Особисте страхування

Особисте страхування включає страхування життя, страхування від нещасних випадків і хвороб, медичне страхування. Об’єктом особистого страхування виступають майнові інтереси виступають майнові інтереси, пов’язані з життям, здоров’ям, працездатністю

Конкретними подіями, щодо яких здійснюється особове страхування, є дожиття до закінчення терміну страхування чи до певного віку; смерть застрахованого; втрата застрахованим здоров’я в період чинності страхового договору. На відміну від об’єктів майнового страхування, об’єкти особового страхування вартості (грошової оцінки) не мають, через те в особовому страхуванні страховик не відшкодовує матеріального збитку, а надає громадянам чи їх сім’ям грошову допомогу.

Особисте страхування виконує ризикову та нагромаджувальну функцію. Ризикова – передбачає відшкодування втрат у разі настання страхової події. Нагромаджувальна функція полягає в тому, що після закінчення строку дії страхового договору, застрахованому виплачується страхова сума.

Перестрахування

Перестрахування – система перерозподілу ризику між страховиками, при якій певний (прямий) страховик приймає від страхувальника увесь ризик на власну відповідальність, а в подальшому перерозподіляє між собою та іншими страховиками. При настанні страхового випадку збитки виплачуються першим (прямим) страховиком, після чого інші страховики відшкодовують прямому страховику збиток у відповідності з умовами договору перестрахування.

Тобто в договорі перестрахування беруть участь: страхове товариство, що передає ризик; страхове товариство, що приймає ризик на свою відповідальність; посередник (не обов’язково).

Перестрахування – це необхідна умова забезпечення фінансової стійкості й нормальної діяльності страховика незалежно від розміру його капіталу та страхових резервів.

Перестраховик, фінансово підтримуючи страхову компанію, сприяє розширенню її страхової діяльності. Це дуже важливо для страховика, який зацікавлений у розширенні можливостей своєї компанії. Ураховуючи перестрахування, страховик може брати на страхування більшу кількість ризиків.

Перестрахування не лише захищає страховиків, а й сприяє захисту самого страхувальника; працівників страхових компаній від втрати роботи; акціонерів компаній від зниження прибутку; держава має гарантію надходження податків від страхової діяльності та ін..

Страховий ринок

Страховий ринок – це сфера економічних відносин, у процесі яких формуються попит і пропозиція на страхові послуги та здійснюється акт їх купівлі-продажу.

Ринкова економіка характеризується свободою і різноманітними формами підприємницької діяльності при збереженні за державою права на встановлення найважливіших загальних правил ринкового господарювання та особливих правил в окремих галузях, це відображається в законодавстві щодо окремих видів діяльності, зокрема страхування. Отже, страхування як фінансова категорія є інструментом регулювання ринкової економіки й водночас як вид – діяльності – є об’єктом регулювання з боку держави.

Учасники страхового ринку:

Страховий посередник – страховий брокер чи агент, через якого укладається договір страхування і вирішуються окремі питання щодо врегулювання претензій.

Страхові брокери – юридичні особи або громадяни, які зареєстровані у встановленому порядку як суб’єкти підприємницької діяльності та здійснюють за винагороду посередницьку діяльність у страхуванні від свого імені на підставі брокерської угоди з особою, яка має потребу у страхуванні як страхувальник.

Страхові брокери – громадяни, які зареєстровані у встановленому порядку як суб’єкти підприємницької діяльності, на мають права отримувати та перераховувати страхові платежі, страхові виплати та виплати страхового відшкодування.

Страхові агенти – громадяни або юридичні особи, які діють від імені та за дорученням страховика і виконують частину його страхової діяльності, а саме: укладають договори страхування, одержують страхові платежі, виконують роботи, пов’язані із здійсненням страхових виплат та страхових відшкодувань. Страхові агенти є представниками страховика і діють в його інтересах за винагороду на підставі договору доручення із страховиком.

Сюрвейєр – експерт чи агент, який здійснює огляд застрахованого майна (суден, вантажів) і робить висновок щодо його стану, розміру пошкодження в разі аварії тощо.

Аджастер (диспашер) – спеціаліст з рахунків аварій та розподілу загальної аварії між учасниками морського перевезення.

Створення страхових фондів може здійснюватися у трьох формах:

• фонди самострахування;

• централізоване страхове забезпечення;

• колективні страхові фонди.

Самострахування ґрунтується на індивідуальній відповідальності й полягає в тому, що кожна юридична і фізична особа формує власні страхові (резервні) фонди за рахунок власних доходів. Це дорога і нераціональна форма. З цих причин сфера самострахування обмежена мінімальними потребами і виражається насамперед у створенні фінансових резервів суб’єктами господарювання та певного резервування коштів фізичними особами.

Централізоване страхове забезпечення засновується на державній відповідальності й передбачає відшкодування втрат за рахунок загальнодержавних коштів. При цьому частина цих коштів виділяється в окремі фонди, наприклад резервний фонд КМУ.

Головним напрямком витрачання коштів резервного фонду є:

• фінансування витрат, пов’язаних з надзвичайними ситуаціями;

• фінансування робіт по ліквідації наслідків стихійних явищ та аварів;

• непередбачені витрати, пов’язані з введенням нових законів;

• інші заходи, які не могли бути передбаченими під час затвердження державного бюджету.

Колективні фонди ґрунтуються на солідарній відповідальності учасників цих фондів. Суть відносин страхування полягає в тому, що формування страхових фондів здійснюється за рахунок внесків усіх учасників, а відшкодування збитків з цих фондів проводиться для тих, хто їх зазнав в наслідок певних подій і обставин.

Колективне страхування є найбільш доцільною, економною, ефективною і раціональною формою створення страхових фондів.