3.4. Грошово – кредитне регулювання в Україні

У сучасних економічних процесах держава виконує активну роль, тому що вона у визначеній мірі завжди регулює економічне життя країни. Найбільше наочно це відображається при формуванні монетарної (грошово – кредитної) політики держави, що визначає ефективність усієї грошової системи.

Монетарну політику держави слід характеризувати як сукупність взаємопов’язаних заходів по регулюванню грошового обігу, здійснюючу державою через Національний банк України

Основними типами монетарної політики держави є:

• політика грошово – кредитної рестрикції (політика «дорогих грошей»), при якій здійснюється скорочення пропозиції грошей, що призводить до їх «подорожчання» і падінню економічної активності;

• політика грошово – кредитної експансії(політика «дешевих грошей»), при якій допускається добровільне збільшення пропозиції грошей. Це спричиняє їх «здешевлення» і, відповідно, виникнення інфляції.

Здійснюючи монетарну політику, держава визначає цільовий напрямок і задачі, що ставляться перед монетарними структурами влади. У практиці діяльності суб'єктів монетарної політики вони одержали назву – тактичних, проміжних і стратегічних цілей.

Тактичні цілімонетарної політики мають оперативний характер; вони короткострокові і покликані забезпечувати здійснення проміжних цілей.

Проміжні цілімонетарної політики зводяться до зміни окремих економічних процесів, що забезпечують виконання стратегічних цілей.

Стратегічні цілімонетарної політики є фундаментальними в економічному розвитку країни і стосуються збільшення виробництва, збалансування платіжного балансу, стабілізації цін, скорочення інфляції і т.д.

Суб’єкти монетарної політики

Верховна Рада України

Керівництво

НБУ (Національний банк України)

Міністерство економіки і Міністерство фінансів

Визначальну роль у розробці і реалізації грошово-кредитної політики виконує НБУ, що передбачено ст. 100 Конституції України. Органи законодавчої і виконавчої влади визначають макроекономічні параметри розвитку країни, а Рада НБУ, керуючись загальними орієнтирами, самостійно розробляє основи грошово-кредитної політики держави.

Грошово-кредитне регулювання, яке здійснюється Центральним банком, є одним з елементом економічної політики держави і являє собою сукупність заходів, спрямованих на зміну грошової маси в обігу, обсягу позичок, рівня процентних ставок інших показників грошового обігу і ринку позичкових капіталів.

Важливе значення в процесі проведення монетарної політики мають її інструменти, вироблені світовою банківською практикою. Вони поділяються на дві групи:

- інструменти непрямого впливу на економічні процеси;

- інструменти прямого впливу.

Операції на відкритому ринку

Регулювання норми обов’язкових резервів комерційних банків

Процентна політика

Рефінансування комерційних банків

Регулювання курсу національної валюти

Операції на відкритому ринкуявляють собою операції по купівлі-продажу цінних паперів. Об'єкт цих операцій – так звані ринкові цінні папери, переважно зобов'язання держави, державних підприємств і банків, а також векселя, що враховуються центральним банком. Операції на відкритому ринку – найбільш діючий і гнучкий ринковий інструмент грошово-кредитної політики Центрального банку, що забезпечує ефективний вплив на грошовий ринок і банківський кредит, а отже, і на економіку. Власне кажучи це головний монетарний інструмент. У країнах з перехідною економікою (у т.ч. і в Україні) використання цього інструмента обмежено в зв'язку з недостатнім розвитком ринку цінних паперів.

Регулювання норми обов'язкових резервівкомерційних банків - найбільш могутній інструмент впливу на пропозицію грошей з негайною і необоротною дією.

Головна задача обов’язкового резервування коштів полягає в тому, що обмежується дія грошового мультиплікатора і підтримується на відповідному рівні грошова маса в обігу.

Аналіз використання механізму обов'язкового резервування в Україні показав великий вплив цього монетарного інструмента на пропозицію грошей, обсяг грошової маси в обігу і боротьбу з інфляцією за весь період незалежності нашої країни. Особливе значення цей інструмент мав у період фінансових криз у 1993-1994 р. Важливе значення він зіграв у період проведення грошової реформи 1996 р. і в 1997, 1999 р. НБУ в ці роки, шляхом жорсткості вимог до комерційних банок по формуванню обов'язкових резервів, забезпечив стабільну основу для функціонування грошово-кредитного ринку.

Процентна політиказдійснюється НБУ в процесі кредитування їм комерційних банків і визначає вартість кредитів Центрального банку на внутрішньому ринку. Якщо дисконтна ставка НБУ знижується, то комерційні банки виявляють інтерес в одержанні додаткових кредитів і навпаки. У підсумку, будь-яка зміна дисконтної ставки рефінансування приведе до збільшення або зменшення пропозиції кредитних ресурсів на грошовому ринку.

Рефінансування комерційних банків– як інструмент монетарної політики, застосовується НБУ поряд із процентною ставкою, маневруючи розміром кредиту, його забезпеченням (вексель, цінні папери), а також цільовим призначенням. У практиці такий кредит іменується ломбардним. За допомогою зазначеного інструмента центральний банк має можливість більш чітко і цілеспрямовано впливати на величину банківських ресурсів, а звідси і на пропозицію грошей.

Регулювання курсу національної валютибезпосередньо пов'язано з валютною інтервенцією. Якщо центральний банк планує зменшити масу грошей в обігу, то він може продати на ринку відповідну масу іноземної валюти, скоротити пропозицію грошей і зменшити банківські резерви. При необхідності, збільшити масу грошей в обігу, центральний банк купує відповідну суму валюти.

Механізм емісійно–касового регулювання грошового обігу

Регулювання процесу кредитування Центральним банком Керівництва

Пряме обмеження кредитування Центральним банком комерційних банків

Механізм емісійно - касового регулювання грошового обігує інструментом прямого впливу на економічні процеси в зв'язку з тим, що пропозицією грошей у країні керує банківська система, тобто вона може оперативно змінювати масу грошей в обігу відповідно до зміни попиту на гроші. У розпорядженні Національного банку України маються економічні важелі, за допомогою яких він може при необхідності впливати на формування грошової маси і регулювання грошового обігу.

Регулювання процесу кредитування Центральним банком Уряду характеризується тим, що в умовах незбалансованості бюджету Центральний банк країни може надавати Урядові кредити у формі придбання державних боргових зобов'язань, що приводить до збільшення пропозиції грошей; тому Національний банк України прагне уникнути емісійного фінансування бюджетного дефіциту.

Пряме обмеження кредитування Центральним банком комерційних банківзастосовується при необхідності зменшення розміру грошової маси, підтримки ліквідності комерційних банків, регулювання міжбанківських розрахунків і т.д.

Результативність монетарної політики багато в чому залежить від її узгодження з фіскально-бюджетною політикою, що представляє собою сукупність заходів держави в сфері оподатковування і державних витрат.

У сфері державного регулювання ринкової економіки представляється необхідним застосування збалансованої системи мір монетарної і фінансово-бюджетної політики. Так, стійкість національної валюти може досягатися тільки при оптимально припустимому дефіциті державного бюджету (не більш 3-4% ВВП) і позитивному сальдо платіжного балансу країни.