- •1. Предмет диференціальної психології.
- •2. Сфери перетину диференціальної психології з соціально., порівняльною, віковою, етнічною психологією.
- •3. Передумови виникнення психології індивідуальних відмінностейяк наукової дисципліни
- •4. Характеристика донаукового , природничого та гуманітарного етапів розвитку диференціальної психології.
- •5. Графологія , фізіогноміка, френологія у системі сучасних наук
- •6. Джерела формування поняття “психологічна норма”
- •7. Специфіка психічних феноменів та методологічні труднощі повязані з їх вивченням.
- •8. Трансформація загальнонаукових методів у фиференціальній психології.
- •9. Недоліки та переваги методів диференціальної психології
- •10. Аналіз ідеографічного та номотетичного підходів (їх відповідність предмету диференціальнії психології)
- •11.Джерела індивідуальних відмінностей психіки
- •12. Характеристика двох факторних теорій розвитку . Співвідношення факторів середовища та спадковості у концепції л.С. Виготського
- •13. Співвідношення та відмінності між поняттями індивід, індивідуальність, особистість.
- •14. Психологічний смисл спеціальної теорії інтегральної індивідуальності
- •15. Розуміння біологічної обумовленості психіки людини у ракурсі останніх розробок диференціальної психології
- •16. Співвідношення диференційної психофізіології та диференційної психології
- •17. Типологічні властивості нервової системи , ії вплив на поведінку людини
- •18. Характеристика формально- динамічних та структурно- змістових особливостей індивідуальної психіки
- •Загальні принципи диференціально-психологічного аналізу:
- •19. Функціональна асиметрія півкуль головного мозку
- •21. Роль темпераменту у поведінці та ждиттідіяльності людини. Адаптивна функція темпераменту
- •22. Характер людини
- •2.2. Вчення про характер
- •23. Співвідношення характеру і темпераменту
- •24. Поняття про ендопсихіку та екзопсихіку
- •25. Акцентуації характеру : сутність, історія виникнення, короткий аналіз
- •26. Основні психологічні класифікації характеру
- •27. Основні відмінності міє нервозами та психозами
- •28. Основні напрямки патохарактерологічного розвитку особистості
- •29. Аналіз поняття нормальний характер
- •30. Задатки, здібності, обдарованість, геніальність
- •31. Здібності, поняття, структура, основні види
- •13.2. Види здібностей
- •32. Фактори теорії інтелекту
- •33. Множинні теорії інтелекту
- •35. Классификация теорий гениальности по Анне Анастази
- •36.Поняття про наукову класифікацію
- •Экстраверты и интроверты
- •Иррационалы и рационалы
- •Этики и логики
- •Интуиты и сенсорики
- •Типы конфликтных личностей
- •Человек-демонстратор
- •Ригидная личность
- •Неуправляемая личность
- •Сверхточная личность
- •38. Интроверсия - Экстраверсия по Юнгу
- •39.Ядро личности (информ. Из психол. Сайта)
- •40. Уровни развития организации личности
- •13.2. Невротический уровень организации личности
- •13.3. Пограничный уровень организации личности
- •13.4. Психотический уровень организации личности
- •41. Номотетичний та ідеографічний підходи до вивчення особистості
- •42. Понятие личностных черт
- •43. Интроверсия - экстраверсия
- •44. Близнюковий метод
- •45. Р.Кеттел
- •46. Стать у структурі індивідуальності
- •47. Теорії і концепції розвитку статевої ідентичності
- •48. Програми поведінки , що дозволяють визначити динаміку та зміст життідіяльності людини –
- •49.Статево-рольова поведінка
- •Гендерні стереотипи та їх вплив на міжособистісне спілкування
- •50. Міжстатеві відмінності у психологічних якостях
- •51. Личности типология, по Шпрангеру
- •52. Евристичні можливості індивідуального стилю діяльності – когнітивні, професійні, життєві
- •53. Основні засади для побудови пррофесійних типологій-
- •54. Характеристика статевого дипсихізму в галузі проф. Діяльності-
- •55. Стилі життя зА.Адлеру
- •56.Стратегії Психологічне подолання,види Копінг-поведінка як предмет психологічних досліджень
- •58.Когнітивний стиль
- •60.Креативність і творчість
- •61. Критерии креативности:
- •62.Загальні уявлення про дивергентне й конвергентне мислення
- •63. Творчество как показатель самоактуализации
15. Розуміння біологічної обумовленості психіки людини у ракурсі останніх розробок диференціальної психології
Пізнати закономірності людського розвитку - це означає отримати відповідь на ключове питання: якими факторами обумовлені хід і результати даного процесу. Якими ж причинами визначається розвиток особистості? Встановлено, що процес і результат людського розвитку детермінуються спільним впливом трьох факторів — спадковості,середовища й виховання. Взаємодія цих факторів може бути або оптимальною або при перевазі того чи іншого фактору негармонійною. Можливо також, що вроджені й спадкові чинники недостатньо розвиваються за допомогою середовища й виховання. Але жоден з відзначених факторів не діє самостійно, результат залежить від їх узгодженості.
