- •1. Теорія міжнародної економіки як складова загальної економічної теорії
- •2. Еволюція світового ринку
- •3. Міжнародний поділ факторів виробництва
- •4. Виникнення та основні риси світового господарства
- •6. Критерії аналізу структури міжнародної економіки
- •7. Соціально-економічна структура міжнародної економіки
- •8. Організаційно-економічна структура міжнародної економіки
- •9. Аналіз структурних форм мев
- •10. Теорія абсолютних переваг а.Сміта
- •12. Стандартна модель міжнародної торгівлі
- •13. Теорія співвідношення факторів виробництва. Парадокс Леонтьєва
- •14. Теорія специфічних факторів виробництва. Специфічні і мобільні фактори
- •15. Теорії попиту та реверсу в міжнародній торгівлі
- •16. Теорія внутрішньогалузевої міжнародної торгівлі. Розходження внутрішньогалузевої і міжгалузевої торгівлі
- •17. Ефект масштабу та недосконала конкуренція в міжнародній торгівлі. Торгівля на основі ефекту масштабу
- •18. Вплив міжнародної торгівлі на доходи
- •19. Свобода торгівлі та протекціонізм
- •20. Тарифні методи регулювання міжнародної торгівлі
- •21. Економічна роль мита
- •22. Проблема оптимального мита
- •23. Кількісні інструменти регулювання міжнародної торгівлі
- •25. Приховані методи торговельної політики
- •27. Міжнародна торгівля послугами
- •28. Теорії руху факторів виробництва. Мобільність факторів у теорії порівняльних переваг
- •29. Міжнародні інвестиції. Правило Вальраса
- •30. Прямі закордонні інвестиції
- •32. Портфельні закордонні інвестиції, їх причини та види
- •33. Міжнародні позики та кредитування. Інструменти міжнародного кредитування
- •34. Причини міжнародної міграції робочої сили та її види
- •35. Масштаби та напрямки міграції робочої сили. Масштаби міграції
- •36. Соціально-економічні наслідки міграції робочої сили
- •37. Державне регулювання міграції робочої сили. Механізми контролю міграції
- •38. Світовий ринок технології: суть і структура
- •39. Механізми міжнародної передачі технології. Правові форми захисту технології
- •40. Міжнародна торгівля ліцензіями
- •41. Специфіка економічних розрахунків при купівлі-продажу ліцензій
- •42. Державне регулювання міжнародної передачі технологій
- •43, 44. Суть і структура міжнародної валютної системи.
- •46. Валютний курс і валютна політика
- •48. Валютні ринки та валютні операції
- •49. Міжнародні валютно-фінансові інститути
- •2.Група Світового банку
- •50. Об'єктивні основи та суть міжнародної економічної інтеграції
- •51. Основні інтеграційні об'єднання в міжнародній економіці. Етапи інтеграції
- •52. Західноєвропейська модель інтеграції
- •53. Суть і зміст платіжного балансу
- •54. Регулювання платіжного балансу
- •55. Зовнішня торгівля України, її динаміка та структура
- •57. Механізм та моделі входження України в міжнародну економіку. Об'єктивні основи зовнішньоекономічних зв'язків України
48. Валютні ринки та валютні операції
Передумовою формування світових ринків валюти, кредитів і цінних паперів послужили інтернаціоналізація господарських зв'язків, концентрація капіталу у виробництві і банківській сфері та розвиток міжбанківських телекомунікацій. Структурно міжнародні валютно-фінансові ринки поділяються на:
• міжнародний ринок валют;
• міжнародний кредитний ринок;
• міжнародний фондовий ринок;
• міжнародний ринок фінансових дериватів.
Міжнародний валютний ринок включає світові, регіональні та національні (місцеві) ринки. Валютні ринки — це офіційні центри, де відбувається купівля-продаж іноземних валют на основі попиту та пропозиції, їхні функції:
• забезпечення своєчасності здійснення міжнародних розрахунків; • страхування валютних ризиків; • диверсифікація валютних резервів банків, підприємств, держав; • регулювання валютних курсів; • отримання спекулятивного прибутку; • регулювання економіки.
Учасниками валютних ринків виступають: банки, спеціалізовані фінансово-кредитні установи, страхові компанії, брокерські фірми та підприємства, корпорації та державні органи.
Близько 50 % міжнародних валютних операцій здійснюється на трьох ринках — Лондонському, Нью-Йоркському і Токійському.
Для сучасних валютних ринків характерні такі особливості:
• інтернаціоналізація валютних ринків на основі інтернаціоналізації світових господарських зв'язків;
глобальний масштаб валютних операцій;
широкі масштаби спекулятивних операцій;
нестабільність валютних курсів;
широке використання сучасної телекомунікаційної та обчислювальної техніки.
Міжнародний кредитний ринок — це частина валютно-фінансового ринку, яка охоплює рух позичкового капіталу і включає в себе:
• світовий грошовий ринок (короткотермінові депозитно-позичкові операції від одного дня до року, а також ринок євровалют);
• світовий ринок капіталів — ринок середньо- та довгострокових іноземних кредитів і ринок єврокредитів (від 1 до 15 років).
На міжнародному кредитному ринку в обігу знаходяться боргові зобов'язання, які засвідчують право кредитора на отримання певної суми боргу з боржника.
