15. Теорії попиту та реверсу в міжнародній торгівлі

Теорія пересічного попиту— оскільки споживачі в країнах із приблизно однаковим рівнем доходу мають приблизно схожі смаки, кожній країні легше експортувати ті товари, у виробництві і торгівлі якими на внутрішньому ринку накопичений великий досвід.

Графічна ілюстрація теорії наступна (мал. 5.12). Залежність між рівнем доходу і якістю споживаних товарів представляється прямій X, нахил якої свідчить, що чим вище рівень доходу, тим більше якісний товар купує споживач. Допустимо, що існують дві країни — країна I і країна II. Доход жителів першої країни знаходиться в проміжку від А (мінімальний доход) до С (максимальний доход). При такому доході вони купують товари з якістю в проміжку від А' (мінімальна якість) до С'(максимальна якість). Доход жителів другої країни трохи вище, ніж першої, і знаходиться в проміжку від В (мінімальний доход) до D (максимальний доход). При такому доході вони купують товари з якістю в проміжку від В' (мінімальна якість) до В' (максимальна якість). Торгівля між двома країнами буде здійснюватися тими товарами, якість яких знаходиться в проміжку від В' до С', де вимоги до якості споживачів першої і другої країни перетнуться. Чим більше людей у двох країнах мають однакові доходи, тим вище рівень торгівлі.

Тому використання даної теорії на практиці вимагає попереднього вивчення рівня і розподілу доходів між країнами. Найбільше ефективно вона може застосовуватися для дослідження торгівлі між країнами з приблизно однаковим рівнем і структурою доходів.

Реверс факторів виробництва

Реверс факторів виробництва— ситуація, при якій той самий товар виявляється капиталонасыщенным у капиталонасыщенной країні і трудомістким у трудоизбыточной країні.

Допустимо, що країна I і країна II роблять товари 1 і 2 . При відносній ціні праці (w/r='/₂₎ виробництво товару 1 складає А при витратах праці (L=18) одиниць і капіталу (K=6) одиниць, що дає співвідношення затрачуваного капіталу до затрачуваної праці (К/L=6/18='/₃). При тій же відносній ціні праці (w/r='/₂₎ виробництво товару 2 складає В при витратах праці (L=12) одиниць і капіталу (K=9) одиниць, що дає співвідношення затрачуваного капіталу до затрачуваної праці (K/L=9/12=^3/4). Оскільки ('/₃< ¾), товар 1 є відносно трудомістким товаром.

Якщо допустити, що відносна ціна праці в країні II складає (w/r2), то виробництво товару 1 складає В при витратах праці (L=6) одиниць і капіталу (K=18) одиниць, що дає співвідношення затрачуваного капіталу до затрачуваної праці (K/L= 18/6=3). При тій же відносній ціні праці (w/r=2) виробництво товару 2 складає C при витратах праці (L=9) одиниць і капіталу (K=12) одиниць, що дає співвідношення затрачуваного капіталу до затрачуваної праці (K/L= =12/9=^4/3). Через того що 3 > 4/3, товар 1 є відносно капіталомістким товаром. При відносній ціні праці (w/r='/₂₎ у країні I товар 1 є трудомістким стосовно товару 2, а при відносній ціні праці (w/r=2) у країні II товар 1 є капіталомістким також стосовно того ж товару 2.

Таким чином, має місце реверс факторів виробництва — при різній відносній ціні факторів виробництва той самий товар в одній країні є трудомістким, а в іншій — капіталомістким. Цим можна пояснити торгівлю країн, різних по забезпеченості факторами виробництва, тим самим товаром. Графічним підтвердженням цьому є різна кривизна границі виробничих можливостей товарів 1 і 2, у результаті чого вони перетинаються двічі. Ступінь кривизни показує, наскільки складно замінити один фактор виробництва товару на іншій при виробництві, відповідно, товарів 1 і 2. Чим менше кривизна, тобто чим вона ближче до прямій, тим простіше фактори виробництва піддаються взаимозамещению; чим більше кривизна, тобто чим ближче вона до півкола, тим складніше замістити один фактор на іншій при виробництві конкретного товару. Ступінь кривизни виміряється еластичністю заміщення.

Теорія реверса факторів виробництва пояснює торгівлю з боку пропозиції. Інший реверсной теорією, що пояснює парадокс Леонтьева з боку попиту, є теорія реверса попиту. Класичні теорії виходили з передумови ідентичності смаків у торгуючих країнах. А що якщо вони різні? Допустимо, що країни мають сильну перевагу до споживання тих товарів, для виробництва яких у них мається найбільша кількість факторів виробництва.

Реверс попиту— ситуація, при якій у силу сильного внутрішнього попиту країна імпортує товари, для виробництва й експорту яких вона наділена відносно кращими факторами виробництва в порівнянні з її торговельними партнерами. Емпіричні дослідження показують, що реверс попиту зустрічається досить рідко.

Отже, теорії пересічного попиту і реверса попиту пояснюють міжнародну торгівлю не з боку пропозиції товарів, а з боку попиту на них. Через те, що споживачі в країнах із приблизно однаковим рівнем доходу мають приблизно схожі смаки, кожній країні легше експортувати ті товари, у виробництві і торгівлі якими на внутрішньому ринку накопичений великий досвід. Товар буде успешнее експортуватися в ті країни, де структура попиту однакова або хоча б порівнянна зі структурою внутрішнього попиту в країні-експортері. Торгівля між двома країнами буде здійснюватися тими товарами, якість яких приблизно однаково. Чим більше людей у двох країнах мають однакові доходи, тим вище рівень торгівлі. Відповідно до теорії реверса факторів виробництва той самий товар може бути трудомістким у трудонасы-щенной країні і капиталонасыщенным у капиталоизбыточной країні, що може відбутися в умовах великої еластичності взаємозамінності факторів виробництва і стати основою торгівлі. Відповідно до теорії реверса попиту країна в силу сильного внутрішнього попиту може імпортувати товари, для виробництва й експорту яких вона наділена відносно кращими факторами виробництва в порівнянні з її торговельними партнерами. Емпіричні дослідження підтверджують факт існування таких явищ, але їхня роль у міжнародній торгівлі відносно невелика.