2. Методи макроекономіки.

Методи макроекономіки – це інструменти, за допомогою яких проводиться макроекономічне дослідження. До складу методів входять:

- діалектика і логіка;

- агрегування;

- абстракція;

- прогнозування;

- економіко-математичне моделювання.

Моделі бувають врівноважені і неврівноважені, статичні і динамічні, логічні, табличні, графічні, короткострокові і довгострокові, закриті і відкриті, прості, повні,

- аналіз і синтез;

- індукція і дедукція;

- єдність логічного і історичного;

- єдність кількісного і якісного аналізу;

- метод порівняння.

3. Економічна політика держави.

Національна економіка – це сукупність всіх економічних процесів, що здійснюються в суспільстві на основі організаційних форм і відносин, які в ньому діють. Національна економіка – це система, обмежена рамками держави. Вона може бути ринковою, адміністративно-командною чи змішаною. Передумовою аналізу економічної дійсності, на якому будуватиметься економічна політика, є загальна економічна рівновага. Але остання не є типовим станом ринкової економіки, тому що дії окремих суб’єктів можуть бути лише випадково взаємо узгоджені. Тому для прийняття рішень про економічну політику важливою є тривалість цієї рівноваги.

Проста модель кругових потоків у закритій приватній економіці

Ринок економічних благ

Підприємницький сектор

Домогосподарства

Ринок ресурсів

Економічна політика – це сукупність макроекономічних цілей та засобів їх досягнення. Вона існує у різних проявах: як бюджетно-податкова, грошово-кредитна, фіскальна, соціальна. Сутність їх буде розкрито в наступних темах.

Всі пояснюючі моделі є основою для моделі прийняття рішень, тобто впровадження економічної політики. При цьому важливим є питання: скільки цілей одночасно можуть висуватися при формуванні економічної політики та яу вони мають співвідноситись.

Всесвітньо відомий економіст Ян Тінберген, який заклав основи сучасної теорії економічної політики, серед її можливих цілей визначав: обсяги державних витрат, рівень зайнятості, розмір інвестицій, загальний рівень виробництва, сукупний попит, сальдо платіжного балансу, динаміку реальної заробітної плати, стабільність цін. Але, чим менше цілей, тим менше суперечок між ними. І якщо держава створює нормальні умови для функціонування ринку, тим менше цілей.

Тема 2: «Макроекономічні показники в системі національних розрахунків»

План

1. Система національних розрахунків та її основні показники.

2. Методи розрахунку ВВП.

3. Вимірювання рівня цін, номінальний і реальний ВВП. ВВП та суспільний добробут.

4. Офіційна і тіньова економіка.

1. Система національних розрахунків та її основні показники.

Посередником системи національних розрахунків у радянському Союзі була така система, як Баланси народного господарства. Це система взаємопов’язаних макроекономічних показників, створена у 20 рр. 20 ст. В СРСР, за допомогою якої описувалась і аналізувалась модель централізованої планової економіки. Центральною ланкою Балансів народного господарства був матеріальний баланс, який описував виробництво, споживання та нагромадження суспільного продукту. Матеріальний баланс відображав рух ресурсів та використання матеріальних благ. Сфера послуг розглядалась як система перерозподільних відносин і не включалась у виробництво ССП. Розподіл доходів та операцій з фінансовими активами в балансах народного господарства не знайшов належного відображення, оскільки не мали визначного значення в централізовано-розподільчій економіці. Баланси народного господарства враховували подвійний розрахунок. Перший Баланс народного господарства описував радянську економіку 1925-1926 рр.

З Балансів народного господарства системою національних розрахунків позичено:

- таблиці, в яких відображено міжгалузеві зв’язки економіки;

- класифікація кінцевого споживання на колективне та індивідуальне;

- концепція загального споживання.

Ці дві системи статистичного відображення макроекономічних показників спочатку розвивались відносно відособлено і тільки в другій половині 20 ст. принципи їх складання і показники починають безпосередньо координуватись.

СНР – це сукупність взаємопов’язаних показників та класифікацій, яка відображує реальні явища і процеси економіки на макрорівні, пов’язані з виробництвом, розподілом та перерозподілом доходів, нагромадженням активів, кінцевим споживанням.

У 1947 р. – ООН запропоновано СНР,

1951 р. поява спрощення системи СНР;

1993 р. – Україна і країни СНД розпочали перехід до СНР.

До основних показників СНР належать: ВВП, ВНП, ЧНП, НД, ОД, ОД, який залишився в розпорядженні.

ВВП – річна сума вартостей кінцевої продукції, створеної на території країни як національними, так і іноземними виробниками.

ВНП – річна сума вартостей кінцевої продукції, створеної національними виробниками як в межах країни, так і закордоном.

В розвинених країнах ВВП відрізняється від ВНП на 3-6%, в Україні ВВП > ВНП.

ВВП - амортизація = ЧНП

ЧНП – непрямі податки = НД

НД – податки на прибутки корпорацій – нерозподілені прибутки корпорацій – внески на соціальне страхування + трансферти = Особ. Д

ОД – індивідуальні податки(подохідний податок, податок на спадщину, землю, транспортні засоби) = ОД, який залишився в розпорядженні