6.5. Теорії проценту

В економічній науці проблеми теорії проценту були досить дискусійними, а представлення про процент, його природу та чинники, що впливають на його зміну, мінялися в трактуваннях різних вчених та економічних шкіл.

Дослідники, які розробили теорію проценту та позичкового капіталу

К.Маркс,

Е.Бем-Баверк,

Дж. М.Кейнс, Д.Рикардо, А.Сміт,

А.Маршал, Л.Вальрас

В.Петт, А.Тюрго, А.Шпитгоф, В.Джевонс

1. Позичковий капітал та процент у "Капіталі" К.Маркса. За К.Марксом, в основі суспільного виробництва лежить промисловий капітал. Це - капітал, авансований для виробництва додаткової вартості, та функціонуючий у сфері матеріального виробництва.

Особливістьпромислового капіталу полягає в його постійному русі, що забезпечує зростання вартості. Цей рух промислового капіталу охоплює послідовно його авансування в грошовій формі, далі - застосування у виробництві, реалізацію виробленого товару та повернення капіталу до вихідної форми

Грошовий та товарний капітал постійно знаходяться у сфері обігу, продуктивний капітал - у сфері виробництва. Функціональна форма продуктивного капіталу є специфічною, головною формою промислового капіталу. У противагу йому торговельний капітал має грошову та товарну форми, а позичковий капітал - тільки грошову форму.

Вихідним пунктом обігу позичкового капіталу є гроші, що надаються в позичку. Вони можуть бути надані під заставу або без застави. Перша форма позички є історично більш ранньою.

У позичальника гроші перетворюються в капітал, здійснюючи рух Д - Т - Д`, а потім знову повертаються до кредитора як Д` або як Д + Д, деД являє собою відсоток за позичкою.

К.Маркс: процентом виступає частина прибутку, який функціонуючий капіталіст виплачує власникові позичкового капіталу за право тимчасового користування його коштами. За економічним змістом проценту - це одна з обернених форм додаткової вартості

Позичковий капітал виступає як товар, однак замість форми продажу йому властива форма позички. У цьому полягає ще одна специфічна особливість обертання позичкового капіталу.

Власник грошей, який бажає використати свої гроші як капітал, що приносить процент, відчужує їх іншій особі - позичальникові, що потребує їх. Він робить ці гроші товаром, як капітал. Причому вони є капіталом не тільки для того, хто відчужує гроші, але і для особи, що їх позичає. Позичальникові гроші передаються як товар, що має споживчу вартість - здатність створювати прибавочну вартість.

Це - вартість, яка від свого власника лише тимчасово переходить у володіння функціонуючого капіталіста, тобто не надходить в оплату і не продається, а лише віддається в позичку.

Ця вартість відчужується за умови, що по закінченні певного терміну вона:

- по-перше, повернеться до свого вихідного пункту;

- по-друге, повернеться як капітал, що реалізував свою споживчу вартість, тобто свою здатність створювати прибуткову вартість

Спосіб повернення позичкового капіталу і відсотків визначається щораз дійсним кругообігом капіталу, що відтворюється. Але повернення позичкового капіталу здобуває форму оплати остільки, оскільки авансування, відчуження цього капіталу має форму позички.

Позичкові капіталісти віддають кошти в тимчасове користування промисловим капіталістам, що їх потребують. Унаслідок цього відбувається відділення капіталу-власності від капіталу-функції, пов'язаної з виробництвом та реалізацією додаткової вартості.

Таким чином, створюється видимість, що відсоток породжується самими грошима. Капітал представляється таємничим джерелом відсотка, що сам створить, своє власне збільшення.

У дійсності гроші у вигляді позичкового капіталу зростають тому, що використовуються функціонуючими промисловцями для вилучення прибуткової вартості. Частину цієї прибуткової вартості одержує власник позичкового капіталу у формі проценту Д.

Д є процентом, або тією частиною середнього прибутку, що не залишається в руках функціонуючого капіталіста, а дістається грошовому капіталісту (кредитору)

Підприємницький дохід являє собою частину прибутку, що залишається в розпорядженні функціонуючого капіталіста після сплати проценту.