54. Екологічна статистика

Суспільні відносини щодо здійснення державного статистичного об­ліку регулюються Законами України «Про державну статистику» в редакції від 13 липня 2000 р., «Про охорону навколишнього природного сере­довища» від 25 червня 1991 року (ст. 24), наказами Державного комітету статистики України, Планом державних статистичних спостережень.

Екологічна статистика - це централізована система збирання, опрацювання, аналізу, поширення, збереження, захисту та використання екологічної статистичної інформації, що здійснюється Держкомстатом України відповідно до Закону.

Державний статистичний облік здійснюється Держкомстатом України за спеціально затвердженими формами статистичної звітності. На відміну від екологічного моніторингу, коли екологічна інформація здобувається самими державними органами шляхом спостережень і вимірювань, отри­мання статистичної інформації відбувається «знизу» - від підприємств, що подають статистичну звітність, до органів Держкомстату, Згідно з Законом «Про державну статистику» підприємства та фізичні особи - підприємці зобов'язані подавати органам Держкомстату статистичну звітність за затвердженими Держкомстатом формами. Підприємства самі збирають відповідну екологічну інформацію, яка стосується їх діяльності, і запо­внюють відповідні форми статистичної звітності - органи Держкомстату лише приймають та систематизують отриману інформацію.

Суб'єкти:

• органи Держкомстату;

• респонденти (фізичні та юридичні особи);

• користувачі даних статистичних спостережень.

55. Природоресурсні кадастри

Ведення-державних кадастрів у галузі природокористування й охорони довкілля регулюється: Законом України «Про охорону навко­лишнього природного середовища» від 25 червня 1991 року (ст.23), Земельним кодексом України 2001 року (статті 193 - 204), Кодексом України про надра 1994 року (статті 42-44), Водним кодексом України 1995 року (статті 24 - 28), Лісовим кодексом України у редакції від 8 лютого 2006 року (розділ 9), Законами України «Про основи містобуду­вання» від 16 листопада 1992 року (ст. 23); «Про рослинний світ» від 9 квітня 1999 року (ст.38), «Про тваринний світ» від 13 грудня 2001 року, (ст. 56), «Про мисливське господарство та полювання» від 22 лютого 2000 року (статті 6, 30), «Про природно-заповідний фонд України» від 16 червня 1992 року (статті 56 - 59), «Про Червону книгу України» від 7 лютого 2002 року (ст. 15), «Про курорти» від 5 жовтня 2000 року (статті 35 - 37), «Про поводження з радіоактивними відходами» від 30 червня 1995 року (ст. 16), ст. 4 Рамкової конвенції ООН про зміну клімату від 9 травня 1992 року, ратифікованої Законом України від 29 жовтня 1996 року тощо.

Порядок ведення природноресурсових кадастрів визначається по­становами Кабінету Міністрів України та наказами Мінприроди, іншими екологічними органами. Положення про регіональні кадастри природ­них ресурсів затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2001 року №1781.

Природноресурсовий кадастр - це систематизований звід відо­мостей про об'єкти довкілля (про кількісні та якісні характеристики, обсяг, оцінку, характер та правовий режим природних ресурсів, розподіл їх між власниками та природо-користувачами у т.ч. орендарями, розподіл за категоріями цільового призначення та видами природних ресурсів, на­родногосподарською та ін. цінностями тощо), який ведеться для потреб екологічного управління.

Види державних екологічних кадастрів: лісовий, земельний, вод­ний, родовищ і проявів корисних копалин, територій та об'єктів природно-заповідного фонду, кадастр рослинного світу, кадастр тваринного світу, кадастр природних територій курортів, кадастр природних лікувальних ресурсів, кадастр антропогенних викидів та абсорбції парникових газів, кадастр сховищ радіоактивних відходів, містобудівний кадастр населених пунктів.

Ведення державних кадастрів здійснюють: Мінприроди, Держзема-ґенція, Держкомлісгосп, Держводгосп, Держкурорт, Нацекоінвестаґенція та інші органи.