- •1. Теорія міжнародної економіки як складова загальної економічної теорії
- •2. Еволюція світового ринку
- •3. Міжнародний поділ факторів виробництва
- •4. Виникнення та основні риси світового господарства
- •6. Критерії аналізу структури міжнародної економіки
- •7. Соціально-економічна структура міжнародної економіки
- •8. Організаційно-економічна структура міжнародної економіки
- •9. Аналіз структурних форм мев
- •10. Теорія абсолютних переваг а.Сміта
- •12. Стандартна модель міжнародної торгівлі
- •13. Теорія співвідношення факторів виробництва. Парадокс Леонтьєва
- •14. Теорія специфічних факторів виробництва. Специфічні і мобільні фактори
- •15. Теорії попиту та реверсу в міжнародній торгівлі
- •16. Теорія внутрішньогалузевої міжнародної торгівлі. Розходження внутрішньогалузевої і міжгалузевої торгівлі
- •17. Ефект масштабу та недосконала конкуренція в міжнародній торгівлі. Торгівля на основі ефекту масштабу
- •18. Вплив міжнародної торгівлі на доходи
- •19. Свобода торгівлі та протекціонізм
- •20. Тарифні методи регулювання міжнародної торгівлі
- •21. Економічна роль мита
- •22. Проблема оптимального мита
- •23. Кількісні інструменти регулювання міжнародної торгівлі
- •25. Приховані методи торговельної політики
- •27. Міжнародна торгівля послугами
- •28. Теорії руху факторів виробництва. Мобільність факторів у теорії порівняльних переваг
- •29. Міжнародні інвестиції. Правило Вальраса
- •30. Прямі закордонні інвестиції
- •32. Портфельні закордонні інвестиції, їх причини та види
- •33. Міжнародні позики та кредитування. Інструменти міжнародного кредитування
- •34. Причини міжнародної міграції робочої сили та її види
- •35. Масштаби та напрямки міграції робочої сили. Масштаби міграції
- •36. Соціально-економічні наслідки міграції робочої сили
- •37. Державне регулювання міграції робочої сили. Механізми контролю міграції
- •38. Світовий ринок технології: суть і структура
- •39. Механізми міжнародної передачі технології. Правові форми захисту технології
- •40. Міжнародна торгівля ліцензіями
- •41. Специфіка економічних розрахунків при купівлі-продажу ліцензій
- •42. Державне регулювання міжнародної передачі технологій
- •43, 44. Суть і структура міжнародної валютної системи.
- •46. Валютний курс і валютна політика
- •48. Валютні ринки та валютні операції
- •49. Міжнародні валютно-фінансові інститути
- •2.Група Світового банку
- •50. Об'єктивні основи та суть міжнародної економічної інтеграції
- •51. Основні інтеграційні об'єднання в міжнародній економіці. Етапи інтеграції
- •52. Західноєвропейська модель інтеграції
- •53. Суть і зміст платіжного балансу
- •54. Регулювання платіжного балансу
- •55. Зовнішня торгівля України, її динаміка та структура
- •57. Механізм та моделі входження України в міжнародну економіку. Об'єктивні основи зовнішньоекономічних зв'язків України
40. Міжнародна торгівля ліцензіями
Ліцензійна торгівля є основною формою міжнародної передачі технології. Її предметом є патентні і безпатентні ліцензії на передачу винаходів, технологічного досвіду, промислових секретів і комерційних знань. Ліцензії продаються на основі ліцензійної угоди, що установлює вид ліцензії (патентна, безпатентна), характер і обсяг прав на використання технології (проста, виняткова, повна), виробничу сферу і територіальні границі використання предмета ліцензії.
•Патентна ліцензія — документ, що підтверджує передачу права використання патенту без відповідного «ноу-хау». •Безпатентна ліцензія — документ, що підтверджує право використовувати «ноу-хау» без патентів на винахід. • Невиняткова ліцензія — ліцензія, що залишає ліцензіару право надавати ліцензії на дану технологію й інших ліцензіатів на даній території. • Виняткова ліцензія — ліцензія, що передбачає монопольне право ліцензіата використовувати технологію, і відмовлення ліцензіара від самостійного використання запатентованої технології і «ноу-хау» і їхнього продажу на визначеній території. • Повна ліцензія — ліцензія, що надає ліцензіату виключне право на використання патенту або «ноу-хау» протягом терміну дії угоди
Ліцензійні платежі— винагорода ліцензіару, яка виплачується ліцензіатом за вик. предмета угоди. Серед основних видів ліцензійних платежів: • Роялті — періодичні відрахування від доходу покупця протягом періоду дії угоди, які залежать від розміру прибутку • Паушальный платіж — зафіксований в угоді платіж, не зв'язаний у часі з фактичним використанням ліцензії, а встановлюваний заздалегідь на основі експертних оцінок. • Участь у прибутку — відрахування на користь ліцензіара частини прибутку, отриманої ліцензіатом від комерційного використання предмета ліцензії.• Участь у власності — передача ліцензіатом ліцензіару частини акцій своїх підприємств як платіж за надану ліцензію. Цей вид оплати практикується ТНК, що прагнуть установити контроль над власністю за тими іноземними підприємствами, що використовують їхню технологію.
