7.3. Спеціалізовані фінансово - кредитні інститути

У ринковій економіці будь-якого типу фінансово-кредитні операції, крім банків, здійснюють і інші небанківські фінансово-кредитні установи.

Вони є фінансовими посередниками на грошовому ринку, здійснюючи мобілізацію тимчасово вільних коштів, розміщаючи їх у ліквідні активи. Такі фінансові установи звуться спеціалізованими фінансово-кредитними інститутами і в сукупності, у рамках кредитної системи утворюють парабанківську систему.

Спеціалізовані фінансово–кредитні інститути в своїй діяльності виконують деякі схожі з банками функції, котрі зводяться в основному до формування боргових зобов’язань і трансформацією їх в доходні активи

Однак, їх діяльність докорінно відрізняється від банківської, тому що вона по статусу є вузько спеціалізованою й орієнтується на обслуговування специфічної клієнтури або поширюється на такі сфери кредитування, що визнані ризикованими для банків.

Спеціалізовані кредитно-фінансові інститути, або парабанківські установи, відрізняють від банків або орієнтацією на обслуговування визначених типів клієнтури, або на здійснення в основному одного-двох видів послуг.

Росту впливу спеціалізованих кредитно-фінансових інститутів сприяють три основних причини: зростання доходів населення, активний розвиток ринку цінних паперів, надання цими інститутами спеціальних послуг, що не можуть надати комерційні або спеціалізовані банки.

Основні форми діяльності цих інститутів на фінансовому ринку: акумуляція заощаджень населення, представлення кредиту юридичним особам і державі через облігаційні займи, мобілізація капіталів через всі види акцій, а також представлення іпотечних, споживчих кредитів і кредитної взаємодопомоги

В даний час функціонують більшість видів спеціалізованих фінансово-кредитних інститутів, роль, назва і значення яких має багато розходжень. Найбільше поширення одержали такі види небанківських організацій: ощадно-позичкові установи, інвестиційні фонди й інвестиційні компанії, страхові компанії, пенсійні фонди, кредитні товариства і кредитні союзи, фінансові групи і фінансові компанії, благодійні фонди, факторінгові компанії, лізингові компанії, ломбарди.

1. Ощадно-позичкові установи. Ощадно-позичкові установи являють собою кредитні товариства, створені для фінансування житлового будівництва. Більшість установ були організовані після другої світової війни для сприяння розширенню будівництва житла. У ринкових умовах установи використовують нові стратегії, що дозволяють наблизитися до операцій комерційних банків. В результаті вони стали:

- практикувати видачу комерційних і споживчих позичок;

- оформляти свої борги цінними паперами і проводити їх на вторинному ринку;

- переводити ощадні рахунки в строкові вклади.

2. Інвестиційні фонди й інвестиційні компанії.

Інвестиційні фонди – установи, що випускають і продають власні цінні папери, на отримані гроші купують акції й облігації підприємств і банків, забезпечуючи своїм акціонерам дохід. Крім того, інвестиційні фонди, використовуючи ситуацію на грошовому ринку, постійно здійснюють покупку і продаж цінних паперів і в такий спосіб перерозподіляють капітали в найбільш перспективні підприємства і галузі.

Інвестиційні компанії — нова форма спеціалізованих небанківських інститутів, що одержала найбільший розвиток у 70—80 р. у США, хоча існувала ще в 30-і рр. Інвестиційні компанії шляхом випуску власних акцій залучають кошти, які потім вкладають у державні цінні папери і цінні папери корпорацій.

Існують інвестиційні компанії закритого і відкритого типу.

3. Страхові компанії. Особливістю діяльності і нагромадження капіталу страхових компанійєнадходження страхових премій від юридичних і фізичних осіб, розмір яких розраховується на основі страхових тарифів або ставок.

Страховим компаніям України законодавством рекомендовані наступні напрямки інвестування:

• у державні цінні папери і цінні папери місцевих органів влади;

• у банківські депозити;

• у цінні папери акціонерних товариств;

• у нерухоме майно;

• у валютні цінності.

4. Пенсійні фонди. Пенсійні фонди — досить нове явище на кредитно-банківському ринку, що одержало свій розвиток після другої світової війни.

Особливостями пенсійного фонду є:

• організаційна структура пенсійного фонду відрізняється від структури інших кредитно - фінансових установ тим, що не передбачає будь – якої форми власності, а створюється при корпораціях, котрі і являються їх власниками;

• для управління ці фонди можуть передаватися трастовим відділам комерційних банків, і тоді ці фонди являються незастрахованими, або страховим компаніям, котрі забезпечують подальшу плату пенсій, і такі фонди називаються застрахованими.

Поряд з недержавними пенсійними фондами створюються і державні фонди на рівні центрального уряду і місцевих органів влади.

Як страхові компанії, так і пенсійні фонди випускають свого роду боргові зобов'язання (пасиви), що призначені для залучення додаткових коштів.