Природне (біологічне) в людині – це те, що зв'язує її з предками, а через них – з усім живим світом, з вищими тваринами, зокрема. Біологічне відображається в спадковості. Під спадковістю розуміють передачу від батьків до дітей відповідних якостей і особливостей. Носії спадковості - гени (в перекладі з грецької "ген" – народжуючий). Сучасна наука довела, що властивості організму зашифровані в своєрідному генному коді, що зберігає і передає всю інформацію про властивості організму. Генетика розшифрувала спадкову програму розвитку людини. Отримані факти змушують переосмислити багато встановлених раніше педагогічних положень.
Спадкові програми розвитку людини містять детерміновану й змінну частини, які визначають як те загальне, що робить людину людиною, так і те особливе, що робить людей настільки несхожими одне на одного. Детермінована частина програми забезпечує продовження людського роду, а також видові задатки людини як представника людського роду, в т.ч. задатки мови, трудової діяльності, мислення, прямої ходи. Від батьків до дітей передаються зовнішні ознаки: особливості складу тіла, колір волосся, очей і шкіри. Жорстко генетично запрограмоване співвідношення в організмі різноманітних білків, визначенні групи крові, резус-фактор. Успадковані фізичні особливості людини визначають видимі й невидимі відмінності людей.
До спадкових властивостей належать також особливості нервової системи, що обумовлюють характер, особливості перебігу психічних процесів. Недоліки нервової діяльності батьків, у тому числі й психологічні, що викликають психічні розлади, хвороби (наприклад, шизофренія), можуть передаватися потомству. Спадковий характер мають хвороби крові (гемофілія), цукровий діабет, деякі ендокринні розлади - карликовість та ін.
Педагогічний аспект досліджень закономірностей людського розвитку охоплює вивчення трьох основних проблем – успадкування інтелектуальних, спеціальних і моральних якостей.
Дуже важливе питання про успадкування інтелектуальних якостей. Що наслідують діти - здібності до певного виду діяльності чи лише нахили, задатки? Розглядаючи здібності як індивідуально-психологічні особливості людини, як умови успішного виконання певних видів діяльності, педагоги відрізняють їх від задатків – потенційних можливостей для розвитку здібностей. Аналіз фактів, накопичених в експериментальних дослідженнях дозволяє відповісти на питання однозначно – наслідуються не здібності, а лише задатки.
Успадковані людиною задатки реалізуються або не реалізуються. Все залежить від того, чи отримала людина можливості для переходу спадкової Потенції в конкретні способи, які забезпечують успіх у певному виді діяльності. Чи вдається індивіду розвинути свій талант на зразок Рафаеля – залежить від обставин: умов життя, середовища, потреб суспільства, врешті від попиту на продукт тієї чи іншої діяльності людини. Особливо гострі дискусії викликає питання про успадкування здібностей до інтелектуальної (пізнавальної, наукової, навчальної) діяльності.
