- •1. Предмет диференціальної психології.
- •2. Сфери перетину диференціальної психології з соціально., порівняльною, віковою, етнічною психологією.
- •3. Передумови виникнення психології індивідуальних відмінностейяк наукової дисципліни
- •4. Характеристика донаукового , природничого та гуманітарного етапів розвитку диференціальної психології.
- •5. Графологія , фізіогноміка, френологія у системі сучасних наук
- •6. Джерела формування поняття “психологічна норма”
- •7. Специфіка психічних феноменів та методологічні труднощі повязані з їх вивченням.
- •8. Трансформація загальнонаукових методів у фиференціальній психології.
- •9. Недоліки та переваги методів диференціальної психології
- •10. Аналіз ідеографічного та номотетичного підходів (їх відповідність предмету диференціальнії психології)
- •11.Джерела індивідуальних відмінностей психіки
- •12. Характеристика двох факторних теорій розвитку . Співвідношення факторів середовища та спадковості у концепції л.С. Виготського
- •13. Співвідношення та відмінності між поняттями індивід, індивідуальність, особистість.
- •14. Психологічний смисл спеціальної теорії інтегральної індивідуальності
- •15. Розуміння біологічної обумовленості психіки людини у ракурсі останніх розробок диференціальної психології
- •16. Співвідношення диференційної психофізіології та диференційної психології
- •17. Типологічні властивості нервової системи , ії вплив на поведінку людини
- •18. Характеристика формально- динамічних та структурно- змістових особливостей індивідуальної психіки
- •Загальні принципи диференціально-психологічного аналізу:
- •19. Функціональна асиметрія півкуль головного мозку
- •21. Роль темпераменту у поведінці та ждиттідіяльності людини. Адаптивна функція темпераменту
- •22. Характер людини
- •2.2. Вчення про характер
- •23. Співвідношення характеру і темпераменту
- •24. Поняття про ендопсихіку та екзопсихіку
- •25. Акцентуації характеру : сутність, історія виникнення, короткий аналіз
- •26. Основні психологічні класифікації характеру
- •27. Основні відмінності міє нервозами та психозами
- •28. Основні напрямки патохарактерологічного розвитку особистості
- •29. Аналіз поняття нормальний характер
- •30. Задатки, здібності, обдарованість, геніальність
- •31. Здібності, поняття, структура, основні види
- •13.2. Види здібностей
- •32. Фактори теорії інтелекту
- •33. Множинні теорії інтелекту
- •35. Классификация теорий гениальности по Анне Анастази
- •36.Поняття про наукову класифікацію
- •Экстраверты и интроверты
- •Иррационалы и рационалы
- •Этики и логики
- •Интуиты и сенсорики
- •Типы конфликтных личностей
- •Человек-демонстратор
- •Ригидная личность
- •Неуправляемая личность
- •Сверхточная личность
- •38. Интроверсия - Экстраверсия по Юнгу
- •39.Ядро личности (информ. Из психол. Сайта)
- •40. Уровни развития организации личности
- •13.2. Невротический уровень организации личности
- •13.3. Пограничный уровень организации личности
- •13.4. Психотический уровень организации личности
- •41. Номотетичний та ідеографічний підходи до вивчення особистості
- •42. Понятие личностных черт
- •43. Интроверсия - экстраверсия
- •44. Близнюковий метод
- •45. Р.Кеттел
- •46. Стать у структурі індивідуальності
- •47. Теорії і концепції розвитку статевої ідентичності
- •48. Програми поведінки , що дозволяють визначити динаміку та зміст життідіяльності людини –
- •49.Статево-рольова поведінка
- •Гендерні стереотипи та їх вплив на міжособистісне спілкування
- •50. Міжстатеві відмінності у психологічних якостях
- •51. Личности типология, по Шпрангеру
- •52. Евристичні можливості індивідуального стилю діяльності – когнітивні, професійні, життєві
- •53. Основні засади для побудови пррофесійних типологій-
- •54. Характеристика статевого дипсихізму в галузі проф. Діяльності-
- •55. Стилі життя зА.Адлеру
- •56.Стратегії Психологічне подолання,види Копінг-поведінка як предмет психологічних досліджень
- •58.Когнітивний стиль
- •60.Креативність і творчість
- •61. Критерии креативности:
- •62.Загальні уявлення про дивергентне й конвергентне мислення
- •63. Творчество как показатель самоактуализации
13. Співвідношення та відмінності між поняттями індивід, індивідуальність, особистість.
