- •1. Теорія міжнародної економіки як складова загальної економічної теорії
- •2. Еволюція світового ринку
- •3. Міжнародний поділ факторів виробництва
- •4. Виникнення та основні риси світового господарства
- •6. Критерії аналізу структури міжнародної економіки
- •7. Соціально-економічна структура міжнародної економіки
- •8. Організаційно-економічна структура міжнародної економіки
- •9. Аналіз структурних форм мев
- •10. Теорія абсолютних переваг а.Сміта
- •12. Стандартна модель міжнародної торгівлі
- •13. Теорія співвідношення факторів виробництва. Парадокс Леонтьєва
- •14. Теорія специфічних факторів виробництва. Специфічні і мобільні фактори
- •15. Теорії попиту та реверсу в міжнародній торгівлі
- •16. Теорія внутрішньогалузевої міжнародної торгівлі. Розходження внутрішньогалузевої і міжгалузевої торгівлі
- •17. Ефект масштабу та недосконала конкуренція в міжнародній торгівлі. Торгівля на основі ефекту масштабу
- •18. Вплив міжнародної торгівлі на доходи
- •19. Свобода торгівлі та протекціонізм
- •20. Тарифні методи регулювання міжнародної торгівлі
- •21. Економічна роль мита
- •22. Проблема оптимального мита
- •23. Кількісні інструменти регулювання міжнародної торгівлі
- •25. Приховані методи торговельної політики
- •27. Міжнародна торгівля послугами
- •28. Теорії руху факторів виробництва. Мобільність факторів у теорії порівняльних переваг
- •29. Міжнародні інвестиції. Правило Вальраса
- •30. Прямі закордонні інвестиції
- •32. Портфельні закордонні інвестиції, їх причини та види
- •33. Міжнародні позики та кредитування. Інструменти міжнародного кредитування
- •34. Причини міжнародної міграції робочої сили та її види
- •35. Масштаби та напрямки міграції робочої сили. Масштаби міграції
- •36. Соціально-економічні наслідки міграції робочої сили
- •37. Державне регулювання міграції робочої сили. Механізми контролю міграції
- •38. Світовий ринок технології: суть і структура
- •39. Механізми міжнародної передачі технології. Правові форми захисту технології
- •40. Міжнародна торгівля ліцензіями
- •41. Специфіка економічних розрахунків при купівлі-продажу ліцензій
- •42. Державне регулювання міжнародної передачі технологій
- •43, 44. Суть і структура міжнародної валютної системи.
- •46. Валютний курс і валютна політика
- •48. Валютні ринки та валютні операції
- •49. Міжнародні валютно-фінансові інститути
- •2.Група Світового банку
- •50. Об'єктивні основи та суть міжнародної економічної інтеграції
- •51. Основні інтеграційні об'єднання в міжнародній економіці. Етапи інтеграції
- •52. Західноєвропейська модель інтеграції
- •53. Суть і зміст платіжного балансу
- •54. Регулювання платіжного балансу
- •55. Зовнішня торгівля України, її динаміка та структура
- •57. Механізм та моделі входження України в міжнародну економіку. Об'єктивні основи зовнішньоекономічних зв'язків України
33. Міжнародні позики та кредитування. Інструменти міжнародного кредитування
Міжнародний рух позичкового капіталу, зв'язаний з міждержавними кредитами і банківськими депозитами, звичайно відноситься в платіжному балансі до поняття інших інвестицій. Це залишкова категорія інвестицій, що включає всі інші міждержавні пересування капіталу, не віднесені до прямих, портфельним інвестиціям або резервним активам.
Міжнародне запозичення і кредитування— видача й одержання засобів у борг на термін, що передбачає виплату відсотка за їхнє використання.
У міжнародних масштабах як позичковий капітал в основному використовується офіційний капітал з державних джерел. Основні інструменти міжнародного запозичення і кредитування, що знаходять відображення в платіжному балансі, що випливають:
• Торговельні кредити — вимоги і пасиви, що виникають у результаті прямого надання кредиту постачальниками і покупцями за угодами з товарами і послугами, і авансові платежі за роботу, що здійснюється в зв'язку з такими угодами. Торговельні кредити можуть надаватися як урядами, так і приватними підприємствами й іншими неурядовими організаціями. •Позики (loans) — фінансові активи, що виникають унаслідок прямого позичання засобів кредитором позичальникові, у результаті якого кредитор або не одержує ніякого письмового гарантійного зобов'язання від позичальника, або одержує борговий цінний папір. • Валюта— банкноти і монети, що знаходяться в обыгу і вик. для здійснення платежів. • Депозити — деноміновані в місцевій або іноземній валюті депозити, що безперешкодно перетворюються в готівку і можуть бути використані для здійснення платежів. • Інші активи і пасиви — залишкова категорія, до якої відносяться всі інші види руху капіталу, наприклад внески країн у міжнародні організації.
