План-конспект лекції

№ п/п	Елементи заняття, учбові запитання, форми та методи навчання	Час (хв)
1	Організаційний момент. Повідомлення теми та мети заняття.	5
2	Актуалізація опорних знань студентів щодо поняття особистості: Яке значення Ви вкладаєте у поняття "особистість"? Що Вам відомо про історію дослідження поняття "особистість"? Що ви знаєте про особистість з навчальних курсів "Філософія" та "Загальна психологія"?	5
3	Ознайомлення зі змістом лекції, викладення навчального матеріалу (інформування з елементами бесіди): - значення розгляду тематики особистості в аспекті соціальної психології; - походження термінології; - короткий аналіз основних історичних етапів дослідження проблематики особистості; - основні сучасні підходи до вивчення проблеми особистості - визначення поняття "особистість"; - окреслення особливостей соціально-психологічної проблематики особистості; - співвідношення понять „індивід”, „особистість”, „індивідуальність”.	70
4	Робота над побудовою схеми „Чинники формування особистості "	5
5	Підсумок заняття, загальні висновки, відповіді на запитання студентів	5

Опорний конспект тема: Проблема особистості в соціальній психології

1. Загальне поняття та підходи щодо вивчення особистості у соціальній психології.

2. Специфіка соціально-психологічної проблематики особистості.

1. Інтерес до розгляду проблеми особистості присутній майже в усіх гуманітарних та деяких природничих науках. Це пояснюється передусім тим, що шляхи та наслідки формування людини як особистості визначають розвиток та характер суспільних відносин, суспільства загалом. Власне, цей факт і зумовлює необхідність вивчення проблематики особистості в аспектах різних наук.

Видається досить цікавим вияснення походження самого терміну "особистість" („личность”, персона). У своєму первісному значенні термін «личность» «персона» (лат.) означав «личину», маску, роль, котру виконував актор у грецькому театрі. Одним з перших, хто застосував даний термін по відношенню до людини, був знаменитий філософ Боецій (Аніцій Манлій Северин), котрий визначав "персону" як індивідуальну субстанцію розумної природи. В часи античності існувало й інше значення цього терміну — особа, наділена певним суспільно-правовим статусом. Римське право визначало персону як суб'єкта права, тобто як людину, здатну мати інтереси, проявляти волю та діяти.

Історичний розвиток уявлень про поняття "особистість" в гуманітарних науках відбувався шляхом накопичення критеріїв та характеристик особистості. При узагальненні можна виділити три основні підходи до визначення поняття "особистість" в історичному ракурсі:

1. "Індивідуалізований" індивід, що значною мірою виділяється з поміж інших членів суспільства і прагне незалежності.

2. "Типізований" індивід, „вписаний" у суспільство (типовий представник даного суспільства), наділений якостями що визнаються позитивними в даній спільності.

3. "Феноменальний" індивід, що знаходиться за своєю значимістю поза часом та простором, наділений видатними здібностями в масштабах людства.

Москаленко В.В. позначила даний період розвитку уявлень про особистість „Філософсько-літературний етапом", що починається зі стародавньої історії, продовжується в розробках філософів Нового часу (Декарт), французької і німецької філософії 18 ст. (Гельвецій, Гольбах, Кант, Гегель), в екзистенціалізмі 19 та першої половини 20 ст. (Хайдеггер, Сартр) та ін. Основні проблеми - питання про моральну та соціальну природу людини, її вчинки, поведінку, свободу, відповідальність та ін.

Ця ж авторка, продовжуючи періодизацію розвитку вчення про особистість виділяє ще два етапи - клінічний (коли досліджувались особливості особистості, які виявлялись у хворої людини) та експериментальний (його представниками були Ганс Айзенк, Раймонд Кеттел, в Росії - Олександр Лазурський). У вітчизняній психології найбільш відомі дослідження в галузі вивчення особистості пов'язані з представниками шкіл Л.С. Виготського, О.М. Леонтьєва, Б.Г. Ананьєва, Л.І. Божович, Г.С.Костюка, П.Р. Чамати.

В сучасній соціальній психології виокремлюють такі основні підходи до вивчення особистості:

1. Психодинамічний напрямок - людина описується з точки зору її внутрішнього світу, пояснення вчинків здійснюється без врахування факторів, що впливають на поведінку з боку оточення.

