- •1. Предмет диференціальної психології.
- •2. Сфери перетину диференціальної психології з соціально., порівняльною, віковою, етнічною психологією.
- •3. Передумови виникнення психології індивідуальних відмінностейяк наукової дисципліни
- •4. Характеристика донаукового , природничого та гуманітарного етапів розвитку диференціальної психології.
- •5. Графологія , фізіогноміка, френологія у системі сучасних наук
- •6. Джерела формування поняття “психологічна норма”
- •7. Специфіка психічних феноменів та методологічні труднощі повязані з їх вивченням.
- •8. Трансформація загальнонаукових методів у фиференціальній психології.
- •9. Недоліки та переваги методів диференціальної психології
- •10. Аналіз ідеографічного та номотетичного підходів (їх відповідність предмету диференціальнії психології)
- •11.Джерела індивідуальних відмінностей психіки
- •12. Характеристика двох факторних теорій розвитку . Співвідношення факторів середовища та спадковості у концепції л.С. Виготського
- •13. Співвідношення та відмінності між поняттями індивід, індивідуальність, особистість.
- •14. Психологічний смисл спеціальної теорії інтегральної індивідуальності
- •15. Розуміння біологічної обумовленості психіки людини у ракурсі останніх розробок диференціальної психології
- •16. Співвідношення диференційної психофізіології та диференційної психології
- •17. Типологічні властивості нервової системи , ії вплив на поведінку людини
- •18. Характеристика формально- динамічних та структурно- змістових особливостей індивідуальної психіки
- •Загальні принципи диференціально-психологічного аналізу:
- •19. Функціональна асиметрія півкуль головного мозку
- •21. Роль темпераменту у поведінці та ждиттідіяльності людини. Адаптивна функція темпераменту
- •22. Характер людини
- •2.2. Вчення про характер
- •23. Співвідношення характеру і темпераменту
- •24. Поняття про ендопсихіку та екзопсихіку
- •25. Акцентуації характеру : сутність, історія виникнення, короткий аналіз
- •26. Основні психологічні класифікації характеру
- •27. Основні відмінності міє нервозами та психозами
- •28. Основні напрямки патохарактерологічного розвитку особистості
- •29. Аналіз поняття нормальний характер
- •30. Задатки, здібності, обдарованість, геніальність
- •31. Здібності, поняття, структура, основні види
- •13.2. Види здібностей
- •32. Фактори теорії інтелекту
- •33. Множинні теорії інтелекту
- •35. Классификация теорий гениальности по Анне Анастази
- •36.Поняття про наукову класифікацію
- •Экстраверты и интроверты
- •Иррационалы и рационалы
- •Этики и логики
- •Интуиты и сенсорики
- •Типы конфликтных личностей
- •Человек-демонстратор
- •Ригидная личность
- •Неуправляемая личность
- •Сверхточная личность
- •38. Интроверсия - Экстраверсия по Юнгу
- •39.Ядро личности (информ. Из психол. Сайта)
- •40. Уровни развития организации личности
- •13.2. Невротический уровень организации личности
- •13.3. Пограничный уровень организации личности
- •13.4. Психотический уровень организации личности
- •41. Номотетичний та ідеографічний підходи до вивчення особистості
- •42. Понятие личностных черт
- •43. Интроверсия - экстраверсия
- •44. Близнюковий метод
- •45. Р.Кеттел
- •46. Стать у структурі індивідуальності
- •47. Теорії і концепції розвитку статевої ідентичності
- •48. Програми поведінки , що дозволяють визначити динаміку та зміст життідіяльності людини –
- •49.Статево-рольова поведінка
- •Гендерні стереотипи та їх вплив на міжособистісне спілкування
- •50. Міжстатеві відмінності у психологічних якостях
- •51. Личности типология, по Шпрангеру
- •52. Евристичні можливості індивідуального стилю діяльності – когнітивні, професійні, життєві
- •53. Основні засади для побудови пррофесійних типологій-
- •54. Характеристика статевого дипсихізму в галузі проф. Діяльності-
- •55. Стилі життя зА.Адлеру
- •56.Стратегії Психологічне подолання,види Копінг-поведінка як предмет психологічних досліджень
- •58.Когнітивний стиль
- •60.Креативність і творчість
- •61. Критерии креативности:
- •62.Загальні уявлення про дивергентне й конвергентне мислення
- •63. Творчество как показатель самоактуализации
29. Аналіз поняття нормальний характер
ХАРАКТЕР НОРМАЛЬНИЙ - проблема: чи існує він , і якщо так , то як проявляється? Формальна відповідь : існує , і це - характер без відхилень. Перераховуючи його властивості , довелося б перерахувати всі основні риси , що відрізняють відомі типи акцентуацій ( -> характер: акцентуація ) , зазначивши , що вони виражаються "не дуже " . Вийде , що такий характер - "золота середина" цілого ряду якостей. Але , оцінюючи математично ймовірність наявності такого характеру , доведеться зробити висновок , що він - рідкісне явище ( при десяти незалежних якостях оцінки " нормальним" виявився б одна людина з 1024 !) . Так що з кількісної сторони відхилення характеру зустрічаються куди частіше , ніж "норма" ( і чи можна вважати нормою те , що так рідко зустрічається ?) . Більш принципові міркування змушують засумніватися взагалі в правомірності поняття характеру "нормального" . Словосполучення " нормальна людина " внутрішньо суперечливе : воно означає " неотлічающуюся індивідуальність " або " нехарактерну характерність " . Адже характер - вже сам по собі відмінність, особливість , індивідуальність . Але не потрібно думати , що якщо людина - не психопат і не акцентуантов , то він - сірий і безликий , нічого особливого про нього не сказати. У разі гармонійного характеру , з якого " не випирають гострі кути " , для опису індивідуальності слід перейти з мови властивостей характеру на мову властивостей особистості . Тоді виявиться маса унікальних особливостей людини , серед яких - і властивості його сфери мотиваційної , і моральність , і світогляд , і досягнутий рівень розвитку особистості , і потенціал подальшого зростання , і багато іншого.
