Філаретом (Денисенком) Української православної церкви, яка визнала необхідність автокефальної церкви в незалежній державі. Головою об’єднаної церкви було визнано голову УАПЦ Мстислава. Після його смерті патріархом Київським і всієї України-Русі став Володимир (Романюк). В утворенні УПЦ КП втілилася давня мрія українців мати свою духовну самість у православному світі та реалізувалось проголошене Новим Заповітом право кожного народу на свою Церкву, свого першоієрарха. Проте під впливом негативно зорієнтованого на ідею української православної автокефалії Московського Патріархату канонічність УПЦ КП ще не визнається помісними православними церквами. Відбуваються в ній різні суперечки, розколи. Проте Церква поступово набирає силу. Має свої єпархії не лише в Україні, а й у зарубіжжі, налічує близько 1,5 тис. парафій. Має духовну академію і чотири семінарії, 15 монастирів, свою видавничу базу. УПЦ КП проводить курс на відновлення основних принципів і традицій українського православ’я, сформованих ще в перші сім століть існування в Україні Київської митрополії, активно підтримує процес державотворення та національного відродження України. Після смерті Патріарха Володимира Помісний собор УПЦ КП у жовтні 1995 р. своїм предстоятелем обрав митрополита Філарета (Денисенка).

Українська автокефальна православна церква (УАПЦ) – право­славна церква, яка діє в Україні. Є також у США, Канаді, Австралії та інших країнах, де проживають вихідці з України. Прихильники ідеї автокефалії православ’я в Україні прагнуть до повної незалежності їх Церкви і насамперед від Московської Патріархії. Відомо декілька спроб відновлення самостійності православ’я в Україні. Одна з них у дожовтневий період. Серія кроків духовенства і мирян, спрямована на демократизацію та відродження національних особливостей церкви, увінчалась скликанням у жовтні 1921 р. Всеукраїнського Православного Церковного собору, який затвердив канони УАПЦ, її внутрішній устрій, обрав ієрархію Церкви тощо. Проте в січні 1930 р. на III Всеукраїнському Православному соборі було ухвалене рішення про саморозпуск УАПЦ, значна частина її діячів була арештована за звинуваченням в участі у Союзі визволення України. Нове відродження УАПЦ почалося в роки Великої Вітчизняної війни в основному в західних і центральних областях України. Церква припинила своє існування з вигнанням загарбників. У післявоєнний час утворюється де­кілька церковних формувань у США, Канаді, Великій Британії, Австралії, Південній Америці та Західній Європі, які дотримуються орієнтації на українську православну автокефалію. Новий рух за відродження УАПЦ в Україні почався в лютому 1989 р. зі створення «Ініціативного комітету за відновлення УАПЦ». У червні 1990 р. відбувся Всеукраїнський собор УАПЦ, а в листопаді – інтронізація патріарха. Ним був обраний митрополит Мстислав (Скрипник), який водночас залишався і головою Української православної церкви у США. В червні 1992 р. у Києві відбувся Об’єднавчий собор, на якому пред­ставники від тієї гілки Української православної церкви, яка підтримала лінію митрополита Філарета (Денисенка) на повну канонічну незалежність (автокефалію) керованої ним УПЦ, а також від УАПЦ, утворили Українську православну церкву – Київський Патріархат. Проте рішення цього собору не знайшли підтримки серед частини кліру і мирян УАПЦ. Вони не ввійшли в об’єднану церкву. Після смерті Мстислава, у вересні 1994 р. підтримані двома єпископами вони провели собор УАПЦ, на якому новим патріархом УАПЦ обрали протопресвітера Володимира Ярему, який взяв ім’я Димитрія. У червні 1995 р. відбулася реєстрація державними органами Статуту УАПЦ.