2. Соціодинамічний напрямок описує людину в поведінкових термінах, а інтерпретація поведінки здійснюється виключно на основі аналізу та врахування зовнішніх обставин чи інших, незалежних від людини обставин.

З.Інтеракціоністський напрямок, де особистість описується в термінах, котрі характеризують внутрішній світ людини, її поведінку, а пояснення поведінки дається з урахуванням як власної психології людини, так і від незалежних від неї обставин. В межах цього підходу активно розвивається теорія соціальних ролей.

4. Гуманістичний напрямок передбачає розгляд вищих психологічних властивостей, характерних лише для людини: воля, свідомість, совість, мораль, цінності, сенс життя.

Висновок: Таким чином, особистість є широким за своїм змістом та сферою дослідження психологічним поняттям, що використовується в таких значеннях:

1. Окремо взята людина, що досягла високого рівня психологічного розвитку.

2. Сукупність стійких психологічних рис людини, від яких залежить поведінка в суспільстві, серед інших людей та її вчинки.

3. Частина людської психології, знання якої дозволяє пояснити індивідуальні відмінності людей, зокрема, і в соціальній поведінці.

4. Особливості людини, котрі визначають її ставлення до інших, себе, того, що відбувається (приміром, здібності, мотиви, потреби, почуття, соціальні установки, темперамент, характер тощо).

5. Те, що дозволяє зрозуміти та пояснити такі сторони поведінки як добро та зло, етика та мораль, наслідування соціальних норм чи їх порушення та ін.

2. В аспекті соціальної психології головним у дослідженні особистості є взаємовідносини особистості і групи (не просто особистість в групі, а саме - результат, котрий виникає при даній взаємодії). Тобто важливим є виявлення тих закономірностей, котрим підпорядковуються поведінка та діяльність особистості, що включена в певну соціальну групу.

Отже, якщо основним завданням соціального психолога при дослідженні особистості є вивчення її взаємовідносин з певною соціальною групою, то важливим уявляється розгляд конкретного життєвого шляху особистості, тих складових макро- та мікро-середовища, через які відбувається її розвиток. Інакше кажучи це - проблема соціалізації особистості. Крім того, важливо також в даному аспекті проаналізувати, як особистість діє в умовах активного спілкування з іншими в тих реальних ситуаціях та групах, де протікає її життєдіяльність. Інакше кажучи, це - проблема соціальної установки (атитюду).

Усе вищевказане свідчить про те, що в соціальній психології людина розглядається наступним чином:

Людина - це, з одного боку, біологічна істота, яка наділена свідомістю, володіє мовою, має здатність до праці та інших видів діяльності, має змогу пізнавати навколишній світ і своїми діями адекватно змінювати його.

З іншого боку, що є найважливішою ознакою, людина - істота суспільна, тому що саме суспільне життя і суспільна праця та суспільні відносини змінили й підкорили її біологічну організацію. Даний підхід пояснює розгляд людини в соціальній психології в такому логічному порядку (За Ананьєвим Б.Г.): індивід – суб'єкт діяльності – особистість – індивідуальність.

Індивід (стосовно людини) - це жива істота, яка належить до певного виду, має здатність до прямоходіння, особливий розвиток рук, свідомість і мову. Це поняття виражає неподільність, цілісність та особливості конкретного суб'єкта, які виникають вже на ранніх ступенях розвитку життя. Індивід як цілісність - це результат біологічної еволюції, індивід є наслідком розвитку життя, взаємодії з середовищем.

У понятті "суб'єкт діяльності" - фіксується така характеристика індивіда чи групи, як здатність бути носієм предметно-практичної діяльності, джерелом активності, спрямованої на об'єкт. З точки зору "діяльнісного підходу" (Леонтьєв О.М.) людина розглядається в контексті діяльності. Діяльність - складна структура, що включає в себе наступні компоненти: потреби - мотиви - цілі - дії. Отже, соціальну якість людини, зумовлену її діяльністю, фіксує в собі поняття "особистість".

В понятті особистості, як і в понятті індивіда, виражено цілісність суб'єкта життя.

