Запитання для самоконтролю:

1. На які стилістичні групи поділяється лексика?

2. Які слова належать до стилістично нейтральної лексики?

3. Яким чином збагачується стилістично нейтральна лексика?

4. Які риси властиві розмовній лексиці?

5. Які слова належать до експресивно забарвленої лексики?

6. На які групи поділяється книжна лексика?

7. Що таке «професіоналізми»?

8. Охарактеризуйте виробничо-професійну лексику.

9. Що таке термін? Назвіть основні ознаки термінів.

10. На які групи поділяється науково-термінологічна лексика?

11. Дайте визначення діалектизмів та охарактеризуйте їх.

12. Що таке арготизми? Назвіть сферу їх використання.

13. Чи можна вважати, що вживання арготизмів в повсякденному мовленні стилістично виправдане?

Практичні завдання:

1. Прочитайте текст «Культура мовлення». Випишіть слова-терміни.

Культура мовлення

Культура мовлення - це духовне обличчя людини. Вона свідчить про загальний розвиток особистості, ступінь прилучення її до духовних багатств рідного народу й надбань усього людства.

Основою мовленнєвої культури є грамотність, тобто дотримання загально-прийнятих літературних норм у користуванні лексичними, фонетичними, морфологічними, синтаксичними і стилістичними засобами мови. Але цим поняття мовленнєвої культури не вичерпується. Мовлення має бути не тільки правильним, а й лексично багатим, синтаксично різноманітним. Щоб цього досягти, слід вслухатися в живе мовлення, вдумливо читати політичну, художню, наукову літературу, звертаючи при цьому увагу на вживання окремих слів, на особливо вдалі висловлювання, на побудову речень, користуватися словниками. Треба активно розвивати своє мовлення: усно й письмово викладати думки, виправляти себе, перебудовувати сказане, шукати найкращі й найдоцільніші варіанти висловлювання.

Культура мовлення тісно пов'язана з культурою мислення. Якщо людина ясно, логічно мислить, то й мовлення в неї ясне, логічне. І навпаки, якщо в людини немає думок, якщо вона говорить про те, чого не розуміє або не знає, то й мовлення в неї плутане, беззмістовне, захаращене зайвими словами, непотрібними красивостями. Мовлення тоді гарне, коли воно якнайповніше і якнайточніше передає думки чи малює образи, зрозуміле і легко сприймається.Грамотне, багате мовлення - не тільки ефективний засіб передачі й сприйняття думок та образів. Це й вияв поваги до людей, з якими спілкуєшся, до народу, який створив цю мову (з посіб.).

2. Перекажіть текст, використовуючи наукову лексику, слова-терміни.

3. Запишіть основні тези тексту. Запам’ятайте їх.

Тема 10 документ як засіб спілкування в офіційно-діловій та професійній сфері

Документ – основний вид ділового мовлення. Він фіксує і передає інформацію, підтверджує її достовірність, об’єктивність.

Писемне регулювання ділових стосунків у державно-правовій і суспільно-виробничій сферах, обслуговування громадських потреб людей у побутових ситуаціях здійснюється за допомогою ділових паперів, документів.

Розрізняють декілька значень поняття «документ»:

1. Письмове офіційне свідчення, доказ юридичної сили, зафіксований на спеціальному папері (паспорт, свідоцтво про народження, диплом про освіту та ін.).

2. Діловий папір, що посвідчує певний юридичний факт, підтверджує дії, повноваження чи права конкретної особи (закон, акт, протокол, заповіт, доручення та ін.).

3. Матеріальний об’єкт, у якому міститься певна інформація (перфокарта, дискета, файл, кіно- й фотоплівка та ін.).

4. Історично достовірні письмові джерела (грамота, указ та ін.)

Узагальнюючи наведені вище формулювання, можна визначити поняття документ як матеріальний об’єкт, що містить зафіксовану інформацію, оформлену в усталеному порядку, і має відповідно до чинного законодавства юридичну силу для виконання конкретної, йому призначеної функції.

Документи виконують офіційну, ділову й оперативну функції, оскільки вони – писемний доказ, джерело відомостей довідкового характеру.

У практичній діяльності установ, організацій і підприємств найчастіше використовуються текстові документи, інформація яких фіксується рукописним, машинописним чи друкарським способом.

Найважливішою класифікаційною ознакою документа є його зміст, зокрема відношення зафіксованої в ньому інформації до предмета чи до напряму діяльності. Відповідно до цього виділяють різні види документів за ознаками класифікації і групами.

№ п/п	Ознаки класифікації	Групи документів
1	2	3
1	За найменуванням	Заява, лист, телеграма, довідка, інструкція, службова записка, протокол та ін.
2	За походженням	Службові (офіційні) й особисті
3	За місцем виникнення	Внутрішні, зовнішні. До внутрішніх належать документи, що мають чинність лише всереди-ні тієї організації, установи чи підприємства, де їх складено. До зовнішніх належать ті доку-менти, дія яких виходить за межі організації, що їх створила.
4	За призначенням	Щодо особового складу (особові офіційні документи), кадрові, довідково-інформаційні, обліково-фінансові, господарсько-договірні, організаційні, розпорядчі.
5	За напрямом	Вхідні, вихідні.
6	За формою	Стандартні (типові) й індивідуальні (нестандартні). Стандартні – це документи, які мають однакову форму і заповнюються в певній послідовності й за обов’язковими правилами (типові листи, типові інструкції, типові положення). Індивідуальні документи створюються в кожному конкретному випадку для розв’язання окремих ситуацій. Їх друкують або пишуть від руки (протоколи, накази, заяви).
7	За терміном виконання	Звичайні безстрокові, термінові, дуже термінові. Звичайні безстрокові – це такі, які виконуються в порядку загальної черги. Для термінових установлено строк виконання. До них зараховують також документи, які є терміновими за способом відправлення (телеграма, телефонограма). До дуже термінових належать документи, які мають позначення «дуже терміново».
8	За ступенем гласності	Для загального користування, службового користування, таємні, цілком таємні.
9	За стадіями створення	Оригінали, копії, дублікат. Оригінал – це основний вид документа, перший і єдиний його примірник. Він має підпис керівника, і в разі потреби його засвідчено штампом і печаткою. Копія – це точне відтворення оригіналу. На копії обов’язково робиться помітка вгорі праворуч «копія». Різновидами копії є відпуск, витяг. Відпуск – повна копія відправленого із установи документа, яка залишається у відправника. Коли виникає потреба відтворити не весь документ, а лише його частину, робиться витяг. Дублікат – це другий примірник документа, виданий у зв’язку з втратою оригіналу. В юридичному відношенні оригінал і дублікат рівноцінні.
10	За складністю (кількістю відображених питань)	Прості, складні. Прості – відображають одне питання, складні – декілька або для підтвердження своєї чинності посилаються на інші документи.
11	За терміном зберігання	Тимчасового (до 10 років), тривалого (понад 10 років), постійного зберігання.
12	За технікою відтворення	Рукописні, відтворені механічним способом.
13	За носієм інформації	На папері, диску, фотоплівці, магнітній стрічці, перфострічці, дискеті.