Українська греко-католицька церква (УГКЦ) – українська католицька церква (візантійської обрядової традиції), яка постала внаслідок укладання Берестейської церковної унії (1596 р.) Київської митрополії з Апостольським престолом у Римі. Одна з традиційних історичних церков українського народу. Неприйняття Берестейської церковної унії частиною православного населення Київської митрополії призвело до поділу української нації за конфесійною ознакою на православних (дезунітів) та католиків (уніатів), що стало однією з причин, яка перешкоджала консолідації народних сил у найвідповідальніші періоди історії. Впродовж ХVІІІ – початку ХІХ ст. уніатська церква еволюціонувала в традиційне віросповідання корінного населення Галичини і Закарпаття. За часів Австро-Угорської імперії розпорядженням (1774 р.) Марії Терези уніатська церква дістає назву «Греко-католицька церква», чим підкреслювалося, з одного боку, визнання нею примату Папи Римського, верховенства над собою Апостольської столиці, а з іншого, – збереження східного (грецького) обряду. УГКЦ у Галичині сприяла збереженню національної ідентич­ності українців – мови, культури, традицій, а також вихованню інтелігенції, розвитку національної економіки. УКГЦ була ліквідована на Львівському соборі (1946 р.). Від того часу і до 1989 р. існувала нелегально в межах Радянського Союзу, а на Заході – в структурах Української католицької церкви. Від 1991 р. керівництво УГКЦ перебуває в Україні. Очолює УГКЦ Патріарх Мирослав-Іван кардинал Любачівський. Проте йому не підпорядковані греко-католицькі парафії Закарпаття (ними опікається Апостольський нунцій в Україні) та Польщі (вони безпосередньо підпорядковані Апостольській столиці). Церква і миряни ведуть активну боротьбу за офіційну реабілітацію державою УГКЦ, за визнання її Патріархату Апостольською Столицею, канонізацію митрополита Андрія Шептицького, поширення юрисдикції голови УГКЦ на парафії Закарпаття і Польщі. Церква має велику кількість мирянських організацій. У 2011 р. УГКЦ очолив Святослав (Шевчук).

Українська римська католицька церква (УКЦ) – 1) східна католицька церква, яка постала на теренах Київської митрополії внаслідок укладання Берестейської церковної унії 1596 р. з Апостольським престолом; у сучасному світі ця назва обіймає всю спільноту українців-католиків як в Україна, так і поза її межами; 2) офіційна назва церкви українців-католиків на поселеннях від 1959 р. Від 1963 р. до 1984 р. УКЦ очолював кардинал Й. Сліпий, від 1984 р. її очолює кардинал М. Любачівський. Активна і плідна національно-творча діяльність УКЦ у повоєнний час, зорієнтована зокрема на збереження духовних надбань українського народу, розвиток церковної історичної науки, широка підтримка її своїми послідовниками та інше, сприяли легалізації Церкви в Україні вже в 1989 р.

Висновки. Християнство виникло в той момент, коли воно могло бути затребуване суспільством і державою – наприклад, у виді ідеологічної опори Римської імперії. Це величезне державне утворення, що вступило в період найвищого розквіту, могло зберігати свою єдність не тільки (і не стільки) силою зброї, скільки єдністю віри численних населяючих її народів.

Ідейний розвиток стародавнього світу в межах Римської імперії створив міцну релігійно-філософську традицію, і коли назріла потреба в новій релігії, необхідна філософська підстава вже була.

Релігійним джерелом християнства був іудаїзм. Християнство має одне з найаргументованіших віровчень і розвинену культову практику. Християнство пройшло складний шлях розвитку – від общини до церкви. В християнстві склалось три напрями: православ’я, католицизм і протестантизм, які мають між собою відмінності в догматах, культі та організації.

Розглянуті історія і сучасність християнських релігійних об’єднань в Україні дають можливість зробити висновок, що в умовах незалежної демократичної держави відкрилися сприятливі можливості для діяльності різноманітних релігійних об’єднань. Серед головних проблем сучасного релігійного життя в Україні є вдосконалення релігійного законодавства, утвердження соборності українських земель, виховання толерантності й поваги до представників різних релігійних конфесій.