Міжнародний фондовий ринок — це та частина міжнародного валютно-фінансового ринку, де, в основному, здійснюється купівля-продаж цінних паперів — титулів власності. Види цінних паперів є акції — це цінні папери, що підтверджують право власника на частку в статутному капіталі акціонерного товариства. депозитарні розписки — це цінні папери, що підтверджують право власності національного банку на акції іноземних компаній.
Міжнародний ринок фінансових дериватів — це специфічний сегмент міжнародного валютно-фінансового ринку, на якому здійснюється торгівля інструментами фінансового ризику. Фінансовий дериват — це інструмент торгівлі фінансовим ризиком, ціна якого прив'язана до ціни іншого фінансового чи реального активу.
Регіональним валютно-фінансовим ринком виступає євроринок. Євроринок — це частина світового ринку позичкових капіталів, на якому банки здійснюють депозитно-кредитні операції в євровалютах.
Євровалюта — це конвертована валюта будь-якої країни, переказана на рахунки іноземних банків і використовується ними для операцій в усіх країнах, включаючи країну — емітента цієї валюти. Хоч євровалюти функціонують на світовому ринку, вони зберігають форму національних грошових одиниць.
Особливим сектором світового валютного ринку є ринки золота, економічне значення якого полягає в його використанні протягом тривалого історичного періоду як основи грошової і валютної систем. Ринки золота — спеціальні центри торгівлі золотом, де здійснюється його регулярна купівля-продаж за ринковою ціною. Основними джерелами попиту на золото є промислово-побутове споживання, приватна тезаврація, інвестиції, страхування ризику, спекуляції, купівля центральними банками. Попит на ринку золота представляють фірми, комерційні банки, приватні особи.
На ринку форвардних операцій із золотом розрізняються три основні різновиди:
• хеджування з метою страхування ризику зміни ціни золота;
• спекулятивні термінові угоди (купівля-продаж золота з метою отримання прибутку).
• арбітражні операції з золотом, аналогічні валютному арбітражу.
Всі операції на валютних ринках поділялись на дві групи: з негайним постачанням валюти та з постачанням через певний період. З часом виникли нові типи валютних угод, що призвело до диверсифікації міжнародного валютного ринку.
Валютні операції з негайним постачанням ("спот"). При здійсненні валютної угоди з негайним постачанням, яка має назву "слот", іноземна валюта постачається банками-кореспондентами не пізніше двох наступних банківських днів з дня укладення угоди. Ринок "спот" характеризується участю практично всіх країн світу і практично всіх валют. Він має високу стандартизацію та автоматизацію операцій.
Термінові валютні угоди (форвардні, ф'ючерсні) — це валютні угоди про постачання обумовленої суми іноземної валюти у визначений угодою термін після її укладення за курсом, зафіксованим на момент її укладення (більше, як через два робочих дні після її укладення). Термінові угоди з валютою укладаються з метою конверсії валют у комерційних цілях, а також страхування портфельних чи прямих капіталовкладень за кордоном та отримання спекулятивного прибутку за рахунок курсової різниці.
Форвардні операції — це міжбанківські угоди, в яких фіксуються курс і сума, але до настання терміну (1—6 міс.) розрахунки за зазначеними сумами не здійснюються. Ф'ючерсні операції — це торгівля стандартизованими контрактами, в яких детально регламентовані всі умови — сума, термін, метод розрахунку тощо, їх головна мета — хеджування (страхування ризику) та спекуляція.
Різновидом термінових операцій є опціонні угоди, які дають право купити (опціон кол) чи продати (опціон пут) валюту в майбутньому за курсом, зафіксованим у момент укладення угоди, за умови сплати невеликої премії (1—5 % від вартості контракту).
Валютні операції "своп". "Своп" — це валютна операція, яка об'єднує купівлю-продаж на умовах термінового постачання з одночасною контругодою на конкретний термін і тими самими валютами. За операціями "своп" готівкова угода здійснюється за курсом "спот", який у контругоді (терміновій) коригується з урахуванням премії чи дисконту залежно від руху валютного курсу. При здійсненні операцій "своп" клієнт економить на маржі — різниці між курсами продавця та покупця за готівковою угодою.
Операції "своп" зручні для банків, які, не створюючи відкритої позиції (купівля покривається продажем), тимчасово забезпечують клієнтів необхідною валютою без ризику, пов'язаного зі зміною її курсу. Валютний арбітраж. Валютний арбітраж — особливий вид валютних угод, основна мета проведення яких полягає в отриманні прибутку на основі розбіжностей курсів на окремих валютних ринках, а також курсів різних платіжних засобів на одному й тому самому ринку. Укладання арбітражних угод, основним принципом яких є купити валюту дешевше і продати дорожче, урівноважує попит і пропозицію на валютних ринках, географічне різних, об'єднуючи їх у єдиний міжнародний ринок. Як наслідок відбувається вирівнювання валютного курсу на різних ринках, що позбавляє арбітраж об'єктивної основи. Економічна доцільність арбітражу визначається розміром витрат на купівлю-продаж валюти. Основні види валютного арбітражу такі: вирівнюючий, відсотковий, валютно-відсотковий.