51. Щорічні доповіді про стан довкілля

Відповідно до ст. 251 Закону «Про охорону навколишнього природ­ного середовища» від 25 червня 1991 року, на Мінприроди покладається підготовка і подання на розгляд Верховної Ради України щорічної Наці­ональної доповіді про стан довкілля в Україні, а після її розгляду Верхо­вною Радою України - опублікування окремим виданням та розміщення в системі Інтернет.

Доповідь розробляється для оцінки стану довкілля в Україні, аналізу вжитих заходів і планування подальшої національної екологічної політики а також для інформування громадськості про стан довкілля.

З доповіддю можна ознайомитися на сторінці Мінприроди у мереж Інтернет: http://www.menr.gov.ua.

52. Еколого-правова культура

Еколого-правова культура - це знання, розуміння і свідоме дотри­мання норм екологічного права. Еколого-правова культура має ступені порівняння, тобто можна сказати, що в однієї особи рівень еколого-правової культури є вищим, ніж у іншої.

Еколого-правова культура є складовою частиною екологічної культури особистості, яка становить собою усвідомлення і виконання екологічних вимог: як правових, так і моральних.

Еколого-правова культура формується на підставі еколого-правової освіти та еколого-правового виховання (ст.7 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» від 25 червня 1991 року). Фор­мування еколого-правової культури регулюється також Законами України «Про освіту» у редакції від 23 березня 1996 року, «Про професійно-техніч­ну освіту» від 10 лютого 1998 року, «Про загальну середню освіту» від 13 травня 1999 року, «Про позашкільну освіту» від 22 червня 2000 року, «Про дошкільну освіту» від 11 липня 2001 року, «Про вищу освіту» від 17 січня 2002 року. Концепція екологічної освіти України затверджена рішенням Колегії МОН України від 20 грудня 2001 року № 13/6-19.

53. Правове регулювання екологічного моніторингу

Здійснення екологічного моніторингу регулюється:

• Законом України «Про охорону навколишнього природного серед­овища» від 25 червня 1991 року (ст. 22);

• Законом України «Про гідрометеорологічну діяльність» від 18 лютого 1999 року;

• Положенням про державну систему моніторингу довкілля, за­твердженим постановою Кабінету Міністрів України від ЗО березня 1998 року №391;

• Концепцією Державної програми проведення моніторингу навколишнього природного середовища, схвалена розпорядженням Кабінету Міністрів України від 31 грудня 2004 року № 992-р тощо.

Екологічний моніторинг - це система спостережень за станом до­вкілля. Він є однією з функцій державного управління у царині екології. Він здійснюється для прогнозування змін стану довкілля та розробки науково-обґрунтованих рекомендацій для прийняття ефективних управ­лінських рішень.

Суб'єкти, що здійснюють екологічний моніторинг - Мінприроди України, МОЗ, Мінагрополітики, Держкомлісгосп, Держводгосп, Дерзе-маґенція, Міністерство з питань житлово-комунального господарства України, Національна космічна агенція тощо.

Система екологічного моніторингу передбачає наявність відомчих мереж стаціонарних чи пересувних пунктів спостережень за певними природними об'єктами. На таких пунктах наявні вимірювальні при­строї та обладнання для відбору проб, їх аналізу, фіксації результатів вимірювань. Засоби вимірювальної техніки, що застосовуються у ході екологічного моніторингу, повинні проходити періодичну перевірку згідно з Законом України «Про метрологію та метрологічну діяльність» у редакції від 15 червня 2004 року.