Офіційно-діловий стиль

Основна функція – повідомлення фактів державного чи приватного значення. Обставини мовлення – ділові контакти між державними установами, окремими мовцями.

Сфера вживання – документи державних і фізичних осіб (ділові папери).

Загальні ознаки – офіційність, достовірність, точність, конкретність змісту, правильність, чіткість, стислість, логічна послідовність.

Мовні ознаки – писемна (рідше усна) форма мовлення, слова ділової лексики, канцелярські штампи і шаблони (з огляду на те, що; прошу дозволити; взяти до уваги; взяти за основу; ми, що нижче підписались, доводити до відома, згідно з розпорядженням, з метою обговорення, на підставі наказу, до заяви додаю, рекомендуємо, наказую, доповідаю, гарантуємо, прошу, ухвалити тощо.), розповідні прості речення, монологічна (рідше діалогічна) форма тексту. Більшість жанрів ділового мовлення відображають позаіндивідуальне спілкування. Власне, функція офіційно-ділового стилю виражається в тому, що він, вимагаючи певної форми при письмовому викладі змісту, надає висловлюванню характеру документа.

Публіцистичний стиль

Основна функція – діяння, вплив на читача або слухача, переконання в правильності висловлених думок.

Обставини мовлення – передача інформації з метою пропаганди певних ідей, впливу на широкі верстви населення.

Сфера вживання – публіцистичні статті, виступи в газетах, журналах, на радіо, телебаченні, промови на зборах, мітингах тощо.

Загальні ознаки – пропагандистський, агітаційний характер, точність, логічність доводів, урочистість, піднесеність, офіційність, експресивність.

Мовні ознаки – суспільно-політична лексика (держава, вибори, геополітика, корупція, мажоритарний), суспільно-економічні слова (бюджет, дебет, кредитив, акциз, збитковість, капіталовкладення, ліміт), емоційно забарвлена лексика (красень, лебідонька, сонечко; перевертень, балагур, носище, старезний), газетні штампи (за повідомленням гідрометеобюро, дати путівку в життя, зустрітися з метою обговорення), речення різної структури. Монологічна (рідше діалогічна) форма тексту.

Художній стиль

Основна функція – естетична, діяння, вплив на читача або слухача.

Обставини мовлення – відтворення дійсності через конкретно-чуттєві образи.

Сфера вживання – художня література: прозові, поетичні та драматичні твори, а також усна народна творчість.

Загальні ознаки – образність, емоційність, виразність, конкретність змісту, оригінальність, бажання намалювати живу картину, передати почуття (емоції), збудити уяву в читача (слухача).

Мовні ознаки – вживання літературних тропів (метафора – батько Хміль, вічко вулика, світло знань, сіяти добро; метонімія – читати Шевченка, глухий звук, здоровий клімат, приміський потяг, зал аплодує; уособлення – мороз бере, замріялось поле, веселі хатки; алегорія –персоніфікація загальних моральних понять – Добро, Зло, Ніжність, Любов; епітети – місяць ясний, рученьки білії, владарка-ніч, буйний вітер, гірка доля), слова з конкретним значенням, слова з переносним значенням. Синоніми, антоніми, омоніми; речення різної будови. Вживаються різноманітні синтаксичні конструкції, використовується синтаксичний паралелізм, однорідні члени речення, повтори, звеличання тощо.