- •Міністерство освіти і науки, молоді та спорту україни
- •Місце навчальної дисципліни в структурно-логічній схемі спеціальності
- •Предмет навчальної дисципліни «Фінанси»
- •Мета та завдання навчальної дисципліни «Фінанси»
- •Вимоги до знань і умінь студента
- •Тематичний план навчальної дисципліни
- •Передмова
- •Рекомендована література:
- •Рекомендована література:
- •Змістовий модуль 3. «Фінансове право і фінансова політика» Лекція 1. Фінансове право: предмет, методи, система та джерела фінансового права. Фінансова політика та фінансове законодавство
- •Рекомендована література:
- •Зміст фінансової політики охоплює цілий комплекс заходів:
- •Лекція 2. Фінансова система за організаційною побудовою. Фінансова політика держави: поняття, зміст, мета і основні завдання
- •Рекомендована література:
- •Платники пдв
- •Лекція 3. «Податкова система: поняття, основи побудови»
- •Податкове законодавство України ґрунтується на таких принципах:
- •Змістовий модуль 5. Бюджет. Бюджетна система Лекція 1. «Бюджет як економічна і правова категорія»
- •Лекція 2. «Бюджетний процес. Виконання бюджетів»
- •3. Зведені бюджети областей та міст Києва і Севастополя:
- •Доходи Державного бюджету України включають:
- •Лекція 2. «Перестрахування. Необхідність і роль перестрахування в забезпеченні сталості страхових операцій»
- •Доходи і витрати страховика
- •Особисте страхування
- •Перестрахування
- •Страховий ринок
- •Змістовний модуль 7. Фінансовий ринок Лекція 1. «Сутність фінансового ринку, його роль у мобілізації і розподілі фінансових ресурсів»
- •Функції фінансового ринку:
- •Класифікація фінансових ринків
- •Лекція 2. « Цінні папери, їх види та характеристики. Фондовий ринок та ринок фінансових послуг»
- •Види цінних паперів
- •Класифікація цінних паперів (види цінних паперів):
- •Характеристика емітентів цінних паперів (за даними мвф)
- •Фондова біржа
- •Ринок фінансових послуг
- •Змістовний модуль 8. Фінанси суб’єктів господарювання Лекція 1 . «Сутність фінансів господарських суб'єктів і принципи їх організації»
- •Сутність фінансів господарських суб’єктів і принципи їх організації.
- •Грошові надходження
- •Доходи і видатки
- •Особливості фінансів підприємств різних форм власності та видів діяльності
- •Фінанси громадських організацій і доброчинних фондів
- •Змістовний модуль 9. Міжнародні фінанси План лекційного заняття 1. «Сутність, призначення і роль міжнародних фінансів»
- •Сутність призначення і роль міжнародних фінансів.
- •План лекційного заняття 2. «Фінансова діяльність міжнародних організацій. Міжнародні фінансові інституції»
- •Змістовний модуль 10. Фінансовий менеджмент План лекційного заняття 1. «Сутність фінансового менеджменту, його роль в системі управління бізнесом»
- •План лекційного заняття 2. «Управління інвестиційною діяльністю»
- •Рекомендована література
Особисте страхування
Особисте страхування включає страхування життя, страхування від нещасних випадків і хвороб, медичне страхування. Об’єктом особистого страхування виступають майнові інтереси виступають майнові інтереси, пов’язані з життям, здоров’ям, працездатністю
Конкретними подіями, щодо яких здійснюється особове страхування, є дожиття до закінчення терміну страхування чи до певного віку; смерть застрахованого; втрата застрахованим здоров’я в період чинності страхового договору. На відміну від об’єктів майнового страхування, об’єкти особового страхування вартості (грошової оцінки) не мають, через те в особовому страхуванні страховик не відшкодовує матеріального збитку, а надає громадянам чи їх сім’ям грошову допомогу.
Особисте страхування виконує ризикову та нагромаджувальну функцію. Ризикова – передбачає відшкодування втрат у разі настання страхової події. Нагромаджувальна функція полягає в тому, що після закінчення строку дії страхового договору, застрахованому виплачується страхова сума.
Перестрахування
Перестрахування – система перерозподілу ризику між страховиками, при якій певний (прямий) страховик приймає від страхувальника увесь ризик на власну відповідальність, а в подальшому перерозподіляє між собою та іншими страховиками. При настанні страхового випадку збитки виплачуються першим (прямим) страховиком, після чого інші страховики відшкодовують прямому страховику збиток у відповідності з умовами договору перестрахування.
