18. Вплив міжнародної торгівлі на доходи

Класичні теорії абсолютних і порівняльних переваг припускали, що міжнародна торгівля не робить впливи на розподіл доходів усередині країни. Для всіх наступних теорій питання про розподіл і перерозподіл доходів у результаті торгівлі є одним із ключових. Теорія співвідношення факторів виробництва Хекшера-Олина показала, що власники щодо надлишкових факторів виробництва виграють від торгівлі, а власники щодо недостатніх факторів виробництва програють. З цього випливає практичний висновок про те, що перші будуть виступати за свободу торгівлі, а другі — проти неї. Однак теорема вирівнювання цін на фактори виробництва Хекшера-Олина-Самуэльсона показала, що вирівнювання в результаті торгівлі відносних цін на товари приводить до вирівнювання відносних цін на фактори виробництва (і тим самим доходів їхніх власників), за допомогою яких ці товари були зроблені.

Теорія специфічних факторів виробництва, яку можна розглядати як окремий випадок теорії співвідношення факторів виробництва, у її споконвічному виді не давала відповіді ще на два питання, що прямо стосується проблеми розподілу доходів від міжнародної торгівлі. Як поведуться ціни факторів виробництва і, отже, як зміняться доходи їхніх власників при росту або падінні цін на товари, для виробництва яких вони використовуються відносно більш інтенсивно? І як збільшення пропозиції одного з факторів уплине на розміри виробництва, експорту й одержуваних у результаті доходів галузі, у якій він використовується відносно більш інтенсивно, і інших галузей, у яких він використовується відносно менш інтенсивно? На ці питання дали відповіді дві теорії, що відносяться в числу новітніх теорій міжнародної торгівлі: теорія впливу зміни цін на товари на ціни факторів виробництва Столпера-са-муэльсона і теорія впливу росту факторів на зростання виробництва Рыбчинского. Логічне співвідношення теорій показане в таблиці 5.3

Відносно надлишкові фактори можуть використовуватися для виробництва товарів відносно більш інтенсивно і відносно менш інтенсивно. Відповідно, відносно недостатні фактори можуть також використовуватися для виробництва товару відносно більш інтенсивно або відносно менш інтенсивно. Якщо, наприклад, капітал є відносно надлишковим фактором у даній країні і витрачається на капіталомісткий товар, це значить, що він використовується відносно більш інтенсивно. Якщо ж він у якійсь частині витрачається на трудомісткий товар, це значить, що він використовується відносно менш інтенсивно.

Розподіл доходів при специфічних факторах виробництва

Розвиваючи теорію співвідношення факторів виробництва, теорія специфічних факторів виробництва Саму-эльсона--джонса показала, що в результаті торгівлі збільшуються доходи не усіх власників надлишкового фактора виробництва, а тільки тих, котрі є власниками фактора, специфічного для експортних галузей країни, і скорочуються доходи не усіх власників щодо недостатніх факторів виробництва, а тільки тих з них, що володіють факторами, специфічними для галузей, що конкурують з імпортом. Практичний висновок очевидний: швидше за все не усі власники щодо надлишкових факторів виробництва будуть виступати за свободу торгівлі, а тільки ті, котрі володіють фактором, специфічним для експортних галузей. Аналогічним образом далеко не усі власники щодо недостатніх факторів виробництва будуть противитися свободі торгівлі, а тільки ті, котрі володіють фактором, специфічним для секторів, що конкурують з імпортом. При цьому міжнародна торгівля не робить однозначного впливу на доходи власників мобільних факторів, що можуть або збільшуватися, або скорочуватися.

Теорема Самуэлъсона—Джонса — у результаті торгівлі збільшуються доходи власників фактора, специфічного для експортних галузей, і скорочуються доходи власників фактора, специфічного для галузей, що конкурують з імпортом.

Цю тенденцію можна проілюструвати через вплив міжнародної торгівлі на розподіл доходів усередині країни (мал. 5.4). Представимо, що в результаті торгівлі ціна товару 1 збільшилася на 20%. Крива попиту на працю, необхідний для виробництва товару 1, зрушиться вправо теж на 20%. Якщо ж при цьому ціна товару 2 не виросте теж на 20%, змістивши, відповідно, криву попиту на працю для його виробництва вліво теж на 20%, то відносна ціна зміниться і зарплата збільшиться менше ніж на 20%. Зросла ціна товару 1 (капітал — специфічний фактор) і колишньої ціна товару, що залишилася, 2 (земля — специфічний фактор) уплинуть на розподіл доходів:

• Вартість праці (зарплата робітників) зросте, але в меншому ступені, чим зросла ціна на товар 1, тобто їхня відносна зарплата, виражена через ціну товару 1, упала, а виражена через ціну товару 2 — зросла. У результаті неможливо визначити, яке — позитивний або негативне — вплив зробив зміну ціни товару 1 на ціну праці. Усі залежить від того, якого товару більше вони захочуть купувати при новому співвідношенні цін. Якщо це буде товар 1, то їхнє положення погіршилося, якщо це буде товар 2, те їхнє положення стало краще.

• Власники капіталу безумовно виграли, оскільки відносна зарплата, виражена через ціну товару 1, упала, а отже, прибутку від його виробництва, що залишаються в розпорядженні власників капіталу, зросли. Доход власників капіталу тепер складається з частини прибутку, що збільшився, що не треба віддавати робітником у виді зарплати, плюс виросла ціна товару 1, що вони роблять. З огляду на, що ціна товару 2 залишилася незмінної, купівельна спроможність власників капіталу різко зростає.

• Власники землі безумовно втратили, оскільки відносна зарплата, виражена через ціну товару 2, збільшилася, що скоротило їхній прибуток, оскільки вони змушені виплачувати усе велику її частину робітником у виді зарплати. Крім того, ріст ціни товару 1 при незмінній ціні товару 2, що вони роблять, скоротив купівельну спроможність залишилася в їхньому розпорядженні прибутку.

Розвиток фактора виробництва є наслідком росту відносної ціни товару, зробленого за допомогою цього фактора, росту зайнятості в цій галузі і збільшення зарплат. Ціна фактора, наприклад процентна ставка на капітал, збільшується.

Навпроти, скорочення фактора викликається падінням відносної ціни зробленого з його допомогою товару, скороченням зайнятості у відповідній галузі і зменшенням зарплат. Ціна фактора, наприклад рента за землю, скорочується. Мобільність такого фактора, як праця, нерідко стає основою політологічних теорій, що пояснюють, чому окремі групи громадян тієї або іншої країни політично неактивні, наприклад не беруть участь у виборах. Просто в силу своєї мобільності вони переходять із сектора, що скорочується, у що розвивається й у гіршому випадку нічого не втрачають або навіть поліпшують свій економічний стан, а тому не виявляють великого інтересу до політичної боротьби, предметом якої часто є допомога тим або іншим галузям.