6. Мовленнєвий етикет як універсальне явище

Сьогодні все більше зростає увага до питань мовної комунікації, зокрема вивчення мовленнєвого етикету. Існує багато визначень мовленнєвого етикету. Традиційне розуміння мовленнєвого етикету встановилося в лінгвістичній, соціо- і психолінгвістичній літературі. Термін етикет походить від французького слова etiguette, що означає ярлик, етикетка.

Мовленнєвий етикет—це правила мовленнєвої поведінки, які закріплені в системі стійких висловів, прийнятих певним колективом носіїв цієї мови на певному етапі розвитку суспільства в особливих ситуаціях спілкування.

Мовний етикет— як форма нормативної мовленнєвої поведінки в суспільстві в цілому.

Мовленнєвий етикет- сукупність всіх етикетних мовних засобів і правил їхнього використання в тих або інших ситуаціях.

М. Стельмахович стверджує, що український мовленнєвий етикет -це національний кодекс словесної добропристойності, правила ввічливості який сформувався історично в культурних верствах нашого народу й передається від покоління до покоління як еталон порядної мовленнєвої поведінки українця, виразник людської гідності й честі, української шляхетності й аристократизму духу. Українське виховання застерігає дітей і молодь від вживання грубих, лайливих, образливих слів .

Визначальними етнопсихологічними особливостями українського етикету є передусім доброта, сердечність, простота, щирість і ніжність. На мовному рівні це виявляється в тому, що:

1. стрижневим словом багатьох висловів українського мовленнєвого етикету є слова з коренем добр-, здоров-: добридень, добрий вечір, на все добре, доброго здоров’я, здрастуй(те);

2. наявна велика кількість слів-звертань із пестливими суфіксами: сестричко, серденько, голубонько;

3. у багатьох етикетних висловах виступає слово з коренем ласк- : будь ласка, ласкаво прошу, з ласки вашої;

4. існує багато висловів, які первинною своєю семантикою виражають доброзичливість: будьте щасливі, Боже поможи, дай Боже щастя;

5. відсутні інвективи (непристойні, грубі лайки).

Мовленнєвий етикет включає ще й соціальномовні символи етикетного рівня (наприклад, етикетні формули поклону, подання руки тощо).

Історія культури нашого народу є надзвичайно багатою. Ми маємо багаті й давні традиції, які треба підтримувати і збагачувати в сучасних умовах комунікації.

7. Етикетні мовні формули

Для того, щоб правильно вміти встановлювати різноманітні контакти з оточуючими, людина повинна добре знати і дотримуватись правил етикету, зокрема проявляти свою вихованість, привітність, доброзичливість, делікатність, повагу й шану до співрозмовника.

Відомо, що спілкування можливе за наявності: мовця, адресата, до якого звернена мова; мети і теми мовленнєвої діяльності. Учені зазначають, шо схематично код мовленнєвої ситуації можна зобразити так: "хто — кому — чому — про що — де — коли". Етикетною вважається тільки та ситуація, для якої суттєвими є відмінності між мовцями (їхній вік, соціальний статус, стать тощо).

Відповідно до різних мовленнєвих ситуацій існують етикетні мовні формули. Для їх позначення сьогодні використовують різні терміни- стандартні мовні конструкції, мовні кліше, етикетні формули, стійкі формули, етикетні вирази спілкування тощо. Усталені одиниці, вживані в комунікативному процесі, становлять предмет багатьох сучасних досліджень. Етикетні формули мовці використовують практично в усіх ситуаціях спілкування. Вони вмотивовані стилістично та функціонально, оскільки забезпечують точність, однозначність і економність процесів спілкування.

Відбором етикетних мовних формул на кожному етапі створюється та чи інша тональність спілкування, яку можна визначити як ступінь дотримання етичних норм взаємодії комунікантів, як показник культури, інтелігентності співрозмовника. Розрізняють п’ять тональностей спілкування: високу, нейтральну, звичайну, фамільярну і вульгарну.

Висока тональність спілкування функціонує у сфері суто формальних суспільних структур (урочисті заходи, дипломатичні прийоми, брифінги тощо).

Нейтральна тональність функціонує у сфері офіційних установ.

Звичайна тональність характерна для спілкування на побутовому рівні.

Фамільярна тональність забезпечує спілкування в колі сім’ї, у дружньому товаристві.

Вульгарна тональність спостерігається в соціально неконтрольованих ситуаціях.

Етикетні мовні формули відповідно до різних мовленнєвих ситуацій.

1. Якщо ви хочете привітатися: Добрий день!Добридень! Добрий вечір! Здрастуйте! Вітаю Вас! Здоров був! Здоровенькі були! Доброго здоров'я! Моє шанування! Вітаю Вас! Радий (-а) вітати Вас! Яким вітром? Салют! Радий (рада) вас (тебе) бачити (вітати)!

