- •1. Теорія міжнародної економіки як складова загальної економічної теорії
- •2. Еволюція світового ринку
- •3. Міжнародний поділ факторів виробництва
- •4. Виникнення та основні риси світового господарства
- •6. Критерії аналізу структури міжнародної економіки
- •7. Соціально-економічна структура міжнародної економіки
- •8. Організаційно-економічна структура міжнародної економіки
- •9. Аналіз структурних форм мев
- •10. Теорія абсолютних переваг а.Сміта
- •12. Стандартна модель міжнародної торгівлі
- •13. Теорія співвідношення факторів виробництва. Парадокс Леонтьєва
- •14. Теорія специфічних факторів виробництва. Специфічні і мобільні фактори
- •15. Теорії попиту та реверсу в міжнародній торгівлі
- •16. Теорія внутрішньогалузевої міжнародної торгівлі. Розходження внутрішньогалузевої і міжгалузевої торгівлі
- •17. Ефект масштабу та недосконала конкуренція в міжнародній торгівлі. Торгівля на основі ефекту масштабу
- •18. Вплив міжнародної торгівлі на доходи
- •19. Свобода торгівлі та протекціонізм
- •20. Тарифні методи регулювання міжнародної торгівлі
- •21. Економічна роль мита
- •22. Проблема оптимального мита
- •23. Кількісні інструменти регулювання міжнародної торгівлі
- •25. Приховані методи торговельної політики
- •27. Міжнародна торгівля послугами
- •28. Теорії руху факторів виробництва. Мобільність факторів у теорії порівняльних переваг
- •29. Міжнародні інвестиції. Правило Вальраса
- •30. Прямі закордонні інвестиції
- •32. Портфельні закордонні інвестиції, їх причини та види
- •33. Міжнародні позики та кредитування. Інструменти міжнародного кредитування
- •34. Причини міжнародної міграції робочої сили та її види
- •35. Масштаби та напрямки міграції робочої сили. Масштаби міграції
- •36. Соціально-економічні наслідки міграції робочої сили
- •37. Державне регулювання міграції робочої сили. Механізми контролю міграції
- •38. Світовий ринок технології: суть і структура
- •39. Механізми міжнародної передачі технології. Правові форми захисту технології
- •40. Міжнародна торгівля ліцензіями
- •41. Специфіка економічних розрахунків при купівлі-продажу ліцензій
- •42. Державне регулювання міжнародної передачі технологій
- •43, 44. Суть і структура міжнародної валютної системи.
- •46. Валютний курс і валютна політика
- •48. Валютні ринки та валютні операції
- •49. Міжнародні валютно-фінансові інститути
- •2.Група Світового банку
- •50. Об'єктивні основи та суть міжнародної економічної інтеграції
- •51. Основні інтеграційні об'єднання в міжнародній економіці. Етапи інтеграції
- •52. Західноєвропейська модель інтеграції
- •53. Суть і зміст платіжного балансу
- •54. Регулювання платіжного балансу
- •55. Зовнішня торгівля України, її динаміка та структура
- •57. Механізм та моделі входження України в міжнародну економіку. Об'єктивні основи зовнішньоекономічних зв'язків України
53. Суть і зміст платіжного балансу
Платіжний баланс, — це статистичний звіт за певний період, який показує: а) операції з товарами, послугами і доходами, здійснені будь-якою країною із закордоном; б) зміну власності та інші зміни в монетарному золоті, спеціальних правах запозичення (СДР), що належать даній країні, а також фінансових вимогах і зобов'язаннях стосовно закордону; в) односторонні перекази та компенсуючі записи, необхідні для бухгалтерського балансування тих операцій та змін, які взаємно не покриваються. Іншими словами, платіжний баланс — це статистичний звіт, у якому в систематизованому вигляді наводяться підсумкові дані про зовнішньоекономічні операції даної країни з іншими країнами світу за певний період часу.
Для правильного розуміння й аналізу платіжного балансу необхідно насамперед визначити основні принципи його побудови:
1. Охоплення всіх зовнішньоекономічних операцій країни за певний період (місяць, квартал, рік).
2. Система подвійного запису. Оскільки платіжний баланс — це бухгалтерська балансова тотожність, то кожна відображена в ньому операція має бути подана двома записами, що мають однакове вартісне вираження. Один із цих записів позначається як кредит зі знаком плюс, інший — як дебет зі знаком мінус.
3. Економічна територія країни — географічна територія, що знаходиться під юрисдикцією уряду даної країни, у межах якої можуть вільно переміщуватися робоча сила, товари і капітал.
4. Резидент — нерезидент. Для відокремлення зовнішньоекономічних операцій від внутрішньоекономічних МВФ рекомендує враховувати тільки операції між резидентами і нерезидентами країни.
5. Ринкова ціна. Для реєстрації операцій у платіжному балансі використовуються ринкові ціни — тобто ціни, за якими укладаються реальні угоди між незалежним покупцем і незалежним продавцем.
6. Розрахункова одиниця. При складанні платіжного балансу країни повинні використовувати ту розрахункову одиницю, яка застосовується ними у внутрішніх розрахунках і обліку. Для перерахування даних у долари рекомендується використовувати курс національної валюти до долара, що фактично діяв на ринку на дату складання платіжного балансу.
7. Час реєстрації. Оскільки кожна операція у платіжному балансі має бути подана двома записами, обидва ці записи в ідеалі повинні бути зроблені одночасно — у момент здійснення даної операції.
