3. Рівноважний рівень цін та рівноважний реальний обсяг національного виробництва. «Ефект храповика».
Перетин кривих АД і AS дозволяє знайти точку макроекономічної рівноваги.
рівень
Р AS
Е
AD
ВВП
Рівновага на різних відрізках є різною.
При даному положенні AS зміщення кривої АД на:
а) кейнсіанський відрізок збільшує розмір обсягу національного виробництва і зайнятість, але не змінює рівень цін;
б) на проміжному відрізку збільшує і розмір обсягу національного виробництва, і рівень цін;
в) на класичному відрізку збільшує рівень цін, але не розмір обсягу національного виробництва.
Зміщення кривої АД ліворуч на класичному та проміжному відрізках по –особливому впливає на макроекономічну рівновагу.
Ця особливість пояснюється тим, що ціни раз піднявшись, не можуть просто знизитись, оскільки продавцеві непросто відмовитись від більшого доходу.
AS
Е3
Е2
P2
P1
AD2
Е1
AD1
Q3 Q1
Q2
Це означає, що при зміні АД1 до АД2 рівновага зміститься з точки Е1 в точку Е2, а обсяг випуску з Q1 в Q2 і ціни з Р1 до Р2. При зміщенні кривої АД2 ліворуч до АД1 ціни знижуватися не будуть, внаслідок рівновага встановлюється не в точці Е1, а в точці Е3 при Q3. Це явище отримало назву «ефект храповика». Термін «храповик» запозичений із механіки і означає наявність такого механізму, який дає змогу рухатись колесу зі стрілкою годинника, але не дає йому можливості крутитися у зворотньому напрямку.
Вплив зміщення кривої АS на макроекономічну рівновагу
рівень
Р
AS2
AS1
AS3
AD
ВВП
За незмінного АД зміщення AS праворуч (від AS1 до AS3) призводить до зниження рівня цін та збільшення обсягу виробництва, а зміщення AS ліворуч (від AS1 до AS3) – до стагфляції (зниження рівня виробництва, зростання рівня цін і рівня безробіття).
Тема 4: «Класична і кейнсіанська макроекономічні моделі»
План
1. Класична теорія. Закон Сея.
2. Кейнсіанська теорія. Ефективний попит.
3. Споживання та заощадження як функція доходу.
4. Інвестиції. Теорія мультиплікатору і акселератор. Парадокс ощадливості.
5. Рівноважний обсяг виробництва в кейнсіанській моделі.
1. Класична теорія. Закон Сея.
Провідною економічною теорією до Великої депресії 1929-1933 рр. Булла класична теорія. До її представників відносять послідовників Д. Рікардо: Дж. Ст. Мілля, А. Маршала, Ф. Еджуорта, А. Пігу. Вони припускали, що ринкова система спроможна забезпечити повне використання всіх ресурсів в економіці. Классики визнавали, що іноді можуть виникнути ненормальні обставини: війни, засухи, політичні перевороти, біржові крахи, Але притаманна ринковій системі здатність до автоматичного самоврегулювання відновить економічний рівень виробництва при повній зайнятості.
Треба зазначити, що класична теорія не є лише предметом вивчення економічної думки. Її послідовником є неокласична теорія сучасна монетарна політика, теорія раціональних очікувань.
В основі класичної теорії лежать такі постулати:
1) макроекономічній системі притаманна досконала конкуренція, абсолютна еластичність цін і заробітної плати;
2) макроекономічна система завідяки ринковим механізмам автоматично досягає єдиноможливого рівноважного стану, для якого характерні повна і ефективна зайнятість і максимально можливий обсяг національного виробництва.
Повна зайнятість – така ситуація на національному ринку праці, коли всі бажаючі працювати при данному рівні реальної заробітної плати можуть знайти собі роботу, а всі фірми можуть найняти необхідну їм кількість робітників.
Ефективна зайнятість – ситуація, коли останній найнятий робітник (граничний робитник) виробляє граничний продукт за вартістю рівний заробітній платі, тобто MRPL = MPCL.
Повна і ефективна зайнятість можливі лише у випадку, коли виробничий потенціал економіки використовується повністю.
3) Економічна політика – це політика невтручання держави (захист державних кордонів, правосуддя, захист приватної власності);
4) Економіка в цілому функціонує у відповідності до закону Сея, згідно якому пропозиція товарів створює попит на них і тому сукупний попит на всі товари дорівнює їх сукупній пропозиції.
Классики вважали дію закону незаперечною, тому що в ті часи зміст грошей зводився більш до їх посередницької діяльності. Тому ніхто не заошаджує, а повнічтю використовує, причому лише свої. Тобто: - ситуація, при якій рівень доходів буде недостатнім для закупівлі продукції, виробленої при повній зайнятості, наврядши можлива. – Якби рівень загальних витрат здався недостатнім, доволі швидко включаються такі важкі регулювання як ціна і заробітна плата ( в т.ч. і % ставка), внаслідок чого зниження загальних витрат не потягне за собою скорочення реального обсягу національного виробництва, зайнятості і реальних доходів.
5) принцип насиченої дихотомії, сутність якої полягає у визнанні існування в рамках макроекономічної системи двох секторів: реального і грошового (моделі потоків реальних товарів і грошей, причому в класичній теорії використовується закрита модель).
Ускладнюючим фактором стосовно дії закону Сея є заощадження.
I = C + S
S – це вилучення коштів з потоку доходів, що призводить до того, що витрати на С стають недостатніми для закупівлі всієї виробленої продукції. Але економісти-класики стверджували, що заощадження не призводять до недостатності попиту, тому що кожна грошова одиниця заощаджень буде перетворена на інвестиції. Фірми продають продукцію не лише споживачам, а й іншим фірмам у вигляді засобів виробництва. Підприємці намагаються інвестувати стільки, скільки домогосподарства планують заощадити, тобто закон Сея буде діяти і рівень виробництва і зайнятості залишаться постійними. Економісти-класики стверджували, що рівність заощаджень та інвестицій гарантує грошовий ринок.
n%
I S
ri
Q
Класики стверджували, якщо навіть (норма проценту) n% не спроможна врівноважити заощадження та інвестиції, тоді зниження сукупних витрат буде компенсуватись пропорційним зниженням цін. Оскільки будуть знижені ціни на продукцію, то відповідно знизяться ціни на ресурси, зокрема ставка заробітної плати. Конкуренція між безробітними примусить робітників погодитись зі зниженням ставки заробітної плати.