- •Міністерство освіти і науки,
- •Передмова
- •Заліковий модуль 1
- •Стародавні форми релігійної культури
- •Змістовий модуль 1. Вступ до релігієзнавства.
- •Релігія як історико-культурний феномен
- •1.1. Релігієзнавство як галузь наукового знання (предмет, структура та методологія релігієзнавства)
- •1.2. Поняття і сутність релігії. Класифікація релігійних уявлень
- •1.3. Структура і функції релігії
- •Питання для самоконтролю
- •Змістовий модуль 2. Найдавніші форми релігійних уявлень
- •2.1. Найдавніші релігійні уявлення (тотемізм, анімізм, фетишизм, магія, поховальний культ)
- •2.2. Релігійні вірування доби розпаду первісного ладу (шаманізм, ініціація)
- •Питання для самоконтролю
- •Змістовий модуль 3. Національні релігії
- •3.1. Особливості національно-державних (етнічних) релігій
- •3.2. Релігійні системи стародавніх цивілізацій (Єгипет, Греція)
- •3.3. Існуючі етнічно-національні релігії (індуїзм, іудаїзм)
- •Питання для самоконтролю
- •Заліковий модуль 2 світові релігії: історія і культура Змістовий модуль 4. Буддизм як світова релігія
- •4.1. Поняття світової релігії
- •4.2. Життя Гаутами Будди
- •4.3. Буддійське віровчення і культ
- •4.4. Розповсюдження буддизму. Основні напрями та форми буддизму
- •Питання для самоконтролю
- •Змістовий модуль 5. Виникнення і ранній період християнства. Християнські конфесії
- •5.1. Витоки християнства
- •5.2. Становлення християнства як самостійної релігії
- •5.3. Християнське віровчення і культ
- •5.4. Напрями християнства
- •5.5. Християнство в Україні
- •Питання для самоконтролю
- •Змістовий модуль 6. Іслам як світова релігія
- •6.1. Загальна характеристика
- •6.2.| Основні положення віровчення та культова практика ісламу
- •6.3. Основні течії в ісламі
- •Питання для самоконтролю
- •Змістовий модуль 7. Нетрадиційні релігії сучасного світу
- •7.1. Особливості та класифікація неорелігій
- •7.2. Неохристиянські течії (Церква Ісуса Христа святих останніх днів)
- •7.3. Церква сайєнтології
- •7.4. Сатанізм
- •7.5. Неоязичництво
- •Питання для самоконтролю
- •Список рекомендованої літератури Основний
- •Додатковий
- •Релігійні організації в україні (станом на 1 січня 2010 р.)
- •Голос Ігор Ілліч
Питання для самоконтролю
Назвіть основні ранні форми релігійних уявлень та поясніть значення термінів – назв цих форм.
У чому полягають відмінності між тотемізмом і фетишизмом?
Яке значення для подальшого розвитку релігії мав шаманізм?
Які існують типи ініціації?
Які функції виконувало табу в первинному суспільстві?
Змістовий модуль 3. Національні релігії
3.1. Особливості національно-державних (етнічних) релігій.
3.2. Релігійні системи стародавніх цивілізацій (Єгипет, Греція).
3.3. Існуючі етнічно-національні релігії (індуїзм, іудаїзм).
Мета – розглянути особливості національно-державних релігій та основні релігії, які поширені в сучасному світі, виділити характерні риси і структурні елементи національно-державних релігій.
Ключові поняття: пантеон, брахманізм, антропоморфізм, зооморфізм, політеїзм, індуїзм, іудаїзм, сансара, мокша, карма, камі.
Література: [2-5, 10, 18, 39, 40-41, 45, 51]
3.1. Особливості національно-державних (етнічних) релігій
Національно-державні (етнічні) релігії – це сукупність вірувань, обрядів, ритуалів, властивих певному народу й, як правило, що діють у межах конкретної держави, тобто в рамках державних народів.
