Запитання для самоконтролю:

1. Які особливості вживання кличного відмінка при звертанні?

2. Які основні правила використання іменників у конструкціях часу?

3. Що слід пам’ятати при відмінюванні власних назв у ділових паперах?

4. Які загальні особливості використання іменників у ділових паперах?

5. Які основні правила використання прикметників у ділових паперах?

6. Що слід пам’ятати, використовуючи ступені порівняння якісних прикметників у ділових паперах?

7. Які особливості використання відносних прикметників, утворених від географічних назв, в офіційно-діловому стилі?

8. Вкажіть особливості використання прикметників у конструкціях часу.

9. Назвіть основні правила узгодження означень, що діють при використанні складних та складених власних назв в офіційно-діловому мовленні.

10. Вкажіть загальні правила використання числівників у ділових паперах.

11. Які конструкції слід використовувати, зазначаючи точний час?

12. Які основні правила використання займенників у ділових паперах?

13. При використанні яких словосполук слід звернути увагу на правильність вживання займенникових форм?

14. Які особливості використання дієприкметників та дієприслівників в офіційно-діловому мовленні?

15. Які правила узгодження дієслівних словоформ із числівниками?

16. У яких сполуках використання прийменника «по» є нормативним?

17. Які особливості передачі російськомовних конструкцій з прийменниками «по» та «в» українською мовою? Назвіть ті, що використовуються в офіційно-діловому мовленні.

18. Які порушення синтаксичної норми спричиняє невмотивоване вживання прийменника «при» ?

Тема 12 усне ділове мовлення. Поняття культури мови та культури мовлення

Люди спілкуються між собою за допомогою мови. Обмін думками, життєвим досвідом здійснюється в процесі мовлення.

Мовлення – це сукупність мовленнєвих дій, мета яких випливає із загальної мети спілкування. Основу мовлення становить мовленнєва діяльність, яка можлива тільки у суспільстві й зумовлена його потребами. Безпосереднім виявом мовлення є різноманітні акти в усній (звуковій) і писемній реалізації. Звуковою реалізацією мовлення є спілкування.

Спілкування – це обмін інформацією, передача її однією людиною іншій. Формами спілкування є діалог, полілог, монолог. Отже, обов’язковим учасни-ком спілкування, крім мовця, є реальний чи уявний слухач.

У процесі спілкування мовлення поділяється на відрізки, які мають певну протяжність і членуються на самостійні частини. Найменшою вимовною одиницею є фраза. Це відрізок мовлення, що характеризується смисловою завершеністю, синтаксично-фонетичною цілісністю та інтонаційною оформле-ністю, обмежений двома досить тривалими паузами. Фраза – це одиниця фонетична, тому її не можна ототожнювати з реченням (граматична одиниця). Речення і фраза не завжди збігаються: речення може складатися із кількох фраз: Змінна ціна застосовується у контрактах з подовженим строком дії, коли економічні умови виробництва товару можуть істотно змінюватись.

Результатом процесу говоріння є текст. Текст – це сукупність речень (кількох чи багатьох), послідовно об’єднаних змістом і побудованих за правилами певної мовної системи. Він є засобом відтворення зв’язного мовлення, тобто висловлювання, частини якого пов’язані між собою однією темою, основною думкою і структурою.

Досконале володіння мовою, її нормами в процесі мовленнєвої діяльності людини визначає її культуру мовлення.

Наука, що вивчає нормативність мови, її відповідність тим вимогам, що ставляться перед мовою в суспільстві, називається «культурою мови».