Міжчасова торгівля
Звичайно теорія міжнародної економіки вважає міжнародне запозичення і кредитування особливим видом міжнародної торгівлі на тім підставі, що велика частина міжнародних кредитів призначена для обслуговування торговельного обороту.
Межвременная торгівля— підвищене поточне споживання в майбутньому(позика) або занижене поточне споживання на користь спож. в майбутньому( кредитування)Перед будь-якою країною постає вибір: чи споживати все зроблене сьогодні або частину відкласти на майбутнє? Якщо країна запозичає засоби за кордоном сьогодні, споживаючи тим самим більше, ніж робить, то через якийсь час їй прийдеться виплачувати позику з відсотками, віднімаючи засоби від майбутнього споживання. Тим самим майбутнє споживання як би продається, а замість купується поточне споживання.
Щоб представити міжчасову торгівлю графічно, на горизонтальній осі треба відкласти майбутнє потребление, а на вертикальнії — поточне споживання і побудувати криву виробничих можливостей. У випадку міжчасової торгівлі крива виробничих можливостей буде показувати вибір між споживанням визначеної кількості товару сьогодні або в майбутньому. Так, якщо виробництво країни складає А, то сьогодні вона може спожити ОР якогось товару, а в майбутньому — OF. Якщо країна скоротить поточне споживання до AG, то, давши зекономлені ресурси в кредит і одержавши їх назад з відсотком, вона зможе розширити майбутнє споживання на GH. Відрізок OW показує повну вартість поточного виробництва і споживання даного товару країною. Якщо ж припустити, що сьогодні країна взагалі не споживає даний товар, а дає засоби, що вивільняються, OW у борг із метою розширення майбутнього споживання, то при процентній ставці r, їхня вартість у майбутньому складе OW(l+r)=OZ. Країна одержить від позичальника на OW* r більше засобів, чим вона надала в борг, за рахунок яких зможе розширити своє споживання в майбутньому. Коефіцієнт 1+r показує вартість споживання в майбутньому, виражену через вартість поточного споживання.
Зрозуміло, у різних країнах обриси кривої виробничих можливостей у міжчасовій торгівлі істотно відрізняються. Одні країни вже сьогодні воліють споживати більше, ніж роблять, і тому займають засоби на світовому ринку. Інші країни - обмежують своє споживання сьогодні на користь збільшення його обсягу в майбутньому і надають кредити. Це виявляється підставою для розвитку між ними межвременной торгівлі, що на практиці означає надання й одержання міжнародних позик і кредитів.
Представимо, що існує країна I, що споживає більше, ніж робить, і країна II, що робить більше, ніж споживає. Відклавши по горизонтальній осі поточне споживання, а по вертикальній — коефіцієнт 1+r, можна побудувати криву поточного попиту країни I, що збільшується в міру скорочення процентної ставки, і поточної пропозиції країни II, що збільшується в міру росту процентної ставки. В умовах відсутності руху капіталу між країнами процентна ставка в країні I складає OF, тоді як у країні II — тільки OG. Це означає, що країна I має відносну перевагу перед країною ІІ з точки зору майбутнього споживання.
Після того як виникне можливість міждержавного переміщення капіталу, країна I негайно візьме кредит у країни II, оскільки країні I треба фінансувати своє непомірно велике поточне споживання. А країна ІІ буде рада дати такий кредит, оскільки процентна ставка в країні I вище. Інвестори країни II почнуть давати кредити країні I, заміняючи тим самим своє поточне споживання на майбутнє. У результаті переливу капіталу процентні ставки в двох країнах вирівняються на рівні ОВ і поточний попит зрівняється з поточною пропозицією в т.Е. Вона показує, що країна I узяла кредит у розмірі ОС, що у майбутньому, з огляду на відсоток, їй прийдеться виплатити в сумі ОС(1+r). Заштрихований сегмент ОВЕС показує суму, що при поточній процентній ставці ОВ країні I прийдеться виплатити в майбутньому в обмін на підвищене споживання в сьогоденні.
Отже, міжнародне запозичення і кредитування передбачають видачу й одержання засобів у борг на термін, що передбачає виплату відсотка за їхнє використання. Основні інструменти міжнародного запозичення і кредитування — торговельні кредити, позики, валюта, депозити, інші активи і пасиви.