Формуючись, ці релігії мали на собі відчутні відбитки традиційних народних вірувань і звичаїв, які своєю чергою випробовували певну трансформацію в процесі становлення й твердження національних держав. Ці релігії синтезували найдавніші форми анімізму, тотемізму й магічних вірувань, зберегли найважливіші родоплеменні й землеробські культи, складні обряди жертвоприносення, похоронні ритуали, пов’язані у віру в загробне життя.
Залежно від ступеня розвитку, етнічні релігії поділяються на ранні етнічні (язичництво) та пізні етнічні релігії. Деякі з пізніх за певних умов набувають статусу національних. За показником території та поширення, і ранні, й пізні етнічні релігії можуть бути локальними, регіональними або (за показником умови поширення – носія) державними.
Особливості національних релігій:
Виникнення стійкої ідеї Бога або богів.
Політеїзм – багатобожжя. Ідея Бога й віра в багатьох богів виростає з розвиненого анімізму, або полідемонізму.
Формування уявлень про потойбічний світ і загробну подяку. Якщо в первісних віруваннях, нагадаємо, потойбічне життя сприймається як просте продовження земного життя, то національно-державні релігії встановлюють пряму залежність між поводженням людини в земному житті та її посмертною долею.
Спеціалізація культової діяльності, яка виражається:
у появі постійних культових споруд (Ієрусалимський храм, монументальні давньоєгипетські комплекси в Карнасі й Луксорі, храм на честь грецької богині Артеміди в Ефесі, визнаний одним із семи чудес античного світу, Вавилонська вежа – культове спорудження в давньому Вавилоні);
об’єднані в межах одного вчення двох відмінних на перший погляд доктрин – екзотеричної й езотеричної. Таємні знання розкривалися під час містерій. Містерії – це таємні релігійні обряди, свята, посвячення або таїнства, участь у яких брали тільки посвячені;
встановленні релігійного ритуалу, тобто системі молитов, обрядів, культових дій і церемоній; головною обрядово-культовою дією на етапі національно-державних релігій варто вважати жертвопринесення, які поділялися на криваві (тварини, люди) та безкровні (овочі, фрукти, квіти, ароматичні речовини, одяг й інші речі);
виділенні виконавців і організаторів релігійних дій в окрему соціальну групу, місце в якій найчастіше передається в спадщину.
У цілому ритуально-обрядові дії, релігійні заборони й приписання в національно-державних релігіях значно важливіші за морально-етичний елемент. Відбувається це щонайменше через дві основні причини. По-перше, ці релігії виникають на досить ранніх етапах культурного розвитку народів, тому до дріб’язкові певні правила для них більше зрозумілі й доступні для виконання, ніж занурення в ті роздуми, які неодмінно викликає необхідність пристосовувати кожну етичну заповідь до конкретної життєвої ситуації (чи можна вбити в ім’я високої мети; сказати на суді неправду, щоб допомогти невинному уникнути страти; вкрасти для лікування хворої дитини?). По-друге, переважна більшість національно-державних релігій була плодом цивілізацій Сходу, які здавен підкоряли людину державі та не бачили в державі установу, створену людьми для поліпшення умов власної життєдіяльності. Тому людина з дитинства привчалася до принципу: «роби як всі», «роби, як робили твої діди й прадіди з волі богів і долі» та ставала передбачуваною повністю у своєму поводженні й контрольованою державною владою.
Виконавши свою роль, ці релігії зникали, хоча деякі з них продовжують існувати й у наші дні в трансформованому виді.
Такими історичними національними релігіями були давньоєгипетська, релігія хетів, халдеїв, сирійців, фінікійців, ведична релігія й брахманізм, релігія майя та інків, давні релігії Китаю і Японії, давньогрецька, давньоримська, релігія слов’ян тощо. До нині діючих національних релігій належать індуїзм, конфуціанство, даосизм, синтоїзм та ін.