5. Кредитні спілки і кредитні союзи. Уперше кредитні союзи з'явилися в другій половині XIX в. у Європі.

Кредитні спілки– це кооперативні ощадні інститути, які організовуються зазвичай профсоюзами, роботодавцями або групою фізичних осіб, об’єднаних певними матеріальними інтересами

Кредитні спілки в основному спеціалізуються на обслуговуванні незаможних верств населення. Велика кількість потребуючих фінансову допомогу обумовило швидке зростання кількості кредитних спілок і істотне розширення їх операцій.

В Україні на 1.01.2005 р. нараховувалося більш 700 кредитних союзів.

6. Фінансові групи і фінансові компанії. Фінансові групи – спеціалізуються на фінансових операціях масштабного характеру.

Фінансові компанії видають споживчіі комерційні позички багато в чому так само, як і банки. Однак замість прийому депозитів вони здійснюють випуск короткострокових комерційних цінних паперів, а в деяких випадках займають кошти у інших фінансових посередників.

7. Благодійні фонди.Розвиток системи благодійних фондів у сучасній економічній ситуації пов'язано з наступними обставинами:

• благодійність сьогодні стала частиною цивілізованого підприємництва;

• прагнення власників значних достатків уникнути великих податків при передачі спадщини або даруванні.

Створюючи благодійні фонди, великі власники (юридичні і фізичні особи) фінансують освіту, науково-дослідні інститути, центри мистецтв, церкви, громадські організації.

8. Факторингові компанії. Факторингові компанії здійснюють придбання неоплачених боргових вимог, що виникають між контрагентами в процесі реалізації товарів і послуг.

Будь-яка факторингова компанія світу може бути віднесена до одного з наступних трьох типів:

- компанії, що належать банкам або іншим установам кредитно-фінансової сфери;

- компанії, що належать великим промисловим компаніям і транснаціональним корпораціям;

- компанії змішаного типу;

Діяльність факторингових компаній удосконалюється шляхом їхнього об'єднання в національні, регіональні і міжнародні угруповання. В задачі національнихірегіональнихкомпаній входить інформаційне обслуговування своїх членів, аналіз їхньої діяльності і виявлення способів підвищення ефективності їхньої роботи, а також розробка відповідного програмного забезпечення.

Міжнародніугруповання являють собою об'єднання факторингових компаній, що займаються обслуговуванням зовнішньої торгівлі на взаємній (кореспондентської) основі, вони розрізняються по ступені відкритості для вступу нових членів, залежності учасників від головної компанії й імперативності розроблених ними правил.

9. Лізингові компанії. Лізингові компанії - це фінансові компанії, що спеціалізуються тільки на фінансуванні угоди (оплаті майна), або універсальні, що пропонують не тільки фінансові послуги, але й інші послуги, пов'язані з реалізацією лізингових операцій, наприклад, технічне обслуговування, навчання, консультації і т.п.

Загальним для всіх типів лізингових компаній зараз є те, що їхні функції істотно розширилися, і вони від простого фінансування угоди переходять до комплексного обслуговування своїх клієнтів, пропонуючи їм широкий спектр спеціальних додаткових послуг. Наприклад, при лізингу комп'ютерів і офісного устаткування лізингові компанії пропонують їхнє технічне обслуговування, при лізингу легкових автомобілів гарантується визначене число автомобілів для клієнтів, їхнє технічне обслуговування, покупка нових і продаж старих автомобілів.

10. Ломбарди. Ломбарди являють собою кредитні установи, що видають позички під заставу рухомого майна. Історично ломбарди виникли як приватні підприємства лихварського кредиту. У багатьох країнах при спробах держави боротьби з лихварством відзначалася тенденція одержавлення ломбардів, додання їм «казенного» характеру. При цьому частка і форма участі держави у формуванні капіталу і діяльності ломбардів різні. У більшості випадків з метою здійснення державного контролю за діяльністю ломбардів вони створюються при якій-небудь або державній структурі, що призначає (на певний строк) керуючого ломбардом.

У залежності від ступеня участі держави і частки капіталу в діяльності ломбардів виділяються державні і комунальні, а такожприватний і змішаний тип(за участю і приватного, і державного капіталу) ломбарди.

Спеціалізація ломбардів – споживчий кредит під забезпечення у виді застави рухомого майна, включаючи дорогоцінні метали і каміння (як правило, за винятком цінних паперів). Позички видаються в основному короткострокові (до 3 мес.) у розмірі від 50 до 80% вартості майна, що закладається. Поряд з позичками під заставу, практикуються також операції по збереженню цінностей клієнтів, а також продаж закладеного майна на комісійних початках.

Дане коло операцій визначає специфіку організаційної структури ломбардів: крім філій і відділень, великі ломбарди можуть мати мережу складів і магазинів.

В даний час в Україні ломбардне кредитування здійснюють кредитно - фінансові установи – ломбарди. Особливістю видаваних ними позичок є: по-перше, більш висока процентна ставка, чим у банків; по-друге, швидке оформлення й одержання позички.