Лекція 2. «Перестрахування. Необхідність і роль перестрахування в за­безпеченні сталості страхових операцій»

(2 години)

План

1. Доходи і витрати страховика. Страхові платежі як основне джерело доходів страховика.

2. Фінансові результати страхових операцій, їх рентабельність. Страховий ринок.

3. Страховий ринок. Поняття страхового ринку і його організаційна структура. Учасники страхового ринку.

4. Державний нагляд за страховою діяльністю в Україні. Ліцензування страхової діяльності.

Доходи і витрати страховика

Доходи страховика можна поділити на три великі групи:

1. Доходи від основної, тобто страхової діяльності (всі надходження на користь страховика, пов’язані з проведенням страхування і перестрахування). Такі доходи формуються за рахунок страхових премій (вони дають найбільшу і основну частину доходу від страхових операцій), відшкодування частки збитків за ризиками, переданими в перестрахування, а також за рахунок комісійних і брокерських винагород, коли страховик виступає в ролі посередника страхових послуг.

2. Доходи від інвестиційної та фінансової діяльності – пов’язані з інвестуванням і розміщенням тимчасово вільних коштів (як власних, так і коштів страхових резервів). Вони формуються за рахунок інвестування коштів страхових резервів і власних вільних засобів. Необхідно зазначити, що інвестиційна діяльність страховика носить залежний характер по відношенню до страхових операцій. Інвестиції повинні здійснюватися в обсязі, за термінами і в межах, які узгодженні з прийняттям страховими зобов’язаннями.

3. Інші доходи, тобто ті, які не належать ні до страхових, ні до інвестиційних доходів, але часом з’являються у страховика у процесі його зазначеної господарської діяльності і надзвичайних подій. Зокрема, до числа інших доходів відносять:

1. суми %, нарахованих на рахунки депо премій;

2. суми одержані у порядку регресу після виконання страховиком своїх зобов’язань по страхових виплатах;

3. дохід від реалізації основних фондів, матеріальних цінносте і інших активів;

4. доходи від здачі в оренду майна страховика;

5. суми повернення страхових резервів, що зменшують розмір страхових резервів в результаті їх перерахунку;

6. оплата споживачами консультаційних послуг, навчання, що надаються страховиком.

Витрати страхової компанії можна поділити на три великі групи:

1. Виплати страхових сум та страхових відшкодувань за договорами страхування й перестрахування;

2. Витрати на обслуговування процесу страхування і перестрахування;

3. Витрати на утримання страхової компанії.

Дві останні групи витрат можна об’єднати поняттям «витрати на ведення справи».

Закон України «Про страхування» встановив такий склад витрат страховика:

• виплати страхових сум та страхових відшкодувань;

• відрахування в централізовані страхові резервні фонди;

• відрахування в технічні резерви, інші, ніж резерв незароблених премій;

• витрати на проведення страхування.

Витрати страховика формують собівартість страхової послуги, яка враховується при визначенні фінансового результату і бази оподаткування. Віднесення витрат на собівартість страхової послуги регулюються загальними і галузевими нормативними актами.

Специфіка страхового бізнесу обумовлює необхідність розгляду планової і фактичної собівартості. Під плановою (розрахунковою) розуміють собівартість страхової послуги, що закладається в основу страхового тарифу і представлену у вигляді його структурних елементів – нетто-премій і навантаження. Під фактичною розуміють собівартість, що реально складається за результатами укладених договорів страхування, що залежить від реальної збитковості страхової суми, економії чи перевитрат коштів на адміністративно-господарські цілі, включаючи оплату праці працівників тощо. Склад витрат, які відносяться на собівартість, спеціально уточнюється також для визначення бази оподаткування прибутку компанії.