29. Аналіз поняття нормальний характер

ХАРАКТЕР НОРМАЛЬНИЙ - проблема: чи існує він , і якщо так , то як проявляється? Формальна відповідь : існує , і це - характер без відхилень. Перераховуючи його властивості , довелося б перерахувати всі основні риси , що відрізняють відомі типи акцентуацій ( -> характер: акцентуація ) , зазначивши , що вони виражаються "не дуже " . Вийде , що такий характер - "золота середина" цілого ряду якостей. Але , оцінюючи математично ймовірність наявності такого характеру , доведеться зробити висновок , що він - рідкісне явище ( при десяти незалежних якостях оцінки " нормальним" виявився б одна людина з 1024 !) . Так що з кількісної сторони відхилення характеру зустрічаються куди частіше , ніж "норма" ( і чи можна вважати нормою те , що так рідко зустрічається ?) . Більш принципові міркування змушують засумніватися взагалі в правомірності поняття характеру "нормального" . Словосполучення " нормальна людина " внутрішньо суперечливе : воно означає " неотлічающуюся індивідуальність " або " нехарактерну характерність " . Адже характер - вже сам по собі відмінність, особливість , індивідуальність . Але не потрібно думати , що якщо людина - не психопат і не акцентуантов , то він - сірий і безликий , нічого особливого про нього не сказати. У разі гармонійного характеру , з якого " ​​не випирають гострі кути " , для опису індивідуальності слід перейти з мови властивостей характеру на мову властивостей особистості . Тоді виявиться маса унікальних особливостей людини , серед яких - і властивості його сфери мотиваційної , і моральність , і світогляд , і досягнутий рівень розвитку особистості , і потенціал подальшого зростання , і багато іншого.

30. Задатки, здібності, обдарованість, геніальність

Задатки – це вроджені, обумовлені іноді генним фондом, а іноді пренатальними умовами потенційні можливості розвитку більшості анатомічних, фізіологічних та деяких психічних рис людини.

Індивідуальність людини формується на основі задатків, у процесі виховання та навчання. Тобто не залежить від біологічних факторів, а формується під впливом соціальних умов, у процесі самовиховання.

Обдарована дитина – дитина, яка вирізняється яскравими, явними, іноді видатними досягненнями у тому чи іншому виді діяльності. Тобто, обдарованість визначається вищими показниками розвитку здібностей дитини, вони випереджають темп розвитку здібностей її однолітків. При цьому умови життя і навчання ровесників повинні бути рівні.

Відокремлюють три категорії обдарованих дітей.

Перша категорія – діти з надзвичайно високим загальним рівнем розумового розвитку за інших рівних умов. Таких дітей відносно більше серед дошкільників та молодших школярів.

Друга категорія  - діти з ознаками спеціальної розумової обдарованості, наприклад, із нахилами до математики або іншої галузі науки. Таких учнів більше серед підлітків.

Третя категорія – діти, які хоча і не досягли з якихось причин успіхів у навчанні, але дуже активні у пізнанні, оригінальні за психічним складом, непересічними розумовими резервами. Це випадки, коли можна говорити про потенційну, або «приховану», обдарованість. Розумові здібності таких учнів нерідко розкриваються вже у старшому віці.

Одразу слід зауважити, що зазначені ознаки обдарованості – відносні.

Обдарованість в основному визначається трьома взаємопов’язаними параметрами: порівняно швидким розвитком пізнання, особливостями психологічного розвитку та певними фізичними характеристиками.

Розглянемо ще одне поняття. Вундеркінд  - термін, який використовували у 18-19 ст. для характеристики дітей, які відзначалися надзвичайною обдарованістю. У сучасній літературі він вважається застарілим.

Потребує роз’яснень ще один термін.

Талановитий – той, хто має дуже високий ступінь здібностей до якоїсь спеціальної діяльності, причому ці здібності вже значною мірою встигли реалізуватися у конкретних суспільно значущих продуктах.

У такому розумінні 6-річний Моцарт, який їздив разом із батьком у концертне турне Європою, безперечно, - талант (хоч поки що не геній); студент, який у 16 років закінчив університет – поки що тільки обдарований юнак.

Поняття «обдарованість» покриває весь простір поняття талант. Будь яка талановита людина є разом з тим і обдарованою, але не кожну обдаровану людину можна назвати талановитою.  Деяким обдарованим дітям ще треба досягти рівня талановитості, і не всім, на жаль вдається.

Геніальність – найвищий рівень прояву творчих здібностей, це вже суспільна оцінка особистості.

Креативність – загальна здібність до творчості, яка характеризує особистість загалом і виявляється у різних сферах активності. Розглядається як відносно незалежний фактор обдарованості.

«Первинна» (загальна) креативність – загальна здібність до творчості, яка розвивається у дітей у віці 6-7 років під впливом сприятливих факторів середовища.

Потенційна креативність – термін, який характеризує вроджені передумови креативності.

Спеціалізована (актуальна) креативність – здібність до творчості у певній сфері діяльності (у літературній, музичній, науковій творчості тощо), розвивається на основі загальної креативності під впливом досвіду діяльності.