8.2. Валютний ринок. Види операцій на валютному ринку

Валютний ринок – це сукупність усіх відносин, що виникають із приводу валютної операції. Це офіційно встановлений центр, де відбувається купівля – продаж іноземної валюти. На валютному ринку діють безліч організацій і окремих посередників. Насамперед, на валютний ринок виходять Центральні банки, великі комерційні банки, небанківські дилери і брокери. Основна частина валюти, яка обертається на ринку, продається і купується в безготівковій формі, і тільки незначна частина приходиться на частку готівкового обороту.

Валютний ринок – система економічних и правових відносин між покупцями, продавцями валюти і країною з приводу купівлі-продажу іноземної валюти, банківських металів, платіжних документів і цінних паперів в іноземній валюті, а також здійснення кредитно-депозитних і інших операцій з валютою

Валютному ринкові властиві всі атрибути звичайного ринку: об'єкти і суб'єкти, попит та пропозиція, ціна, особлива інфраструктура і комунікації, які забезпечують оперативний зв'язок між усіма суб'єктами ринку не тільки в межах окремих держав, але і у світовому масштабі.

Об'єктомкупівлі-продажу на цьому ринку є валютні цінності. Оскільки на ринку одночасно здійснюються операції як по покупці іноземної валюти за національну валюту, так і її продаж, то об'єктом купівлі-продажу одночасно виступають як національні, так і іноземні валютні цінності.

Суб'єктами валютного ринку можуть бути різні економічні агенти і посередники, насамперед банки, брокерські компанії, валютні біржі, які забезпечують операції купівлі-продажу валютних цінностей.

Ціною на валютному ринку виступає валютний курс

Валютному ринкові властива визначена структура. Розрізняють світові, регіональні і національні валютні ринки. Вони відрізняються кількістю валют, яка використовується, обсягом продажу і характером валютних операцій.

На світовому ринку крім різноманітних операцій з валютою здійснюють торгівлю золотом. Крім спеціальних центрів торгівлі золотом (Лондон, Цюріх – основні), суб'єктами цього ринку також є банки, уповноважені робити угоди з золотом. Ці банки здійснюють посередницькі операції, концентрують обсяги попиту та пропозиції, фіксують задані ринкові цілі.

На регіональних ринкахздійснюють операції з валютою, яка найбільш розповсюджена на даній території.

Національний валютний ринокє практично в кожній країні. Національна валютна система є частиною грошової системи країни, у рамках якої формуються і використовуються валютні ресурси, здійснюється міжнародний платіжний оборот. Національні валютні системи формуються на основі національного законодавства з урахуванням норм міжнародного права. Їхні особливості визначаються умовами і рівнем розвитку економіки країни, її зовнішньоекономічними зв'язками, задачами соціального розвитку.

Валютні ринки забезпечують оперативне здійснення міжнародних розрахунків, взаємозв'язок світових валютних ринків із кредитними і фінансовими ринками. За допомогою валютних ринків поповнюються валютні резерви банків, підприємств, держави. Механізм валютних ринків використовується для державного регулювання економіки, у тому числі на макрорівні.

Класифікувати валютні операції за механізмом здійснення слід таким чином: касові та термінові.

Касовіоперації - це купівля-продаж валюти на умовах постачання її не пізніше наступного робочого дня з дати складання угоди за курсом, погодженим у момент її підписання. Дана угода називається «спот», а касові операції на таких умовах – «операції спот». Вони дають можливість учасникам оперативно задовольнити свої потреби у валюті на вигідних умовах.

Термінові валютні операції- це купівля-продаж валютних цінностей з відстрочкою поставки їх на строк, який перевищує два робочих дні. В залежності від механізму здійснення вони підрозділяються на форвардні, ф’ючерсні, опціонні

Термінові операції дають можливість, з одного боку, застрахуватися від валютних ризиків, а з іншого боку - одержати додатковий дохід у зв'язку з коливанням курсу.

Сутність форвардних операційполягає в купівлі-продажу валюти між двома суб'єктами з наступною передачею її в домовлений термін і за курсом, позначеним в момент складання контракту. Форвардний курс складається з курсу спот і надбавок або знижок, зв'язаних з різницею в банківських процентних ставках у країнах, в валютах яких здійснюється операція.

При ф'ючерсних операціяхдва контрагенти зобов'язуються купити або продати певну суму валюти у певний час за курсом, який встановлений в момент складання угоди. Відмінність цих операцій від форвардних зводиться до того, що вони здійснюються тільки на біржах і під їх контролем. Форма й умови контрактів строго уніфіковані. Ціна валютного ф'ючерса визначається по тій же схемі, що і ціна форвардного контракту, тобто з урахуванням різниці в процентних ставках двох валют, які обмінюються.

Опціонні операції– це такий вид термінових операцій, коли між учасниками складається спеціальна угода (опціон), при якій одному з учасників надається право купити або продати іншому учасникові певну суму валюти у певний термін і по курсу, що погоджується сторонами. При покупці опціону покупець сплачує продавцеві премію, яка визначається за домовленістю сторін у відсотках до суми угоди або в абсолютній сумі.

По мірі розширення валютних операцій на валютних ринках актуальною ставала потреба в страхуванні ризиків, зв'язаних з курсовими коливаннями. Система заходів для зменшення валютних витрат називається «хеджируванням». Форварди, опціони, ф'ючерси – служать природними методами короткострокового хеджирування. Це закладено в самій двоякій ролі валютних операцій - одержання прибутку і страхування від збитків.