Крива Оукена

А

А₁

А₂

U* U₁ U₂ U

ВВП

1

2

Форми безробіття породжують певні види витрат:

1) економічні витрати безробіття:

-недовикористання робочої сили і недовикористання ВНП, що проявилося в відставанні ВНП від ВНП;

- нерівноміний розподіл безробіття по різним категоріям безробітних;

2) соцільні витрати:

- втрата кваліфікації, самовпевненість, ? соціальна депресія.

Особливості сучасного безробіття:

- в основному має структурний характер;

- зростає доля безробіття серед молоді;

- поєднується зі зростанням незайнятих восокваліфікованих робочих місць;

- зростає доля безробіття серед робітників розумової праці.

Важливість проблеми безробіття обумовлює необхідність розробки державної політики зайнятості. ДПЗ – це система заходів стосовно захисту найманих робітників від безробіття і забезпечення права на працю (виплата допомог, створення фондів сприяння зайнятості, організація систем перекваліфікації). Допомога по безробіттю – грошова допомога, яку оказує режава безробітним в певних розмірах і впродовж певного часу. На заході для оцінки стану економіки використовують так званий індекс злиднів = сумі рівня безробіття і рівня інфляції.

3. Інфляція: сутність, причини, види і наслідки.

Найпоширенішим розумінням інфляції є ситуація в економіці, за якої кількість грошей в обігу перевищує потребу в них, зумовлену грошовою оцінкою товарної маси. Наслідком такої невідповідності грошової маси сукупній ціні товарів є знецінення грошової одиниці й загальне зростання цін на товари та послуги.

Інфляція – це соціально-економічне явище, яке проявляється як стійке і відчутне зростання рівня цін, яке виникло внаслідок того, що значна частина грошової маси виявилась не забезпеченою економічними благами.

Інфляція – багатофакторний, багатовимірний і складний процес порушення відтворювального процесу, властивий ринковій економіці з паперово-грошовим обігом і який може бути спричинений різними подіями:

І. Причини, що породжують інфляцію:

- інфляція попиту;

- інфляція пропозиції (витрат).

P

AS

AD₂

AD₁

Q

AS₂ AS₁

E₂

P₂

P₁

E₁

AD

Q₂ Q₁

ІІ. Темп зростання цін:

- нормальна 3-3,5%;

- помірна (повзуча) до 10%;

- галопуюча від 10% до 200% на рік (ціни зростають швидше, ніж заробітна плата);

- гіперінфляція – до 1000% і більше (породжується великим бюджетним дефіцитом).

ІІІ. Масштаби поширення:

- регіональна;

- національна;

- національно-регіональна;

- світова;

IV. Здатність держави впливати на інфляцію:

- контрольована;

- неконтрольована;

V. Інтенсивність втручання держави у сферу грошового обігу:

- відкрита (зростання цін, діють адаптивні очікування);

- подавлена (прихована) (дефіцитні очікування);

- підкріплена та непідкріплена;

VI. Здатність адаптації економіки до темпів зростання цін:

- збалансована;

- незбалансована;

VII. – Очікування економічних субєктів:

- очікувана (прогнозована);

- неочікувана;

VIII. Міра відкритості економіки:

- внутрішня;

- зовнішня (імпортована);

IX. Сфера, вплив держави на яку зумовив стійке зростання рівня цін:

- ркедитна;

- структурна; - зумовлена податками;

- зумовлена зростанням заробітної плати;

X. Сила тиску профспілок на ринок праці:

- нова інфляція.

Треба зазначити, що інфляцію не треба ототожнювати зі збільшенням пропозиції грошей. Рівень інфляції розраховується на основі темпу росту (Т_р) і темпу приросту (Т_пр) і доходу (Д).

Кількісно виміряти інфляцію можна також за допомогою «правило величини 70» - це метод визначення числа років, впродовж яких рівень цін може зрости вдвічі.

70

T = -----------------------------------------------------------

Темп щорічного (щомісячного) зростання цін

Соціально-економічні наслідки інфляції (незначна інфляція може викликати деяке пожвавлення):

1) знецінює амортизаційні фонди;

2) зменшую реальні доходи тих, хто отримує фіксовані грошові доходи;

3) перерозподіл доходів між кредитом і дебітом;

4) погіршує міжнаціональні економічні відносини;

5) довгострокові чисті інвестиції стають невигідними;

6) покриває бюджетний дефіцит;

7) збільшує швидкість обігу грошей, що вигідно комерційним банкам;

8) Сеньораж – мито держави за право друкувати гроші.

Звязок між інфляцією і безробіттям показує крива Філіпса. Австралійський економіст Філіпс у 1958 р. побудував на основі емпіричних даних криву, кА характеризувала звязок між щорічними процентними змінами грошової заробітної плати і рівнем безробіття Англії 1861-1913 рр.

На короткому періоді

5,5% б/р

Прихильники концепції Філіпса дійшли висновку, що рівень заробітної плати відчуває на собі вплив не тільки рівня безробіття, а й зміни у рівні продуктивності праці.

Крива Філіпса в кейнсіанській інтерпретації

0

0

Стабільність цін та безробіття несумісні, суперечать.

У 1976 р. Фрідмен замінив стагфляцію на сламфляцію – співіснування зростання безробіття і зростання темпів росту.

Антиінфляційна політика – це система цілей та засобів впливу на макроекономічну ситуацію з метою досягнення відповідності між темпами зростання грошової маси і темпами зростання благ.