41. Специфіка економічних розрахунків при купівлі-продажу ліцензій
Ціна ліцензії визначається часткою продавця у прибутку покупця ліцензії. Ліцензійна угода укладається якщо: 1) прибуток ліцензіара від продажу ліцензій вищий , ніж від інших форм освоєння ринку. 2) прибуток ліцензіара від реалізації купленої ліцензії вищий, ніж прибуток від конкурентів.
Види ліцензійнихплатежів:
• роялті — періодичні відрахування, встановлені у вигляді фіксованих відсоткових ставок від фактичного економічного результату використання ліцензії. Таким результатом може виступати прибуток, обсяг продажів тощо; • паушальні платежі — чітко зафіксовані в угодах суми • участь у прибутку — відрахування на користь ліцензіара частини прибутку, отриманого ліцензіатом від комерційного використання предмета ліцензії. Зазвичай, участь ліцензіара у прибутку ліцензіата фіксується на рівні до ЗО % у разі надання виключної ліцензії та 10 % — невиключної ліцензії; • участь у власності — передача ліцензіатом ліцензіарові частини акцій своїх підприємств як плати за надану ліцензію; • перехресне ліцензування — обмін ліцензіями чи патентами, що мають еквівалентну вартість; • попередня плата — платіж, що компенсує витрати ліцензіара перед укладенням ліцензійної угоди.
Механізм визначення ціни ліцензії.
1. Для попереднього визначення розміру прибутку ліцензіат може скористатися складеним кошторисом витрат виробництва продукції, що ліцензується, щоб визначити собівартість одиниці продукції.
2. Прибуток визначається як різниця між ціною реалізації продукції і собівартістю.
3. Знаючи річний випуск продукції в штуках і термін дії ліцензійної угоди в роках, можна визначити загальний обсяг прибутку з ліцензії.
4. Порівнюючи обсяг прибутку, що планується одержати від виробництва на основі ліцензії, із прибутком без використання ліцензії, можна визначити розмір додаткового прибутку ліцензіата від придбання ліцензії.
5. Очевидно, що ціна ліцензії не може бути більшою за розмір додаткового прибутку, в іншому випадку ліцензіат втратить частину свого прибутку, яку він міг би одержати навіть без купівлі ліцензії.
6. Визначивши розмір додаткового прибутку, ліцензіат повинен встановити, у якому співвідношенні очікуваний додатковий прибуток буде розділено між ліцензіатом і ліцензіаром:
Розрахункова ціна ліцензії (Цл) Цл= В*Т*Пр*Ч
де В — середній річний випуск продукції за весь термін дії угоди; Т — термін дії угоди; Пр — додатковий прибуток ліцензіата від реалізації ліцензії; Ч — частка ліцензіара в додатковому прибутку ліцензіата.
Цей метод прийнятний для потенційних ліцензіара і ліцензіата в тому випадку, коли вони мають достатню інформацію про економічні умови діяльності ліцензіата на термін дії угоди. Однак, якщо ліцензіат таку можливість частіше за все має, то для ліцензіара у більшості випадків цей метод розрахунку неприйнятний, оскільки витрати виробництва — комерційна таємниця ліцензіата. Крім того, цей метод може бути неприйнятним і для ліцензіата, якщо він планує здійснити виробництво нового для ринку товару, витрати виробництва якого невідомі.
У таких випадках роблять оцінку невідомих показників виробництва і збуту продукції на базі приблизної структури від реалізації, що склалися в даній галузі виробництва. Даний метод розрахунку однаково доступний контрагентам і може бути з успіхом застосований обома сторонами угоди. Він прийнятний як для товарів виробничого призначення, так і для споживчих товарів.