Тема 5: «Грошовий ринок та банківська система»

План

1. Сутність грошей з макроекономічної точки зору.

2. Пропозиція грошей та грошові агрегати.

3. Попит на гроші та його складові.

4. Грошовий ринок та рівновага на ньому.

5. Банківський механізм розширення грошової пропозиції.

1. Сутність грошей з макроекономічної точки зору.

Ми пам’ятаємо з курсу «Політекономії», що таке гроші, які теорії грошей виникали. З точки зору макрорівня, гроші знов стали предметом дослідження.

Сутність грошей – в їх функціях. Але функцій визначають лише три:

1) Міра вартості. За допомогою цієї функції визначаються ціни всіх товарів.

2) Засіб обігу – гроші виступають посередником між продавцями і покупцями.

3) Засіб нагромадження багатством (чи засіб заощадження). Цю функцію може виконувати лише наявне золото.

Також ми знаємо, що споживна вартість грошей – це їх корисність в якості загального еквіваленту. Мінова вартість – фіксовані мінові пропорції. Гроші мають номінальну і реальну цінність. На макрорівні ми вже говоримо про вартість грошей.

Вартість грошей – це купівельна спроможність грошей. Вона зворотно пропорційна рівню цін. Історично склалися три форми грошей: товарні, паперові та банківські. Вид грошей, тобто засіб існування і реалізації їх форми, може бути такий: банкноти, векселі, чеки, кредитні картки, електронні гроші.

Гроші це сукупність активів, які використовуються для здійснення ділових операцій. Ліквідність активів тим вища, чим швидше і з меншими трансакційними витратами вони здатні перетворюватись в інші активи; вона перебуває в прямій залежності від ступеня захищеності їх від ризику, пов’язаного з коливанням їх вартості в грошовій формі.

Наприклад, деякі цінні папери можуть біти такими ж високоліквідними, як і депозити з погляду їх здатності перетворюватись у готівку, але з погляду ступеня ризикованості цінні папери менш ліквідні, ніж депозити.

Загальний обсяг грошей в економіці називають грошовою масою.

2. Пропозиція грошей та грошові агрегати.

Пропозиція грошей – загальна кількість грошей, яка знаходиться в обігу, тобто представлена грошовою масою. Структурними елементами грошової маси є грошові агрегати.

Розбіжність у підходах щодо кількості агрегатів, які відображають наявні гроші в обігу, свідчить про те, що єдиного об’єктивного критерію віднесення того чи іншого елемента грошової маси до того чи іншого агрегату не існує. І лише на практиці за досвідом можна визначити, який з агрегатів має вирішальний вплив.

Зазвичай до грошових агрегатів відносять:

• М₀ – готівка (М і паперові гроші);

• М₁ - М₀ + чекові вклади;

• М₂ - М₁ + безчекові ощадні рахунки + дрібні строкові вклади;

• М₃ - М₂ + великі строкові депозити (понад 100 тис. дол.);

• L - М₃ + сума ощадних банків + комерційні папери + банківські акцепти (1980 р.);

• Д – усі ліквідні засоби, закладні, облігації.

Пропозиція грошей (S_m) є однією з найважливіших функцій держави, яку здійснює Центральний банк (НБУ). Вона визначається насамперед інституціональними факторами. Первинним створювачем і знищувачем є Центральний банк, але при ретельному розгляді стає очевидним, що у формуванні S_m беруть участь три суб’єкти: Центральний банк, комерційні банки і небанківський сектор.

Грошова база – це та частина S_m, яка створюється Центральним банком і забезпечується його активами у формах золотовалютних резервів, цінних паперів та кредитів, що надаються Центральним банком. Збільшуючи зазначені активи, Центральний банк створює гроші високої ефективності.

Депозити – кошти або цінні папери, віддані на зберігання банкам або іншим фінансово-кредитним установам.

Резерви – це сума грошових засобів, що зберігаються на банківських рахунках і не видаються як кредит (перестають бути грошима).

Вони бувають:

• обов’язкові – мінімальний розмір депозитів, який комерційні банки мусять зберігати у Центральному банку на безпроцентній основі;

• надлишкові – це касові залишки комерційних банків, які комерційні банки залишають у себе, не видаючи з них кредити;

• фактичні – це сума обов’язкових та надлишкових резервів.

Резерви виконують страхову функцію для депозитів і є інструментом грошової політики держави.

Норма резервування обчислюється як обов’язкові резерви комерційних банків поділені на зобов’язання комерційних банків за безстроковими вкладами.

Величиною, обернено пропорційною до резервної норми, є грошовий мультиплікатор.

1

m = ------ – це число, яке помножує надлишкові резерви банківської системи.

R

Ще простий грошовий мультиплікатор, його називають коефіцієнтом депозитних вкладів. Він показує максимальну кількість нових кредитних грошей, яку може утворити кожна гривня надлишкових резервів за певної величини обов’язкових резервів. Мультиплікатор ще буває депозитний, який враховує вплив усіх трьох суб’єктів на пропозицію грошей, і кредитний.

Роль грошей сьогодення – це їх вплив в сучасній економіці на обсяг виробництва, економічне зростання, ділову активність, зайнятість , ціни. Різні напрямки економічної думки по-різному оцінюють роль грошей: неокласики вважають гроші фактором, який не впливає на процес виробництва, нейтральним, недооцінюють їх роль; монетаристи, навпаки, переоцінюють, вважаючи гроші головною умовою стабільності економіки, зайнятості, темпів економічного зростання.

n%

S_m

a