Тема 1: «Предмет і метод макроекономіки»

План

1. Предмет макроекономіки.

2. Методи макроекономіки.

3. Економічна політика держави.

1. Предмет макроекономіки.

Макроекономіка як складова частина загальної економічної теорії є найбільш молодою наукою. Як самостійна вона відокремилася в 30-х роках 20 ст. під визначним впливом Дж. М. Кейнса., ідеї якого зазначено в його роботі «Загальна теорія зайнятості, процента і грошей» 1936 р. Класична економічна теорія базувалася на феодальній дійсності, тому вивчення її переходу до капіталізму визначалося інтересами більш впливового класу капіталістів, а також ринковим «самоврядуванням». Мікрорівень також надає змогу виявити більш-менш закономірні явища суб’єктивної поведінки окремих суб’єктів. Однак нездатність ринку справлятися самостійно з такими проблемами як безробіття, інфляція, кризові явища сприяла тому, що різні економічні школи у різні часи намагалися виявити більш узагальнені моменти економічної реалії.

17 т. – У. петті, 18 ст. Ф. Кене, Сміт А., 19 ст. – К. Маркс. Але всі ці дослідження зводилися до соціально-економічного трактування зв’язків у суспільному виробництві. А саме Дж. М. Кейнс у 20 ст. визначив проблему чітко розмежувати мікро- і макрорівні, що мало вплив не лише на розвиток теоретичних досліджень, а й на формування практичних рішень, а саме економічну політику багатьох країн.

При цьому треба зазначити, що макрорівень не просто сума мікроекономічних суб’єктів, це нова системна якість. Тобто всі елементи взаємодіють як між собою, так і з системою. Але завжди одне є частиною іншого.

Між макро і мікроекономікою є проміжний рівень, який має назву мезоекономіка, яка вивчає регіони, а також національні комплекси (АПК, ВПК, ПЕК).

Макроекономіка – це економічна система на рівні народного господарства.

Є ще мегаекономіка – на рівні світового господарства. Макроекономіка вивчає економічну систему як єдине ціле. Вивчає поведінку макроекономічних суб’єктів. Це й є предметом її дослідження.

Об’єкт дослідження постійно змінюється, що обумовлено процесом економічного розвитку. Впродовж якого виникають нові макроекономічні аспекти, мислення над якими вимагає нових підходів і рішень. Тому неможливо виникнення єдиної моделі для всіх національних економік. Об’єктом дослідження є агреговані показники. Тому національна економіка представ в такому вигляді, немов складається з єдиного сукупного споживача і єдиної сукупної фірми, яка виробляє єдиний продукт, гідний як для особистого, так і для виробничого споживання. І цей продукт повинен продаватися за єдиною ціною. Такими агрегованими показниками (чи проблемами) є загальний обсяг виробництва, загальний рівень зайнятості, загальний обсяг інвестицій, загальний рівень пропозиції і попиту, інфляції тощо.

Процес агрегування безумовно призводить до спрощення змісту показників, що пов’язано з необхідністю абстрагування від конкретних індивідуальних особливостей.

Макроекономіка тісно пов’язана з такими науками як статистика, демографія, філософія, економічна соціологія, математичне моделювання.

Макроекономіка має справу з агрегованими суб’єктами:

1) Сектор домогосподарств, він представлений усіма приватними господарствами, діяльність яких спрямована на задоволення власних потреб (їх ділова активність: пропонування факторів виробництва, отримання доходу з них, пред’явлення попиту на рикну товарів і послуг, заощадження частини доходу);

2) Підприємницький сектор – це сукупність всіх фірм, зареєстрованих в межах країни, діяльність яких спрямована на отримання прибутку (їх ділова активність: пред’явлення попиту на ринку ресурсів, пропонування товарів і послуг, отримання доходу від їх реалізації, розподіл на ?, інвестування);

3) Державний сектор представлений усіма державними інститутами (первинне пропонування грошей, виробництво суспільних благ і попит на ресурси для них, стягнення податків, інвестування);

4) Закордонний сектор – всі економічні суб’єкти за межами певної країни, включаючи іноземні державні інститути (обмін ресурсами, товаром, національними валютами).

Розрізняють позитивну і нормативну макроекономіку як науку.

Позитивна макроекономіка покликана погнисти зміст макроекономічних явищ і процесів та поведінку економічних суб’єктів за цих умов. Вона відповідає на питання: Якою є макроекономічна ситуація в країні? Причому макроекономіка також стикається з проблемою обмеженості ресурсів.

Нормативна макроекономіка – це сукупність уявлень стосовно того, якою має стати економіка.

Макроекономіка як наука виконує такі функції:

1) теоретико-пізнавальну (пізнання економічних явищ і процесів, поведінки макроекономічних суб’єктів та створення відповідних моделей);

2) практичну (розробка практичних рекомендацій на основі економічного аналізу, ?);

3) прогностичну (оцінка економічної кон’юнктури та передбачення перспектив розвитку);

4) виховну (формування економічного мислення).