Педагоги-матеріалісти вважають, що всі нормальні люди отримують від природи високі потенційні можливості для розвитку своїх розумових та потенційних сил і здатні практично до необмеженого духовного розвитку. Існуючі відмінності в типах вищої нервової діяльності сприяють лише зміні ходу розумових процесів, але не визначають якостей І рівня самої інтелектуальної діяльності. Відомий генетик академік М.П.Дубінін вважає, що для нормального мозку не існує генетичної обумовленості варіацій інтелекту і, що розповсюджувана думка, нібито рівень інтелекту передається від батьків до дітей, не відповідає результатам наукових досліджень.
Разом з тим, педагоги всього світу визнають, що може бути несприятлива для розвитку інтелектуальних здібностей спадковість. Негативні передумови створюють, наприклад, в'ялі клітини кори головного мозку у дітей алкоголіків, порушені генетичні структури у наркоманів, деякі спадкові психічні захворювання.
У визначенні спеціальних задатків немає особливих розходжень між представниками різноманітних педагогічних систем. Спеціальними називаються задатки до певного виду діяльності. Встановлено, що діти, які володіють спеціальними задатками, досягають значно вищих результатів і просуваються до обраної галузі діяльності швидшими темпами. При яскравому вираженні таких задатків вони проявляються в ранньому віці, якщо в людини є необхідні умови. Спеціальними задатками називаються музичні, художні, математичні, лінгвістичні, спортивні та ін.
Особливо важливим є питання про успадкування якостей і психіки. Провідною тезою радянської педагогіки було твердження про те, що всі психічні якості особистості не успадковуються, а набуваються в процесі взаємодії організму з зовнішнім середовищем. Вважалося, що людина не народжується ні злою, ні доброю, ні щедрою, ні скупою, а тим більше ні злодієм чи злочинцем.
Діти не успадковують моральних якостей своїх батьків, в генетичних програмах людини не закладена інформація про соціальну поведінку. Душа новонародженого, стверджували стародавні мислителі — "чистий аркуш", на якому життя наносить свої позначки. Якою стане людина, повністю залежить від середовища й виховання. Розшифровуючи генетичні програми, вчені не виявили там ні генів добра чи зла, ні генів агресії чи покірності, ні інших генів, що мають відношення до моральності.
Але тоді чому ж багато серйозних учених дотримуються теорії "вродженого зла"? І чи справедливе прислів'я, що дійшло до нас з глибини віків, — "Яблуко від яблуні недалеко падає"?
В західній педагогіці домінує твердження про те, що моральні якості людини біологічно обумовлені. Люди народжуються добрими або злими, чесними або нечесними, природою людині даються забіякуватість, агресивність, жорстокість, ненажерливість (М. Монтессорі, К. Лоренц, Е. Мічерлик та ін.). Підставою для таких висновків слугують дані, отримані при вивченні поведінки людини і тварин. Якщо наука визнає наявність інстинктів і рефлексів у тварин і людей (І.П.Павлов), а інстинкти успадковуються, то чому ж їх успадкування людьми повинно обумовлювати дії, відмінні від дій тварин? Так перекидається місток від поведінки тварин до поведінки людини, яка в ряді випадків визнається інстинктивною, рефлекторною, заснованою не на вищій свідомості, а на найпростіших біологічних рефлексах. Питання надзвичайно складне й до його розв'язання необхідно підходити з усією відповідальністю.
В останні десятиріччя XX ст. все чіткішу, хоча й обережну позицію про генну обумовленість соціальної поведінки почали займати і вітчизняні педагоги. Академіки П.К.Анохін, М.М.Амосов та інші відомі вчені спочатку завуальовано, а пізніше відкрито висловлювалися на користь спадкової обумовленості моральності людини і її поведінки.
Людина, як біологічний вид, піддається дуже незначним змінам за всю відому людям історію свого розвитку. Це ще одне вагоме доведення незмінності людської природи, жорсткої генної регламентації людської сутності. Зміна виду людини може відбутися лише тоді, коли вчені отримають засоби для практичного втручання в генний код. Що приховують у собі подібні спрощення – благо чи зло, і до чого вони можуть привести – нині важко передбачит
тво виявляє алкоголізм і наркоманія батьків.