8. Джерела інформації. Для складання платіжного балансу використовуються: митна статистика, статистична звітність грошового сектору, інформація про розміри зовнішнього боргу, дані про операції з іноземною валютою тощо.
Схема побудови платіжного балансу. Повна схема складання ПБ, рекомендованого МВФ, містить 112 статей. Агрегована схема зводить ці статті в сім блоків (груп)В аналітичних цілях усі статті платіжного балансу поділяються на статті, що знаходяться "над рискою", і показують рух матеріальних цінностей, весь рух капіталу, за винятком зміни міжнародних резервів, і статті, що знаходяться "під рискою", і включають тільки зміни запасів міжнародних резервів уряду і центрального банку.
1. Поточні операції (блок А). За цими операціями розраховується баланс, який показує, чи є прибуток від руху товарів, послуг і грошових переказів.
2. Рух капіталів (блоки В + С), за яким також можна підрахувати сальдо.
3. Балансуючі операції (блоки Е + Р + 6).
В результаті утворюється підсумкове сальдо ПБ (сальдо підсумкового балансу, сальдо балансу офіційних розрахунків), яке фінансується, тобто погашається (якщо воно від'ємне) чи розподіляється (якщо воно позитивне) переважно за рахунок підсумкової зміни золотовалютних та інших офіційних резервів країни (блок Н).
Аналіз статей поточного ПВ. У практичних і аналітичних цілях найбільш важливою частиною платіжного балансу є баланс поточних операцій (БПО), тобто блок А. Саме цей блок охоплює товарами та послугами зовнішню торгівлю, яка залишається головною формою зовнішньоекономічних зв'язків у світі, а також такі великомасштабні операції, як переказ доходів від раніше вивезених та ввезених капіталів, грошові перекази приватних осіб та безоплатна допомога (так звані трансферти) тощо. Слід звернути увагу на той факт, що експорт та імпорт оцінюються в цінах ФОБ, в той час як у зовнішньоторговельній статистиці — в цінах СІФ (+ страхування та транспортні витрати).
Статті, об'єднані під назвою "Інші товари, послуги та доходи", включають:
а) поставки товарів, які важко відділити від поставок послуг;
б) різноманітні послуги;
в) доходи та витрати на використання прав власності (ліцензії, роялті, патенти);
г) доходи від приватних та державних інвестицій за кордон і аналогічні доходи від іноземних інвестицій у країні;
д) операції, пов'язані з політичними та адміністративними функціями держави за кордоном.
Статті "Приватні односторонні перекази" та "Державні односторонні перекази" включають:
а) грошові перекази (трансферти) переселенців, іноземних робітників тощо;
б) безоплатну державну допомогу.
Трансферти включають міжкраїнну передачу матеріальних ресурсів, коли в обмін країна не одержує ніякого вартісного еквівалента, тобто залежно від напрямку трансферту він відбивається у платіжному балансі тільки за кредитами або за дебетом. Трансферти бувають поточні і капітальні. Поточні трансферти включаються в рахунок поточних операцій платіжного балансу, а капітальні — в рахунок операцій з капіталом. Поточні трансферти не означають передачі права власності на основний капітал, не пов'язані з придбанням або використанням основного капіталу і не передбачають анулювання боргу кредитором.
Аналіз статей балансу руху капіталів. Міжнародний рух товарів і послуг, що фіксується в рахунку поточних операцій платіжного балансу, відповідним чином фінансується. Це фінансування відображається в рамках декількох груп статей платіжного балансу, що іноді спрощено називають балансом руху капіталу.
"Прямі інвестиції та інший довгостроковий капітал" (блок В) включає:
а) прямі та портфельні інвестиції;
б) інший довгостроковий капітал, куди входять:
• довгострокові державні та приватні банківські позики;
• виплату (отримання) основної частки боргу за раніше отриманими (наданими) позиками;
• підписку на цінні папери міжнародних фінансових установ.
"Короткостроковий капітал" (блок С) відображає рух інвестицій строком до одного року включно і характеризує переважно рух короткострокових державних паперів і зобов'язань, банківських депозитів і міжбанківської заборгованості, короткострокових позик.
До балансу руху капіталу примикає блок О, "Помилки та пропуски", який охоплює не стільки помилки, скільки пропуски, особливо приватні, зроблені при підрахунку руху короткотермінового капіталу (де кількість щоденних операцій досягає в деяких країнах астрономічних цифр), а також включає контрабанду та нелегальний рух капіталу.
Аналіз статей підсумкового балансу. При аналізі підсумкового балансу розглядаються всі блоки, крім Н.
"Компенсуючі статті" (блок Е) включають зміни в обсягах (але не самі обсяги):
а) золотого запасу країни за рахунок монетаризації/демонетаризації золота і змін світових цін на золото;
б) СДР на рахунку країни та її резервної позиції у МВФ в силу змін їх обмінного курсу;
в) валютних резервів країни, її зовнішніх вимог та отриманих нею від МВФ кредитів за рахунок зміни обмінних курсів.
"Надзвичайне фінансування" (блок Р) охоплює переважно операції з пом'якшення дефіциту ПБ — безоплатні позики МВФ, позики для структурної перебудови від Світового банку, а також прострочення у виплаті, перенесення і списання боргів та виплату цих боргів раніше терміну.
"Зобов'язання в складі валютних резервів іноземних державних органів" (блок С) охоплюють державні депозити в іноземних банках і купівлю (продаж) іноземних цінних паперів державними органами (які розглядають їх як еквівалент валютних резервів).