69. Правове регулювання екологічної стандартизації

Здійснення екологічної стандартизації регулюється:

• Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища» від 25 червня 1991 року (ст. 31, 32);

• Декретом Кабінету Міністрів України «Про стандартизацію і сертифікацію» від 10 травня 1993 року;

• Законом України «Про стандартизацію» від 17 травня 2001 року;

• Законом України «Про стандарти, технічні регламенти та процедури оцінки відповідності» від 1 грудня 2005 року;

Екологічна стандартизація - це врегульована в законодавчому порядку діяльність уповноважених на те органів щодо прийняття еколо­гічних стандартів.

Екологічні стандарти - це нормативно-технічні документи, які ви­значають поняття і терміни, режим використання і охорони природних ресурсів, методи контролю за станом довкілля, вимоги щодо запобігання шкідливого впливу забруднення довкілля на здоров'я людей, інші питання, пов'язані з охороною довкілля і використання природних ресурсів.

Екологічні стандарти не є нормативно-правовими актами і застосо­вуються на добровільних засадах.

Державним органом, уповноваженим приймати екологічні стандар­ти, є Державний комітет з питань технічного регулювання та споживчої політики України.

Законодавство передбачає таку систему екологічних стандартів:

1) державні стандарти України (ДСТУ) та державні класифікатори (ДК) - затверджуються тільки Державним комітетом України з питань технічного регулювання та споживчої політики, державні будівельні норми (ДБН) - затверджуються Міністерством регіонального розвитку та будівництва України, міждержавні стан­дарти (ІСО, ГОСТ, ІЕК, ЕН тощо) - застосовуються на підставі міжнародних угод України (наприклад: ДСТУ ІСО 14020-2003 Екологічні маркування та декларації. Загальні принципи; ДСТУ ІСО 14031:2004 Екологічне керування. Настанови щодо оцінювання екологічної характеристики; ДСТУ 4808:2007 Джерела централі­зованого питного водопостачання. Гігієнічні та екологічні вимоги щодо якості води і правил вибирання; ДК 005-96 Класифікатор відходів);

2) кодекси усталеної практики - нормативно-технічні документи, що містять практичні правила чи процедури проектування, виготовлення, монтажу, технічного обслуговування, експлуатації обладнання, конструкції чи виробів - можуть бути як стандартом, так і його частиною чи окремим документом;

3) галузеві стандарти України (ГСТУ) - нормативно-технічні доку­менти, які затверджуються міністерствами і відомствами (у тому числі й Мінприроди) і реєструються в Держспоживстандарті України (наприклад, ГСТУ 41-00032626-00-007-97 Охорона довкілля. Спорудження розвідувальних і експлуатаційних свердловин на нафту та газ на суші. Правила проведення);

4) стандарти науково-технічних та інженерних товариств і спілок ;

5) технічні умови (ТУ) - нормативно-технічні документи, що встановлюють технічні вимоги, яким повинні відповідати продукція, перебіги та послуги - можуть бути стандартом, його частиною, або окремим документом; можуть розроблятися самими підпри­ємствами - виробниками відповідної продукції;

6) стандарти підприємств (СТП) - нормативно-технічні документи підприємств .