Тема 2. Мовна норма, варіанти норм

Студенти повинні:

• знати зміст понять «літературна мова», «мовна норма», особливості професійного спілкування, причини недостатнього рівня культури мовлення;

• орієнтуватися в основних процесах розвитку сучасної літера­турної мови.

• застосовувати орфоепічні та акцентологічні норми української літературної мови в усному спілкуванні;

• володіти способи підвищення мовленнєвої культури.

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

1. Як проявляються норми літературної мови в усній та писемній формах ділового мовлення?

2. Назвіть причини недостатнього рівня культури мовлення.

ЗАВДАННЯ

1. Повторити відомості про норми української літературної мови. Самостійно дібрати приклади.

2. Підготувати проект підвищення особистої мовленнєвої культури

Література

1. Зубков М.Г. Сучасна українська ділова мова. – Х.: Торсінг, 2002. – 448 с.

2. Шевчук С.В. Українське ділове мовлення: нав. посібник. – К.: Літера ЛТД, 2002. – 480 с.

ДИДАКТИЧНИЙ МАТЕРІАЛ

Норми літературної мови

Українська літературна мова характеризується наявністю сталих норм, які є обов’язковими для всіх її носіїв. Унормованість – основна ознака літературної мови.

Норма літературної мови – це сукупність загальноприйнятих правил реалізації мовної системи, закріплених в процесі суспільної комунікації.

Розрізняють орфоепічні, графічні, лексичні, граматичні, стилістичні, орфографічні та пунктуаційні норми.

Орфоепічні норми регулюють правильну вимову звуків, звукосполучень та наголошення слів. Наприклад, часто порушується літературна норма у вимові злитих звукосполучень [дж], [дз] та розрізнення приголосних [г], [г]: джерело, дзвін, походження, біографія, гатунок.

Акцентуаційна норма в українській мові цілком сформована, але найменш усталена, оскільки на наголос впливають діалекти та інші мови. Слід правильно наголошувати слова: новий, фаховий, випадок, одинадцяте, рукопис, перепис, тощо.

Лексичні норми встановлюють правила слововживання. Вони відзначаються не тільки стабільністю, а й рухливістю. Лексичні норми фіксуються – Словником української мови в 11-ти томах (1970-1980); Російсько-українським словником у 3-х томах (1983-1985); Орфографічним словником української мови (1994) та іншими. У лексиці офіційно-ділового стилю часто вживаються слова-кальки з російської мови, що є наслідком недостатнього опанування лексичними нормами, невмілого використання синонімів.

Норма Калька

навчальний учбовий

численний багаточисельний

захід міроприємство

наступний слідуючий

ставитися відноситися

Граматичні норми передбачають правильне вживання граматичних форм слів, усталено побудову словосполучень, речень.

Українські відповідники Російські дієприкметники

вирішальний решающий

наступний последующий

вступник поступающий

службовець служащий

на особливу увагу заслуговують прийменникові конструкції, поширені насамперед у діловому мовленні. Порушенням норми вважається вживання прийменника по, оскільки в українській мові є чимало прийменників, які є вдалими замінниками:

Українські відповідники Російські конструкції

на ваш погляд по вашему усмотрению

у службових справах по делам службы

за наказам по приказу

після закінчення терміну по истечении срока

Стилістичні норми визначають вживання мовних засобів відповідно до стилю мовлення. Наприклад, для ОДС характерні сталі словосполучення – мовні штампи, що зазнають суржикового викривлення внаслідок впливу російської мови.

Норма Порушення норми

укладати угоду заключати угоду

брати участь приймати участь

впроваджувати у виробництво внедряти у виробництво

відшкодувати збитки возмістити убитки

Орфографічні норми охоплюють правила написання слів та їх частин. Слова в українській мові пишуться за такими принципами:

1. фонетичним (пишуться так, як вимовляються): підрозділ, дата, бланк;

2. морфологічним (позначення на письмі складових частин слова незалежно від їхньої вимови): підписуєшся, укладається, безстроковий;

3. історичним (традиційним) (букви, морфеми, слова пишуться за традицією, а не відповідно до існуючих норм): дзвінок, рівень, зосереджений;

4. смисловим (диференціюючим) (різне написання однозвучних слів, які мають неоднакове значення): напам’ять – на пам’ять, вишневе – Вишневе, проте – про те.

Пунктуаційні норми регулюють вживання розділових знаків: крапки, знака питання, знака оклику, трьох крапок, коми, крапки з комою, двокрапка, три, дужок, лапок, абзацу; вони полегшують сприймання тексту і виклад думок на папері.

Мовні норми найповніше і у певній системі фіксуються у правописі, словниках, довідниках, підручниках і посібниках з української мови.

Культура писемного й усного мовлення всіх, хто користується українською мовою як засобом спілкування, полягає в тому, щоб досконало оволодіти мовними нормами і послідовно дотримуватись їх.

Норми характеризуються:

• системністю (наявні на всіх рівнях мовної системи);

• історичною зумовленістю (виникають у процесі історичного розвитку мови);

•   соціальною зумовленістю (виникають у зв’язку з потребами суспільства);

•     Стабільністю.

Проте з часом літературні норми можуть змінюватися, тому виникають мовні варіанти. Вони співіснують в межах однієї мовної одиниці. Варіанти виникають відповідно до потреб суспільства і відображають тимчасове слововживання старого й нового в мові: алфавіт – алфавіт, вогонь – огонь (фонематичні), моста – мосту Р.В (морфологічні).

Мовні норми

відображені у словниках, довідниках, підручниках з української мови.