Тобто в договорі перестрахування беруть участь: страхове товариство, що передає ризик; страхове товариство, що приймає ризик на свою відповідальність; посередник (не обов’язково).
Перестрахування – це необхідна умова забезпечення фінансової стійкості й нормальної діяльності страховика незалежно від розміру його капіталу та страхових резервів.
Перестраховик, фінансово підтримуючи страхову компанію, сприяє розширенню її страхової діяльності. Це дуже важливо для страховика, який зацікавлений у розширенні можливостей своєї компанії. Ураховуючи перестрахування, страховик може брати на страхування більшу кількість ризиків.
Перестрахування не лише захищає страховиків, а й сприяє захисту самого страхувальника; працівників страхових компаній від втрати роботи; акціонерів компаній від зниження прибутку; держава має гарантію надходження податків від страхової діяльності та ін..
Страховий ринок
Страховий ринок – це сфера економічних відносин, у процесі яких формуються попит і пропозиція на страхові послуги та здійснюється акт їх купівлі-продажу.
Ринкова економіка характеризується свободою і різноманітними формами підприємницької діяльності при збереженні за державою права на встановлення найважливіших загальних правил ринкового господарювання та особливих правил в окремих галузях, це відображається в законодавстві щодо окремих видів діяльності, зокрема страхування. Отже, страхування як фінансова категорія є інструментом регулювання ринкової економіки й водночас як вид – діяльності – є об’єктом регулювання з боку держави.
Учасники страхового ринку:
Страховий посередник – страховий брокер чи агент, через якого укладається договір страхування і вирішуються окремі питання щодо врегулювання претензій.
Страхові брокери – юридичні особи або громадяни, які зареєстровані у встановленому порядку як суб’єкти підприємницької діяльності та здійснюють за винагороду посередницьку діяльність у страхуванні від свого імені на підставі брокерської угоди з особою, яка має потребу у страхуванні як страхувальник.
Страхові брокери – громадяни, які зареєстровані у встановленому порядку як суб’єкти підприємницької діяльності, на мають права отримувати та перераховувати страхові платежі, страхові виплати та виплати страхового відшкодування.
Страхові агенти – громадяни або юридичні особи, які діють від імені та за дорученням страховика і виконують частину його страхової діяльності, а саме: укладають договори страхування, одержують страхові платежі, виконують роботи, пов’язані із здійсненням страхових виплат та страхових відшкодувань. Страхові агенти є представниками страховика і діють в його інтересах за винагороду на підставі договору доручення із страховиком.
Сюрвейєр – експерт чи агент, який здійснює огляд застрахованого майна (суден, вантажів) і робить висновок щодо його стану, розміру пошкодження в разі аварії тощо.
Аджастер (диспашер) – спеціаліст з рахунків аварій та розподілу загальної аварії між учасниками морського перевезення.
Створення страхових фондів може здійснюватися у трьох формах:
фонди самострахування;
централізоване страхове забезпечення;
колективні страхові фонди.
Самострахування ґрунтується на індивідуальній відповідальності й полягає в тому, що кожна юридична і фізична особа формує власні страхові (резервні) фонди за рахунок власних доходів. Це дорога і нераціональна форма. З цих причин сфера самострахування обмежена мінімальними потребами і виражається насамперед у створенні фінансових резервів суб’єктами господарювання та певного резервування коштів фізичними особами.
Централізоване страхове забезпечення засновується на державній відповідальності й передбачає відшкодування втрат за рахунок загальнодержавних коштів. При цьому частина цих коштів виділяється в окремі фонди, наприклад резервний фонд КМУ.
Головним напрямком витрачання коштів резервного фонду є:
фінансування витрат, пов’язаних з надзвичайними ситуаціями;
фінансування робіт по ліквідації наслідків стихійних явищ та аварів;
непередбачені витрати, пов’язані з введенням нових законів;
інші заходи, які не могли бути передбаченими під час затвердження державного бюджету.
Колективні фонди ґрунтуються на солідарній відповідальності учасників цих фондів. Суть відносин страхування полягає в тому, що формування страхових фондів здійснюється за рахунок внесків усіх учасників, а відшкодування збитків з цих фондів проводиться для тих, хто їх зазнав в наслідок певних подій і обставин.
Колективне страхування є найбільш доцільною, економною, ефективною і раціональною формою створення страхових фондів.