Особистість - це відносно пізніший продукт суспільно-історичного та онтогенетичного розвитку людини. Особистість - це індивід, який зазнає впливу суспільства. З огляду на це важливою характеристикою особистості є її соціальність як міра громадського (суспільного) в людині. В літературі ми не знайдемо однозначного визначення даного поняття, оскільки, особистість - дуже складне психологічне утворення і включає в себе стільки різноманітних сторін, що перерахувати їх в одному визначенні дуже складно. Пропонуємо декілька визначень, що даються різними авторами:

Б. Г. Ананьєв: особистість - суб’єкт суспільної поведінки та комунікації.

О.М. Леонтьєв: особистість — сукупність суспільних відносин, що реалізуються у різноманітних діяльностях.

І.С. Кон: поняття особистості означає людського індивіда як члена суспільства, узагальнює інтегровані в ньому соціально значимі риси.

Б.Д. Паригін: особистість - це інтегральне поняття, що характеризує людину як об'єкта та суб’єкта біосоціальних відносин та об'єднує в ній загальнолюдське, соціально-специфічне та індивідуально-неповторне.

Отже, поняття особистості є багатовимірним. А розвиток людини як особистості зумовлений низкою факторів: своєрідністю фізіології вищої нервової діяльності (наприклад, швидкість протікання нервових процесів), анатомо-фізіологічними особливостями (особливості зору, слуху, задатки, здібності), оточуючим середовищем та суспільством (природно-географічне середовище, соціально-культурні умови, характер суспільних, міжособистісних відносин тощо), суспільно-корисною діяльністю, працею, спілкуванням.

Індивідуальність - особлива форма буття людини в суспільстві (Москаленко В.В.), це те, що відрізняє одного індивіда від іншого, те, що робить його неповторним в порівнянні з іншим індивідом. Індивідуальність передбачає сукупність певних рис (природних та соціальних), які і є відмінними від решти. Це можуть бути прояви темпераменту, характеру, поєднання здібностей, специфіка потреб та інтересів, стилю діяльності тощо.

На думку Б.Г. Ананьєва, індивідуальність - це продукт злиття соціального та біологічного в індивідуальному розвиткові людини.

Таким чином, індивідуальність характеризується не тільки сукупністю індивідуальних рис, але і своєрідністю взаємозв’язків між ними.

Висновок: таким чином, визначальними особливостями розуміння проблеми особистості в соціальній психології є:

1. Соціально-психологічний підхід дослідження особистості полягає в розгляді "соціальності" особистості як результату взаємовідносин індивіда з конкретною соціально-історичною спільнотою: не просто особистість у групі, а саме результат, який отримано від взаємовідносин особистості з конкретною групою.

2. Специфічними проблемами соціально-психологічного дослідження особистості є соціалізація та життєвий шлях особистості, її установки та соціальні ролі.

3. Логіка вивчення людини в аспекті соціальної психології визначається послідовністю: індивід, суб'єкт діяльності, особистість, індивідуальність.

4. Поняття "особистість" та "індивідуальність" не є тотожними, між ними є взаємозв'язок.

Загальні висновки

1. Проблема особистості с в соціальній психології є такою, що має свою історію дослідження, представлену різноманітними напрямками та психологічними школами. Актуальність дослідження особистості зумовлюється тим, що саме особистість є носієм суспільних відносин, а тому знання про соціальний досвід, шляхи формування та особливості особистості визначають напрямки та зміст соціально-культурного розвитку цивілізації.

2. Поняття особистості є багатоаспектним. Особливістю соціально-психологічного підходу є вивчення характеру взаємин особистості та соціуму в ході соціалізації особистості, формування системи соціальних норм, установок, соціальних ролей, статусів тощо.

Завдання для студентів: Здійсніть схематичне зображення взаємозв’язків основних чинників формування особистості.

Схема 1. Чинники формування особистості

Спадкові чинники		Соціальні чинники
Особливості фізіології ВНД	ОСОБИСТІСТЬ	Макросередовище
		Мікросередовище
Анатомічно-фізіологічні особливості		Трудова діяльність
		Спілкування
Задатки	Природньо-географічне середовище	Організоване виховання
		Самовиховання