З моменту народження дитина потрапляє у сферу дії економічних, морально-політичних та ідеологічних суспільних відносин, які через спілкування і активну діяльність розвивають її соціальні якості і формують її як особистість. Це тривалий і складний процес, що має історичний характер. Як багатогранне і динамічне утворення особистість завжди змінюється й розвивається.
--Індивід, особистість, індивідуальність.
Біологічна істота, яка належить до класу ссавців виду Homo sapiens, характеризується поняттям «людина». У неї генетично задано особливу тілесну організацію, істотними ознаками якої є прямовисне ходіння, наявність пристосованих до праці рук, високо-розвинутий мозок. Разом із тим людина є істотою суспільною, що має свідомість і самосвідомість. Завдяки суспільству вона має змогу не тільки працювати і пізнавати світ, а й усвідомлювати, співвідносити свої потреби і бажання з обставинами життя.
Факт належності живої істоти до людського роду відображається в понятті «індивід».
Індивід (лат. individuum — неподільне) — людина як одинична природна істота, представник виду Homo sapiens.
Дитина народжується як індивід. Завдяки спілкуванню з дорослими вона поступово засвоює соціальний досвід людства і включається в систему суспільних відносин, що формують її потреби, інтереси, світогляд, переконання, тобто розвивають її як особистість.
Особистість — суспільна істота, наділена свідомістю і представлена психологічними характеристиками, які є стійкими, соціально зумовленими і виявляються у суспільних зв'язках, відносинах з навколишнім світом, іншими людьми та визначають поведінку людини.
Як індивід людина має такі ознаки, як вік, стать, освіта, професія, інтереси. Особистістю вона стає в системі відносин з іншими людьми. Особистість — категорія суспільно-історична. В її характеристиці головними ознаками є суспільна сутність та соціальні функції.
Особистість — це якість індивіда. Природно можуть виникнути запитання: чи може існувати індивід, який не став особистістю, і чи може бути особистість без її конкретного носія, тобто без індивіда?
Деякі вчені на них відповідають ствердно. Для підтвердження своїх міркувань вони посилаються на випадок, що стався з індійськими дівчатками Амалою і Камалою, яких виховувала вовча зграя. У них були лише індивідуальні біологічні особливості. Ніяких особистісних рис дівчатка не мали. Це було спричинено відсутністю людського оточення. Отже, природні передумови створюють можливості для розвитку суспільних якостей особистості, а становлення їх відбувається тільки в умовах людського суспільства.
З певним застереженням можна допустити і можливість появи особистості, поза структурою якої немає реального індивіда. Проте це буде квазіособистість. Наприклад, Штірліц — герой кінофільму «Сімнадцять миттєвостей весни» чи видатний аферист Козьма Прутков.
Кожна особистість має властивий тільки їй набір рис і особливостей, який визначає її індивідуальність.
Індивідуальність — неповторне поєднання психологічних особливостей і рис людини, що визначає її своєрідність і несхожість на інших людей.
Виявляється індивідуальність у рисах темпераменту, характеру, в здібностях, особливостях і якостях психічних процесів, у звичках і уподобаннях людини. Не існує двох людей з однаковим поєднанням психічних якостей. Індивідуальність властива кожній людині, але виявляється вона по-різному: в одних людей яскраво і сильно, в інших — малопомітно. Вона може заявити про себе в інтелектуальній, емоційній, вольовій чи одразу в усіх сферах психічної діяльності. Так, оригінальність інтелекту виявляється в здатності бачити те, чого не помічають інші люди, у вмінні чітко формулювати проблеми і знаходити їх вирішення. Своєрідність емоцій констатують за надмірної інтенсивності одних почуттів і недостатньої — інших, їх стійкості чи мінливості. Особливості волі можуть розкриватися в ступені розвитку вольових якостей.
Особистість людини неповторна у своїй індивідуальності. Однак навіть повний перелік індивідуальних якостей людини не характеризує її як особистість, хоча індивідуальність характеризує особистість конкретніше, детальніше і повніше. Нетотожність понять «особистість» та «індивідуальність» не дає змоги розглядати структуру особистості як своєрідний набір індивідуально-психологічних властивостей і якостей. Хоча деякі зарубіжні психологи трактують її саме так.