4) Визначення правового режиму власності лише законами України.

Ця гарантія є виключно важливою, оскільки відносини власності досить часто регулюються значною кількістю підзаконних нормативних актів, які є суперечливими і не вносять ясність у те чи інше питання.

Слід звернути увагу на те, що Постановою Верховної Ради "Про право власності на окремі вади майна" від 17 червня 1992 р. (з наступними змінами та доповненнями) було затверджено Перелік видів майна, що не може перебувати у власності громадян, громадських об'єд­нань, міжнародних організацій та юридичних осіб інших дер­жав на території України, та Спеціальний порядок набуття права власності на окремі види майна, викладені відповідно в додатках № 1 і № 2. Варто звернути увагу, що зазначений Пе­релік, затверджений постановою, що, супе­речить Конституції. Цей Перелік має бути затверджений за­коном України;

5) Судовий захист.

Захист права власності здійснюють суд, господарський суд чи третейський суд. Судовий захист прав власників – най­більш кваліфікований спосіб захисту прав і свобод суб'єктів.

Однією із важливих переваг такого захисту є значно менша можливість необ'єктивного розгляду справи. Загальновизнані перевагаи судового розгляду:

• залежність суду тільки від закону,

• широка гласність розгляду вирішуваних питань,

• безпосереднє дослідження в судовому засіданні всіх обставин справи,

• та інші демократичні принципи судового проваджен­ня, які сприяють повній реалізації встановлених законом га­рантій.

Судовий захист права власності проголошує і Консти­туція України, ст. 55 якої встановлює, що "права і свободи людини і громадянина захищаються судом".

Законодавство України передбачає право власника на звернення до суду про повернення (вінди­кацію) свого майна з чужого незаконного володіння. Також власникові гарантується право звернутися до суду з негаторним позовом, за яким здійснюється захист його прав від по­рушень, не пов'язаних з позбавленням права володіння. Такими порушеннями можуть бути дії, що перешко­джають власникові здійснити правомочності користування чи розпорядження щодо належного йому майна.

Якщо власни­кові заподіяно збитки внаслідок порушення його прав, він має право вимагати повного відшкодування їх. Крім того, закон забезпечує право громадян на землю, а також захист прав у разі вилучення земельної ділянки, на якій розташова­но належне їм майно.

Захист права власності може також здійснюватися на підс­таві зобов'язань, що виникають із заподіяння шкоди, із без­підставного збагачення, у зв'язку з вилученням, втратою май­на за надзвичайних обставин, передбачених законом, та за ін­шими підставами.

6) Невтручання державних органів у здійснення правомочностей власника.

Власник на свій розсуд володіє, користується і розпоря­джається належним йому майном, і будь-який орган не пови­нен перешкоджати здійсненню належних йому прав, зокрема законодавством передбачаеється наступне:

1. майнова відпові­дальність державних органів за шкоду, заподіяну їх неправо­мірним втручання у здійснення власником своїх правомочностей, у повному обсязі.

2. відповідальність державних органів за видання актів, які не відпові­дають вимогам закону, внаслідок чого порушують права влас­ників. За позовом власника такий акт визнається недійсним. Ця юридична гарантія знайшла своє правове завершення у Конституції України. Так, згідно з ч. 2 ст. 55 "кожному гаран­тується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяль­ності органів державної влади, органів місцевого самовряду­вання, посадових і службових осіб";