19. Свобода торгівлі та протекціонізм

Зовнішньоекономічна політика- політичне оформлення міжнародних ек. звязків країн.

Роль держави у міжнародній торгівлі

Державне регулювання міжнародної торгівлі може бути:

• Однобічним, коли інструменти державного регулювання використовуються урядом країни в однобічному порядку без узгодження або консультацій з її торговельними партнерами.

• Двостороннім, коли засоби торгової політики узгоджуються між країнами, що є торговими партнерами. • Багатобічним, коли торгова політика узгоджується і регулиру ется багатостороннім угодам.(СОТ,ГАТ, ЄС)

У залежності від масштабів втручання держави в міжнар. торгівлю розрізняють протекціоністську торговельну політику і політику вільної торгівлі.

Свобода торгівлі— політика мінімального державного утручання в зовнішню торгівлю, що розвивається на основі вільних ринкових сил попиту та пропозиції.

Протекціонізм — державна політика захисту внутрішнього ринку від іноземної конкуренції шляхом використання тарифних і нетарифних інструментів торговельної політики.

Розвиток протекціоністських тенденцій дозволяє виділити кілька форм протекціонізму:

• селективний протекціонізм — спрямований проти окремих країн або окремих товарів;

• галузевий протекціонізм — захищає визначені галузі, насамперед сільське господарство, у рамках аграрного протекціонізму;

• колективний протекціонізм — проводиться об'єднаннями країн у відношенні країн, у них не вхідних;

• прихований протекціонізм — здійснюється методами внутрішньої економічної політики.

Інструменти торговельної політики

Інструменти державного регулювання міжнародної торгівлі за своїм характером поділяються на тарифні — ті, що засновані на використанні митного тарифу, і нетарифні-всі інші методи. Нетарифні методи регулювання підрозділяються на кількісні методи і методи схованого протекціонізму. Окремі інструменти торговельної політики частіше застосовуються при необхідності обмежити імпорт, або форсувати експорт.

Основна задача держави в області міжнародної торгівлі — допомогти експортерам вивезти якнайбільше своєї продукції, зробивши їхні товари більш конкурентними на міжнародному ринку, і обмежити імпорт,

зробивши іноземні товари менш конкурентноздатними на внутрішньому ринку. Тому частина методів державного регулювання спрямована на захист внутрішнього ринку від іноземної конкуренції і тому відноситься насамперед до імпорту. Інша частина методів має своєю задачею форсування експорту.

Надлишки споживача і виробника

Надлишок споживача — різниця між ринковою ціною, по якій споживач придбав товар, і максимальною ціною, що він готовий заплатити за даний товар.

Крива попиту D показує максимальну ціну, що споживач готовий заплатити за конкретну кількість товару. Якщо ринкова ціна складає Р₀, то споживач готовий купити QQ₀ одиниць товару за ОР₀ЕО₀ доларів. Надлишок споживача представлений трикутником а, що є різницею між ринковою ціною, по якій він придбав товар Р₀Е, і максимальною ціною, по якій він був би готовий придбати товар, обмеженої кривій попиту Р₁Е.

Надлишок виробника— різниця між поточною ринковою вартістю товару і мінімальною ціною, по якій виробник готовий продати свій товар, та товарів, на які вона накладається.

Крива пропозиції S показує мінімальну ціну, по якій виробник готовий продати свій товар. Якщо ринкова ціна складає Р₀, то виробник готовий продати QQ₀, одиниць товару за ОР₀ЕQ₀ доларів. Надлишок виробника представлений трикутником b, що є різницею між ринковою ціною, по якій він продав товар Р₀Е, і мінімальною ціною, по якій він був би готовий продати товар, яка обмежена кривою пропозиції Р₂Е.