30. Задатки, здібності, обдарованість, геніальність
Задатки – це вроджені, обумовлені іноді генним фондом, а іноді пренатальними умовами потенційні можливості розвитку більшості анатомічних, фізіологічних та деяких психічних рис людини.
Індивідуальність людини формується на основі задатків, у процесі виховання та навчання. Тобто не залежить від біологічних факторів, а формується під впливом соціальних умов, у процесі самовиховання.
Обдарована дитина – дитина, яка вирізняється яскравими, явними, іноді видатними досягненнями у тому чи іншому виді діяльності. Тобто, обдарованість визначається вищими показниками розвитку здібностей дитини, вони випереджають темп розвитку здібностей її однолітків. При цьому умови життя і навчання ровесників повинні бути рівні.
Відокремлюють три категорії обдарованих дітей.
Перша категорія – діти з надзвичайно високим загальним рівнем розумового розвитку за інших рівних умов. Таких дітей відносно більше серед дошкільників та молодших школярів.
Друга категорія - діти з ознаками спеціальної розумової обдарованості, наприклад, із нахилами до математики або іншої галузі науки. Таких учнів більше серед підлітків.
Третя категорія – діти, які хоча і не досягли з якихось причин успіхів у навчанні, але дуже активні у пізнанні, оригінальні за психічним складом, непересічними розумовими резервами. Це випадки, коли можна говорити про потенційну, або «приховану», обдарованість. Розумові здібності таких учнів нерідко розкриваються вже у старшому віці.
Одразу слід зауважити, що зазначені ознаки обдарованості – відносні.
Обдарованість в основному визначається трьома взаємопов’язаними параметрами: порівняно швидким розвитком пізнання, особливостями психологічного розвитку та певними фізичними характеристиками.
Розглянемо ще одне поняття. Вундеркінд - термін, який використовували у 18-19 ст. для характеристики дітей, які відзначалися надзвичайною обдарованістю. У сучасній літературі він вважається застарілим.
Потребує роз’яснень ще один термін.
Талановитий – той, хто має дуже високий ступінь здібностей до якоїсь спеціальної діяльності, причому ці здібності вже значною мірою встигли реалізуватися у конкретних суспільно значущих продуктах.
У такому розумінні 6-річний Моцарт, який їздив разом із батьком у концертне турне Європою, безперечно, - талант (хоч поки що не геній); студент, який у 16 років закінчив університет – поки що тільки обдарований юнак.
Поняття «обдарованість» покриває весь простір поняття талант. Будь яка талановита людина є разом з тим і обдарованою, але не кожну обдаровану людину можна назвати талановитою. Деяким обдарованим дітям ще треба досягти рівня талановитості, і не всім, на жаль вдається.
Геніальність – найвищий рівень прояву творчих здібностей, це вже суспільна оцінка особистості.
Креативність – загальна здібність до творчості, яка характеризує особистість загалом і виявляється у різних сферах активності. Розглядається як відносно незалежний фактор обдарованості.
«Первинна» (загальна) креативність – загальна здібність до творчості, яка розвивається у дітей у віці 6-7 років під впливом сприятливих факторів середовища.
Потенційна креативність – термін, який характеризує вроджені передумови креативності.
Спеціалізована (актуальна) креативність – здібність до творчості у певній сфері діяльності (у літературній, музичній, науковій творчості тощо), розвивається на основі загальної креативності під впливом досвіду діяльності.