Тема 1.3. Управління закупівлями матеріальних ресурсів і товарів

План

1. Вирішення задачі "Зробити або купити?"

2. Методи закупівель.

3. Визначення економічного розміру замовлення (модель Уілсона).

1. Вирішення задачі "Зробити або купити?" (Задача mob, Make-or-Buy Problem)

Суть задачі полягає в обґрунтованому рішенні питання про самостійне виробництво потрібних підприємству комплектуючих виробів, деталей та ін. або закупівлі їх у іншого виробника. У широкому сенсі задача MOB – це рішення питання про використання власних транспортних засобів або транспорту загального користування, власних складів або складу загального користування тощо.

У рішенні задачі МОВ повинні брати участь різні підрозділи підприємства, в т.ч. відділи постачання, конструкторський, технологічний, бухгалтерія та ін.

Як правило, основним критерієм оптимальності під час розв'язання задачі МОВ є мінімізація витрат і максимізація прибутку. Тому для прийняття обґрунтованого рішення необхідно порівнювати витрати на власне виробництво матеріалів (деталей, виробів) з витратами на їх закупівлю.

В цілому витрати на закупівлю визначаються ціною постачальника, але при цьому включають: витрати на оформлення замовлення, транспортування, страхування, упаковку, складування, обробку, переробку, сортування, оплату персоналу, пов'язаного із закупівлями тощо.

Витрати на власне виробництво складаються з витрат на виробництво (вартість сировини, енергії, робочої сили, зберігання, амортизації, накладних витрат) і можливих капітальних витрат на організацію необхідного виробництва (покупка, доставка, монтаж устаткування, навчання робочих).

Проте практичні розрахунки, зазвичай, ускладнюються тим, що доводиться враховувати велику кількість чинників, значення яких в заданому інтервалі часу можуть з високим ступенем вірогідності змінюватися (падіння попиту, розробка нових технологій тощо), внаслідок чого рішення може виявитися невірним зі всіма витікаючими звідси наслідками.

Відомими фахівцями у області логістики висловлюють діаметрально протилежні рекомендації: як за максимальну вертикальну інтеграцію, тобто виробництво всіх комплектуючих виробів власними силами, так і проти неї.

До плюсів самостійного виробництва відносяться: зниження залежності підприємства від постачальників та коливань ринкової кон'юнктури, підвищення стійкості функціонування підприємства; можливість безпосереднього управління якістю комплектуючих на стадії їх виробництва тощо.

До плюсів зовнішніх закупівель відносяться: як правило, вища якість і низька собівартість комплектуючих унаслідок спеціалізації виробника; концентрація зусиль на основному виді діяльності; гнучкість в зміні видів продукції, що випускається, за рахунок швидкого отримання необхідних ресурсів від постачальників тощо.

Таким чином, при вирішенні задачі МОВ необхідно враховувати всі «за і проти».

Рішення на користь закупівель комплектуючих та матеріалів і відповідно проти власного виробництва може бути прийняте якщо:

• потреба в комплектуючому виробі невелика;

• існує великий вибір можливих джерел постачань і виробів-замінників;

• відсутні необхідні для виробництва комплектуючих потужності;

• відсутні адміністративний або технічний досвід для виготовлення потрібних товарів;

Рішення на користь власного виробництва і проти закупівель може бути прийняте якщо:

• потреба в комплектуючих запасах стабільна і досить велика;

• існуючі постачальники не можуть забезпечити необхідних стандартів якості виробів;

• необхідно зберігати комерційну таємницю в області технології виробництва;

• комплектуючі вироби можуть бути виготовлені за існуючих виробничих потужностей.