2. Якщо ви хочете попрощатися: До побачення! ! До зустрічі! Прощайте! Прощавайте! До завтра! На все добре! Щасливо! Дозвольте попрощатись! Бувай (бувайте) здорові! Усього найкращого! Дозвольте відкланятись! На добраніч! Щасливої дороги! Щасти Вам! Будь щасливий (-а, -і)! Я з Вами не прощаюсь! Ми ще побачимось! Ми ще зустрінемось! Бажаю Вам добре провести час!

3. Якщо ви хочете вибачитися: вибачте; пробачте; даруйте; прошу вибачення; я дуже жалкую; мені дуже шкода; прийміть мої вибачення; винуватий (-а); приношу свої вибачення; перепрошую; не гнівайтесь на мене; я не можу не перепросити Вас; якщо можеш, вибач мені; не сердься на мене; вибач (-те), будь ласка; пробачте за турботу!

4. Якщо ви хочете попросити: будь ласка; будьте ласкаві; коли Ваша ласка; будьте люб'язні; прошу Вас; якщо Вам не важко; чи можу я попрохати Вас...; маю до Вас прохання...; чи можу звернутися до Вас із проханням...; дозвольте Вас попросити...; ласкаво просимо...; не відмовте, будь ласка; дозвольте Вас потурбувати; Ви мені допоможете...; я хочу попросити про послугу…; у мене є прохання.

5. Якщо ви хочете подякувати: Дякую! Спасибі! Я Вам безмежно вдячний! Прийміть мою найсердечнішу (найщирішу) подяку! Дозвольте Вам подякувати! Дуже дякую за Вашу турботу! Щиро дякую! Вельми Вам вдячний! Безмежно Вам вдячний!

6. Якщо Ви хочете побажати: Будь(-те) щасливий (-а, і)! Щасливої дороги! Успіхів тобі (Вам)! Хай щастить! Зичу радості (гараздів, успіхів)! З роси і води!

7. Якщо ви хочете привітати: Вітаю (Вас, тебе)! Зі святом! Прийми (-іть) наші поздоровлення ( вітання, привітання)! З Різдвом Христовим! З днем народження! З найкращими побажаннями! Наше щире вітання!

8. Якщо ви хочете познайомитись: знайомтесь, це ...; я хочу представити тобі (Вам)....; дозволь(-те) представити (познайомити, відрекомендувати) ...; рекомендую ...; радий нашому знайомству…; маю честь представити (відрекомендувати)…; мені дуже приємно…

9. Якщо ви хочете звернутися до когось: пані; пане; панно; паничу; панове; шановне панство; добродію; добродійко; добродії; товаришу; товариство; громадо; друже; приятелю; подруго; колего; люди добрі; дорогі друзі; юначе.

10. Якщо ви хочете погодитись, підтвердити: згоден; я не заперечую; домовилися; з радістю; Ви маєте рацію; без проблем; це справді так; авжеж; звичайно; певна річ; так; напевно; обов'язково; безперечно; безсумнівно; безумовно; ми в цьому впевнені; будь ласка (прошу); гаразд (добре); з приємністю (із задоволенням); чудово.

11. Якщо ви хочете заперечити: ні; ні, це не так; нас це не влаштовує; я не згодний (згоден); це не точно; не можна; не можу; ні, не бажаю; Ви не маєте рації; Ви помиляєтесь; шкодую, але я мушу відмовитись; нізащо; це даремна трата часу; дякую, я не можу; про це не може бути й мови.

12. Якщо ви хочете виразити співчуття: я Вас розумію; я відчуваю Вашу схвильованість (Ваш біль, Вашу стривоженість, Ваше хвилювання); це болить і мені; це не може нікого залишити байдужим; я теж перейнялася Вашим болем (горем, тривогою); я співпереживаю (Вашу втрату, Вашу тривогу); не впадайте у відчай (час усе розставить на місця, час вилікує, загоїть рану, втамує біль).

13. Якщо ви хочете порадити, внести пропозицію: дозвольте висловити мою думку щодо...; а чи не варто б...; чи не спробувати б Вам...; чи не були б Ви такі ласкаві прийняти мою допомогу (вислухати мою пропозицію, пораду); чи не погодилися б Ви на мою пропозицію; дозвольте запропонувати Вам.

14. Якщо ви хочете відмовити: мені дуже прикро, але ні; ні дякую; мені шкода, але я змушена відмовити; на (превеликий) жаль, ні; дякую, не треба.

Використання етикетних мовних формул відповідно до різноманітних мовленнєвих ситуацій допомагає комуні кантам у процесі спілкування. Вибір таких усталених одиниць комуні кантами, безумовно, залежить від позамовних чинників, зокрема соціального статусу; віку; статі; культурно-освітньго рівня адресата й адресанта; характера ситуації спілкування; особистісних характеристик мовця тощо.