Тема 14. Філософія історії

Осмислення суспільного життя як цілісної системи передбач* розуміння не лише її структурних внутрішніх соціальних зв'язків, спрямованості, перспектив і сенсу самого розвитку. Головним завданням вивчення теми є засвоєння студентами сутності історії як процесу еволюції соціального. Ось чому передусім слід визначити загально-науковий зміст поняття "філософія історії".

Свій початок вона бере там, де місце ідеї вічного кругообігу посідає ідея векторного розвитку (Августин), коли замість історі'і ЯК розповіді (Геродот і Фукідід) постає історія як процес усвідомлення і а втілення цінностей, історія як самопізнання Духа.

Потрібно акцентувати увагу на основних підходах до розуміння "філософії історії".

1. Вольтеріанське розуміння як критичний, або науковий підхід 10 історії, тобто певний спосіб історичного мислення, коли історик самостійно розмірковує над предметом.

1. У Гегеля "філософія історії"" - це загальна, або всесвітня історія, де її предметом є усвідомлення здійснення свободи в наявному бути і пізнання духом своєї свободи, тобто ідея свободи. Вихідним пунктом гегелівської філософії історії є положення про те, що історія є історії ю ідей.

2. Позитивістське розуміння знаходимо у філософських концеп ціях XIX ст., де філософія історії трактувалася як відкриття загальних Івконів, які керують ходом історії.

3. Скептичний погляд на філософію історії (С. Емпірик, М. Моніст. І. Кант, Лев Шестов).

55

5. Історіософія О. Шпенглера служить метафізичною відповіддю на те, що відбувається в історії "тут і тепер". Головне завдання філософії історії - зрозуміти світ як "історію". Його концепція - це спроба розширити горизонти традиційної історичної науки.

5. К. Маркс і Дж. Тойнбі розкривають положення про сенс історії на прикладі лінійних (К. Маркс) і нелінійних (А. Дж. Тойнб) інтерпре­тацій історії.

Характеристика концепцій історичного розвитку Д. Белла, А. Тоффлера та ін. виявляє історичну ґенезу теорій: від еволюціонізму XIX ст. і проголошення спрямованості та необхідності соціальних змін - до кризи прогресистської ідеології, відмови від активістських тенденцій людини, спрямованих на перетворення світу на раціональних засадах у посткла-сичній філософії. Студентам слід звернути увагу на ідеї конвергенції та їх обґрунтування на засадах "технологічного детермінізму" (Р. Арон, Д. Белл, Д. Гелбрейт та ін.); ідеї "кінця історії" (Ф. Фукуяма); на тлумачення історії як процесу поглиблення комунікації між народами на засадах абсолютних цінностей (К. Ясперс), як багатовимірного простору можливих соціокультурних змін.

Людська природа та людська історія визначається через поняггя "суб'єкт історичного розвитку". Головним для студентів є розуміння історії як відтворення минулого досвіду людства, а також визначення ролі особистості в історичному процесі. З цим можна поєднати проблему соціально-історичного суб'єкта (народу) як рушійної сили історії в марксизмі і, навпаки, заперечення визначної місії пролетаріату (суб'єкта) у філософії XX ст. (філософія життя, феноменологія, екзистенціалізм); проблему "атомізації суспільства" та "повстання мас" (X. Ортега-і-Гассет, X. Арендт та ін.). Важливо розглянути зростання ролі індивідуальної відповідальності людини перед історією, розкрити необхідність формування нового типу соціально-історичного суб'єкта в умовах загрози людському існуванню та екологічної катастрофи, загострен­ня глобальних проблем сучасності.

Таким чином, філософія історії як підсистема філософського знання розглядає соціальний світ як предметне середовище у його взаємозв'язках і взаємодіях з людиною, їхня своєрідність обумовлюється особливостями та характером розвитку історичних подій та явищ, а також неповторними здібностями тієї чи іншої особистості.

Історія є оагатовимірним феноменом, різні вияви якого неоднаково фіксуються та оцінюються в діяльності, спілкуванні та свідомості різних' людей.

Філософсько-історичне пізнання констатує і в принципі достовірно відображає спрямованість історичного часу з минулого через теперішнє в майбутнє.

Мета, значення філософії історії зумовлюється природою філо­софсько-історичного пізнання, особливостями як об'єкта, так і суб'єкта суспільно-історичного процесу, внаслідок чого визначається й розгля­дається широке коло смисложиттєвих проблем - від питання про долю людства до загадки сенсу буття окремої людини.