36.Поняття про наукову класифікацію

Поняття "класифікація" походить від латинського classis - розряд, клас. Латинський корінь визначає "квінтесенцію" цього поняття, його найістотніше, найсуттєвіше значення: поділ предметів певної сукупності за спільними ознаками з утворенням системи класів цієї сукупності. Отже, під класифікацією розуміють систему підпорядкованих деякій ознаці понять (класів) у певній галузі знань або діяльності людини, використовувану як засіб для встановлення взаємозв'язків між цими поняттями (класами).

Будуючи таку систему підпорядкованих понять, використовують певні спільні ознаки, притаманні цим поняттям. Вони називаються ознаками класифікації і відіграють вирішальну роль в отриманні результату класифікації. Розрізняють натуральну класифікацію, коли за ознаку класифікації беруть істотні ознаки понять, що класифікуються (скажімо, класифікація за об'єктами страхування), і штучну класифікацію, коли для неї використовуються несуттєві ознаки (наприклад, класифікація в алфавітному порядку).

Залежно від того, з якою метою потрібно виконати натуральну класифікацію, обирають ту чи іншу класифікаційну ознаку.

Страхування як наука, як галузь знань та як сфера бізнесу характеризується багатьма специфічними поняттями. Без класифікації цих понять неможливо виконувати ні теоретичні дослідження, ні практичну роботу в цій галузі. Тому класифікації страхування приділяється пильна увага.

В основу класифікації страхування можна покласти розбіжності у сферах діяльності страхових компаній, у підходах щодо забезпечення страхового захисту майнових інтересів фізичних і юридичних осіб, у визначенні об'єктів страхування, обсягів страхової відповідальності, у формах проведення страхування тощо. У зв'язку з цим можна вирізнити найістотніші класифікаційні ознаки, за допомогою яких класифікують страхування і які мають найбільше значення як у теоретичному, так і в практичному розумінні, а саме:

- історичні ознаки (етапи розвитку страхової справи; час виникнення окремих видів страхування);

- економічні ознаки (інвестиційна складова договору страхування; рід небезпеки; об'єкт страхування);

- юридичні ознаки (вимоги міжнародних угод і внутрішнього законодавства; форма організації страховика; форма проведення страхування).

Отже, розглянувши ймовірні підходи до класифікації страхування на основі найважливіших класифікаційних ознак, доходимо висновку: класифікацію страхування можна визначити як систему поділу страхування за історичними, економічними або юридичними ознаками на сфери діяльності, галузі, підгалузі, види, класи, групи залежно від цілей використання результатів класифікації.

37. Типы личности в психологии

Первые попытки типологии личности сделаны более четырех тысяч лет назад первыми исследователями характеров - древними авестийцами, а затем систематизированные Заратуштрой в виде зороастрийского астрологического календаря.

Тип личности можно трактовать как совокупность социально значимых личностных характеристик индивида. В психологии тип личности — это некая абстрактная модель, включающая совокупность характеристик индивида, которые проявляются с определенным постоянством, являясь ответной реакцией на воздействие окружающей социальной среды. Классификации по типу личности в психологии весьма разнородны и многочисленны. Между тем, граница между типами личности при любой классификации может быть весьма размытой. Определенные черты характера, склад ума и тип поведения соответствуют определенному психологическому типу личности. В каждом человеке можно отыскать почти все существующие характеристики, приписываемые тому или иному типу личности, тем не менее, мы можем говорить о существовании более или менее устоявшихся в психологии критериев выделения типов личности. Проблема определения типа личности ученых привлекала с древних времен. Еще Аристотель, выделял определенные черты, свойственные для «добродетели» и для «порока», фактически описывая типы личности в психологическом аспекте. Разработкой типов личности занимался К. Юнг, который описал наиболее общие типы личности — «Инь» (обращенность в свое «я», вовнутрь) и «Ян» (ориентация на внешний мир). Г. Селье, выводя свои типы личности, говорил о «делателях», «думателях» и «чувствователях».

В конце 70-х годов XX века появилась новая система знаний - соционика. Она включает в себя психологию, социологию и информатику. Фундаментом науки служит учение З.Фрейда о структуре психики и теория психологических типов К.Г.Юнга. Соционика изучает психологические типы людей и их совместимость. На Западе аналогичное направление психологии известно как «Типология Майерс-Бриггс: MBTI». Оно давно и успешно применяется в Америке для профориентации и бизнеса. В США, например, при поступлении на работу люди указывают в резюме свой психологический тип - аббревиатуру из 4-х букв. Эта принятая практика облегчает работу сотрудников отделов по работе с персоналом, позволяя понять, к какой работе наиболее склонен данный человек. Тип личности определяется различным сочетанием следующих признаков: экстраверсия – интроверсия, иррациональность – рациональность, логика – этика, интуиция – сенсорика. Эти характеристики дают очень целостный портрет человека и его врождённых качеств. Давайте кратко остановимся на каждом из них.