Тема 7. Кредитна система

7.1. Поняття кредитної системи

7.2. Центральний банк

7.3. Банківська система

7.4. Спеціалізовані фінансово-кредитні інститути

Мета:вивчити необхідність, сутність і значення кредитної системи, її роль в розвитку економіки країни. Визначити структуру кредитної системи, зрозуміти зміст банківської системи, принципи її побудови. Вивчити особливості банківської системи України, визначити позитивні і негативні тенденції її розвитку; розглянути значення і функції Центрального банку, як головної ланки кредитної системи, а потім вивчити роль, значення і функції інших банків; в результаті вивчення цього розділу звернути увагу на роль, значення і функції спеціалізованих фінансово-кредитних установ.

7.1. Поняття кредитної системи

Умовою ефективності організації кредиту, як форми руху позичкового капіталу, є створення і розвиток кредитної системи. Економічною основою і передумовою створення кредитної системи є виникнення тимчасово вільних коштів у окремих суб'єктів ринку і необхідністю їхнього перерозподілу для розвитку виробництва і розширення торгівлі іншими суб'єктами ринку на умовах зворотності.

Кредитна система характеризується сукупністю банківських і інших кредитних установ, правовими формами організації і підходами до здійснення кредитних операцій

Еволюція кредитної системи і кредитної справи повною мірою визначається економічною ситуацією в країні, пануючими формами і механізмом господарювання.

Кожному етапу історико-економічного розвитку економічних відносин характерний свій тип організації кредитної справи, який відповідає певним потребам в кредитно-фінансовому обслуговувані окремих галузей економіки

Механізм функціонування кредитної системи постійно міняється під впливом змін її структури, організаційно-правових форм здійснення кредитних операцій, форм і методів кредитування і кредитно-розрахункових відносин.

Організаційна структура кредитної системи зображена на рис. 7.1., основним критерієм виділення різних рівнів кредитних установ служить функціональна спеціалізація окремих інститутів.

Виділяються дві основні підсистеми організації кредитних відносин: у рамках банківських і небанківських (парабанківських) установ:

- перша з них представлена банками й іншими установами банківського типу (наприклад, обліковими установами);

- друга — спеціалізованими кредитно-фінансовими і поштово-ощадними інститутами (рис. 7.1).

Кредитна система

Банківська система

Парабанківська система

Емісійні банки

(1 рівень)

Інші банки і банківські об’єднання

(П рівень)

Спеціалізовані кредитно-фінансові інститути

Почтово -зберігаюча система

- центральний банк;

-регіональні відділенняцентральних банків

-лізингові фірми;

-факторингові фірми;

-ломбарди;

-кредитні спілки, союзи;

-суспільства взаємного кредиту;

-страхові спілки;

-інвестиційні компанії (фонди);

-пенсійні фонди;

-фінансовікомпанії;

-розрахунково-клірингові центри;

- благодійніфонди.

-поштові відділення;

-поштово-зберігальні установи

комерційні

спеціалізовані

- інноваційні;

- інвестиційні;

- облікові;

- ощадно-позичкові;

- іпотечні і т.д.

Консорціальні, корпоративні, асоційовані і інші об’єднання банків іпарабанків

Рис. 7.1. Структура сучасної кредитної системи

Кредитна система, як і будь-яка галузь економіки, має потребу у відповідній організації ланок, ієрархічності структури, складаючих її елементів, виділенні центральної керуючої ланки і низових (функціональних) органів.

Відповідно до функціональної спеціалізації, обсягу і кількості наданих окремим господарським одиницям кредитно-фінансових послуг основою кредитної системи є банківська система. Банківська система організує кредитно-фінансове обслуговування господарського обороту, а єдиним органом, що координує діяльність кредитних інститутів, є Центральний (емісійний) банк, який виконує функції керування процесами організації кредитно-розрахункового і фінансового обслуговування господарства.

В основному Центральний банк з його установами та кредитні інститути парабанківської системи можуть здійснювати прямий вплив лише в окремих випадках, а в більшості — тільки опосередкований вплив, що виявляється у взаємозв'язку кредитних і фінансових операцій, різноманітних секторів ринку кредитно-фінансових послуг.

- з одного боку,здійснюючи кредитно-розрахункові операції, вони змушені керуватися відповідними нормативними актами і вимогамиЦентрального банка;

- з другого боку, спеціалізуючисьнаяких-небудь фінансових, страхових,інвестиційних або інших операціях, финансовіпосередникипідкоряютьсязаконам, нормативним актамі регулюючим мірам відповідних відомств.

Тим самим низові ланки кредитної системи можуть знаходитися в подвійному, потрійному підпорядкуванні. І нерідко трапляється так, що нормативні, обов'язкові для виконання вимоги одного відомства, суперечать вказівкам іншого відомства, що дає можливість кредитним інститутам лавірувати, використовуючи більш сприятливі для себе нормативні вказівки.

Для встановлення міцних зв'язків між усіма ланками всієї кредитної системи необхіден відповідний «передавальний механізм», що дозволяє вчасно й оперативно інформувати усі ланки про нові рішення. Ці функції виконують Регіональні керування Центральних банків, а при необхідності – спеціально призначені Центральним банком інститути.

У залежності від співпідпорядкованості кредитних інститутів відповідно до банківського законодавства й ієрархічної структури кредитної системи можна виділити два основних типи побудови банківської системи: однорівневу і дворівневу.

Центральний банк залишається банком у повному змісті цього слова тільки для двох категорій клієнтів — комерційних і спеціалізованих банків і урядових структур, причому переважними стають функції «банку банків» і керування діяльністю банківських установ з метою регулювання і контролю за функціонуванням ринку кредитно-фінансових послуг.