Платники пдв

Платником ПДВ являється будь-яка особа, яка:

• Здійснює або планує здійснювати господарську діяльність та реєструється за своїм добровільним рішенням як платник цього податку;

• Підлягає обов’язковій реєстрації як платник цього податку;

• Імпортує товари (супутні послуги) в обсягах, що підлягають оподаткуванню цим податком.

Об’єктом оподаткування є операції платників податку з:

• Поставки (продажу) товарів та послуг на території України;

• Ввезення товарів (супутніх послуг) на територію України;

• Вивезення товарів (супутніх послуг) за територію України.

Статтею 4 Закону «Про ПДВ» визначається база оподаткування.

В Україні складають 20% та 0% від об’єкта оподаткування.

Операції, що оподатковуються за 0% ставкою:

1. експорт товарів та супутніх послуг;

2. продаж товарів підприємствами роздрібної торгівлі, що розташовані на території України, в зонах митного контролю;

3. надання транспортних послуг з перевезень пасажирів і вантажів за межами України;

4. продаж переробним підприємствам молока чи м’яса живою вагою сільгоспвиробниками;

5. поставки товарів підприємствами громадських організацій інвалідів.

Нульова ставка означає, що ПДВ з оборотів щодо вказаних товарів, робіт, послуг не нараховують і водночас платник податку має право ввести до складу податкового кредиту (відшкодувати) суму податку, отриманого в ціні придбаних товарів, робіт, послуг, сировини, матеріалів, які використовувались для виробництва і продажу товарів, робіт чи послуг, що оподатковуються за нульовою ставкою.

Пільги з ПДВ:

А) Операції, що не є об’єктом оподаткування ПДВ:

1) нарахування та виплата зарплат, пенсій, стипендій;

2) емісія цінних паперів;

3) передача майна на збереження або в оперативну оренду;

4) надання послуг зі страхування;

5) обіг валютних цінностей.

Характерна ознака цих операцій – додана вартість відсутня, передача прав власності не відбувається.

Б) Операції, що звільнені від оподаткування ПДВ:

1) поставка вітчизняних продуктів дитячого харчування спеціалізованими магазинами;

2) поставка (передплата) періодичних видань ЗМІ, поставка зошитів, навчальних посібників (вітчизняного виробництва);

3) поставка товарів спеціального призначення для інвалідів;

4) надання культових послуг релігійним організаціям;

5)надання послуг з охорони здоров’я;

6)поставка медичних препаратів за переліком КМУ.

Характерна ознака цих операцій – додана вартість створюється, передача права власності здійснюється, але ПДВ не нараховується.

При купівлі-продажу товару продавець зобов’язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити:

• порядковий номер;

• дату виписки;

• назви та адреси покупця і продавця;

• дату відвантаження товару та дату його оплати;

• опис товарів і їх кількість;

• ціну продажу без ПДВ;

• ставку і суму ПДВ;

• загальну суму коштів, що підлягає сплаті з врахуванням податку.

У разі звільнення від оподаткування у податковій накладній робиться запис «без ПДВ» з відповідним посиланням на п. ЗУ «Про ПДВ».

Податкова накладна виписується у двох примірниках: оригінал надається покупцю товару, а копія залишається у продавця.

Крім податкової накладної про сплату ПДВ можуть свідчити інші розрахунково-облікові документи: чеки, транспортні квітки, готельні рахунки та інші.

Сума ПДВ(до сплати в бюджет) = ПЗ – ПК

При перевищенні податкового кредиту над зобов’язанням сума ПДВ до сплати має від’ємне значення і підлягає відшкодуванню з бюджету.

Підставою для відшкодування є дані лише податкової декларації за звітний місяць.

Акцизний податок – це непрямий податок на високорентабельні та монопольні товари, що включається у ціну продукції. Як і ПДВ, сплачується він в кінцевому підсумку споживачами товарів. АЗ відносять до категорії специфічних акцизів, бо стягується за диференційованими ставками і має вузьку базу оподаткування.

Акцизний податок було введено в Україні у 1992 році, разом з ПДВ він замінив податки з обороту і реалізації. Введено ДКМУ від 29.12.1992р. «Про акцизний збір» та ЗУ від 15.09.1995р. «Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби».

На відміну від ПДВ, цей податок сплачується не на всіх етапах руху товарів від виробника до споживача, а лише один раз: при реалізації товарів чи їх ввезенні в Україну. Об’єктом оподаткування при цьому виступає повна вартість товару чи митна вартість з врахуванням суми сплаченого мита.

Перелік підакцизних товарів і ставки акцизного збору затверджуються законами України.

Платниками АП: є виробники та імпортери підакцизних товарів, а саме:

• суб’єкти підприємницької діяльності – виробники підакцизних товарів, в тому числі із давальницької сировини;

• юридичні або фізичні особи, які купують підакцизні товари у податкових агентів;

• суб’єкти підприємницької діяльності, що ввозять на митну територію України підакцизні товари;

• фізичні особи (громадяни України, іноземні особи та особи без громадянства), які ввозять на митну територію України підакцизні товари в обсягах понад 200 ЕUR.

Групи підакцизних товарів:

• алкогольні напої;

• тютюнові вироби;

• транспортні засоби;

• нафтопродукти.

Мито – непрямий податок що, стягується з товарів, які переміщуються через митний кордон країни, тобто ввозяться, вивозяться, чи прямують транзитом.

Введення мита може мати на меті кілька цілей: фіскальні, економічні, політичні.

Митна політика спрямована на формування раціональної структури експорту та імпорту.

Контроль за правильністю та своєчасністю сплати мита здійснюють митні органи України, а також податкові інспекції.

В митній справі застосовують 2 категорії:

• мито;

• митний збір.

Мито – непрямий податок, що надходить до державного бюджету.

Митні збори – плата за використання митницею своїх обов’язків і послуг, яка використовується для розвитку системи митних органів України.

Платники мита – будь-які юридичні та фізичні особи, котрі здійснюють переміщення через митний кордон України товарів, що підлягають митному оподаткуванню.

Об’єкт оподаткування – митна вартість товарів або інших предметів, які переміщуються через митний кордон.

Податкова система України починає своє існування з прийняття Закону України «Про систему оподаткування» від 25.06.1991р., в якому закладено основні принципи її побудови.

Податкова система – це сукупність податків і зборів та інших обов’язкових платежів до бюджетів і державних цільових фондів; принципів, форм і методів їх встановлення; дій які забезпечують їх сплату, контроль і відповідальність за порушення податкового законодавства.

Податкова система повинна відповідати таким вимогам:

• економічна ефективність;

• адміністративна простота;

• гнучкість;

• політична відповідальність;

• справедливість.

У системі оподаткування виділяють дві підсистеми:

- оподаткування юридичних осіб;

- оподаткування фізичних осіб.

Принципи побудови і призначення системи оподаткування визначені у Законі України «Про систему оподаткування».

Принципи побудови системи оподаткування:

• стимулювання підприємницької виробничої та інвестиційної активності;

• обов’язковість;

• рівнозначність і пропорційність;

• рівність, недопущення податкової дискримінації;

• соціальна справедливість;

• стабільність;

• економічна обґрунтованість;

• рівномірність сплати;

• компетенція;

• єдиний підхід;

• доступність.