3. Споживання та заощадження як функція доходу.

J = C + S

Споживання – це повний обсяг товарів та послуг, куплених і спожитих домогосподарствами впродовж певного періоду.

Зі зростанням доходу зростає споживання, але не в тєї ж мірі, що дохід.

Найважливішим чинником, що зумовлює рівень споживання, є рівень доходу після сплати податків. Це об’єктивний чинник, але існує суб’єктивний, який має назву психологічна схильність до споживання. Розрізняють середню і граничну схильність до споживання.

C

Середня АРС = ---- показує долю споживання в доході після оподаткування.

I

∆C

Гранична МРС = ---------- - зміна в споживані, викликана зміною в доході.

∆I

S ∆S

Відповідно, APS = -------; MPS = ---------; APC + APS = 1; MPC + MPS = 1

I ∆I

Графічне зображення функції споживання та функції доходу.

Q

заощадження

доход

N

споживання

борг

45⁰

I

Питання стосовно того, яку частку доходу домогосподарства вирішать C i S стосується мікрорівня, яке має важливе значення для розуміння проблем макроекономіки. Існують такі теорії споживання:

1) Джон Мейнард Кейнс сформулював психологічний закон;

2) Саймон Кузнець досліджував C i S в довгостроковому періоді, висловив, що АРС за Кейнсом повинна знижуватись в міру зростання доходу, але це не підтверджено емпірично. Довів, що АРС залишалося постійним впродовж десятиріч, незважаючи на значне зростання доходів.

Оскільки в економіці спостерігається постійно діюча суперечність між поточними та довгостроковими цілями, важливо зрозуміти, зробити вибір і визначити, якою мірою та частка доходу, яка не буде спожита в поточному періоді, вплине на рівень їхнього доходу в майбутньому, а останній – на рівень їх добробуту.

3) Ірвінг Фішер – його модель пов’язана з виявленням правил поведінки домогосподарств як суб’єктів економіки з приводу прийняття рішень стосовно поточного і майбутнього С. Головним обмеженням є рівень доходу. Тобто бюджетні обмеження криві байдужості і норма заміщення. Він розглядав міжчасове бюджетне обмеження у двох періодах: молодість і старість. У першому періоді S > C, можна жити у борг. У другому C > S.

4) Франко Модильяні – він на основі моделі Фішера дослідив, яким чином коливання рівня доходу протягом життя змушують людей перерозподіляти дохід із сприятливих на несприятливі періоди. Модель отримала назву моделі життєвого циклу. Модильяні вирішує супереч між теоріями Кейнса і Фішера: оскільки обсяг багатства окремої людини не змінюється пропорційно річному доходу, то ця обставина пояснює зниження РС у короткостроковому періоді і постійними РС в довгостроковому. Модильяні дійшов висновку, що при зростанні інвестицій заощадження зростають більше витрат, а при зниженні інвестицій заощадження спадають ще швидше, оскільки людям важливо відмовитись від звичного рівня життя.

Але виявилося, що поведінка людей похилого віку, які мають жити значною мірою за рахунок заощаджень, суперечить моделі.

5) Мільтон Фрідман – також ґрунтується на концепції Фішера. Фрідмен для пояснення поведінки споживача запропонував гіпотезу постійного доходу. Він розглядає дві складові поточного доходу: постійний і тимчасовий.

Постійний в цієї моделі – це середній, а тимчасовий – випадкове відхилення доходу від його середнього рівня. На обсяг витрат у довгостроковому періоді впливають зміни постійного доходу.