2.4. Форми емісії

Випуск грошей в обіг здійснюється за допомогою проведення емісійних операцій банківською системою.

Під емісієюрозуміється такий випуск грошей в обіг, який призводить до загального збільшення грошової маси, що знаходиться в обігу

Емісія готівкових грошей(банкнотна) – здійснюється виключно Центральним банком

кожної держави

Емісія безготівкових грошей

(депозитно-кредитна емісія) здійснюється на двох рівнях банківської системи:

• Центральний банк здійснює її шляхом

кредитування банків другого рівня;

• банки здійснюють її шляхом кредитування

своїх клієнтів

Операції, пов'язані з випуском і виключенням наявних коштів із грошового обігу, НБУ проводить на основі прогнозного розрахунку касових оборотів комерційних банків.

Касовий оборот– це об’єм видач і надходжень готівкових коштів, які проходять через касу комерційного банку

Установи комерційних банків задовольняють потреби своїх клієнтів у готівці насамперед за рахунок готівки, що надходить у касу від клієнтів.

Обігова каса - це каса комерційного банку, в якій зберігаються гроші, які надходять від підприємств і установ

Регіональні управління Національного банку задовольняють заявки комерційних банків на підкріплення їх кас насамперед за рахунок своїх касових ресурсів, тобто коштів, що знаходяться в їхніх оборотних касах. Якщо наявних коштів в оборотній касі недостатньо для задоволення потреб комерційних банків, оборотна каса управління НБУ підкріплюється шляхом перерахування з резервних фондів.

Резервні фонди – це фонди грошових знаків (банкноти і монети), із яких вони випускаються в обіг, або до яких вони зараховуються після вилучення із обігу

Емісійні операції регіональні управління НБУ здійснюють на основі емісійного дозволу Національного банку України.

Емісійний дозвіл – це документ, який дає право регіональним управлінням НБУ випускати в обіг готівкові кошти. Він представляється Центральним апаратом НБУ.

Механізм безготівкової емісії здійснюється на основі банківського мультиплікатора.

2.5. Ефект банківського мультиплікатора. Модель пропозиції грошей

Ефект банківського мультиплікатора заключається в автоматичному розширенні емісійного процесу, який здійснюється багаторазовим збільшенням сформованих у банківській системі нових резервів.

Банківський мультиплікатор

представляє собою процес мультиплікації грошових коштів на депозитних рахунках комерційних банків в період їх руху від одного банка до іншого

Цей механізм може існувати тільки в умовах двох рівневої банківської системи.

Величина нормативного банківського мультиплікатора визначається по формулі:

1

m = --------- ,

N

де m – банківський мультиплікатор;

N – норма обов'язкового резервування.

Банківський мультиплікатор (нормативний) показує максимальну кількість нових платіжних засобів, які може створювати кожна грошова одиниця надлишкових резервів при заданій величині норми обов’язкового резервування

Нормативний мультиплікатор характеризує граничні (теоретичні) можливості банківської системи по збільшенню платіжних засобів в обігу шляхом кредитної експансії.

Так як процес мультиплікації безперервний, коефіцієнт мультиплікації розраховують за визначений період (за рік).

Розглянемо дію банківського мультиплікатора на умовному прикладі, при нормі резервування, рівної 10%.

1

У нашому прикладі: m = -------- = 10 (раз)

0,10

Це означає, що кожна одиниця надлишкових резервів може створити 10 одиниць нових платіжних засобів (кредитних грошей) при даній величині норми обов'язкового резервування (10%).

Максимальна кількість нових платіжних засобів, що може бути створена банківською системою на основі даної суми надлишкового резерву визначається по формулі:

ΔM = m × E,

де M - максимальна сума нових платіжних засобів;

m - нормативний мультиплікатор;

E - величина надлишкових резервів, що надійшла в банківську систему.

Дана формула визначає ефект мультиплікатора в реальному грошовому вираженні.

У нашому прикладі: ΔM = 10 х 9 = 90,0 тис.грн.

На основі 9 тисяч гривень надлишкових резервів, отриманих банківською системою, система комерційних банків у цілому здатна надати позичку в розмірі 90 тисяч гривень.

Фактичний грошовий мультиплікатор представляє собою відношення грошової маси (пропозиція грошей) до грошової бази і відображає практичну реалізацію можливостей банківської системи по мультиплікативному розширенню грошової маси

Величина фактичного грошового мультиплікатора визначається по формулі:

Ms (M1, M2, M3)

м' = ------------------------ ,

В

де Мs – пропозиція грошей, вимірювана агрегатами M1, M2, M3;

В - грошова база.

Тоді, пропозицію грошей можна відбити в наступному виді:

Ms = м' × В

Грошову базу можна визначити як суму наступних складових:

В = M0 + R ,

де R – резерви (обов'язкові + надлишкові);

M0 – готівка.

Пропозицію грошей можна визначити як суму наступних складових :

Ms(M1) = M0 + D ,

де M0 – готівка;

D - депозити до запитання.

Виходячи з представлених залежностей, величину фактичного грошового мультиплікатора можна визначити по формулі:

M0 +D

m` = ------------------

M0 + R

Поділяємо почленно чисельник і знаменник рівняння на D:

M0 + D

D D Kд + 1

м' = ------------------ = ---------------,

M0 + R Kд + Kp

D D

де Кд – коефіцієнт депонування, що визначається відношенням готівки до депозитів. Величина Кд визначається головним чином поводженням фізичних і юридичних осіб, що вирішують у якій пропорції будуть знаходиться М0 і D.

Кр – коефіцієнт (норма) ефективного резервування, що визначається відношенням резервів до депозитів. Величина коефіцієнта залежить від норми обов'язкових резервів, установлений Центральним банком і від норми (величини) надлишкових резервів, що комерційні банки створюють понад необхідну суму.

Модель пропозиції грошей має такий вигляд:

Kq + 1

Ms = ---------------- х В

Kq + Kp

Таким чином, пропозиція грошей прямо залежить від величини грошової бази і грошового мультиплікатора (мультиплікатора грошової бази), що показує, як зміниться пропозиція грошей при збільшенні В на одиницю.