Тема 10. Філософія економіки

Перед студентами, які намагаються зрозуміти сутність цієї теми, одразу постає питання: що спільного між філософією як теоретико-світоглядним знанням та економікою як практикою матеріального життя суспільства. Співвідношення між ними можна розглядати: по-перше, як співвідношення між теорією та практикою взагалі, де теорія узагальнює підсумки практичної діяльності людини (у конкретній сфері житія -

46

економіці) на рівні суспільства як цілого. З іншого боку, теорія концептуалізує основні тенденції та перспективи подальших практичних перетворень.

По-друге, як співвідношення між двома теоріями: філософським та економічним вченням, де філософія виступає як методологія, логіка й теорія пізнання для становлення та розвитку економічної науки і через неї впливає на практику економічного життя.

Філософія економіки розглядає різні діяльні сили, засоби і здібності людини в багатовекторному полі соціуму і гуманістичній перспективі її розвитку. Вона розкриває сутність матеріально-виробничих процесів, які відбуваються в суспільстві в їхньому людському вимірі, через всю сукупність форм життєдіяльності суспільства й індивіда. У змістовному плані це означає, що філософський аналіз економіки "переключає" нашу увагу на розуміння економічного життя як засобу перетворення індивідом зовнішнього світу, як феномену самозміни самої людини.

Економічна філософія розкриває сутність економічних процесів, які відбуваються в суспільстві у їх взаємозв'язку з іншими сферами суспільного буття, через всю сукупність форм життєдіяльності суспільства та індивіда. З точки зору філософії економіка постає як господарська діяльність, спрямована на взаємодію з навколишнім світом та його облаштування. Господарська (економічна) взаємодія виступає основою виникнення різноманітних суспільних відносин.

Важливу роль в сучасному економічному господарстві виконує ринок. Він є не лише економічним простором, де зустрічається покупець та продавець, водночас ринок - це інформаційний простір, де за допомогою цін суб'єкти господарської діяльності отримують різнома­нітну інформацію; це обширний простір міжособистісної комунікації, у процесі якої діє конкретний світогляд людей у системі їхніх знань, ідеалів, переконань, інтуїтивних уявлень, ціннісних орієнтирів. Отже, студентам необхідно засвоїти, що економіка - це не лише матеріально-технологічне середовище, а й особлива форма комунікації соціумів та багатомірних особистостей, життєдіяльність яких здійснюється не тільки в економічних, а й в інших сферах суспільства. Ось чому в рамках ринку неможливо обійтись без розвинених гуманістично-духовних компонентів.

Філософія економіки забезпечує розгляд складної системи госпо­дарювання як багатовимірний, об'ємний світ, який є не лише феноменальним, а й сутнісним, світ, який перебуває в постійному

47

розвитку. Філософський підхід дозволяє розглядати економічно-господарський світ "по вертикалі", заглиблюючись в потаємне і піднімаючись над буденним, звичним, а не тільки "по горизонталі", "ковзаючи" на поверхні явищ. Саме тому філософія економіки може надати більш багату за змістом, а тому й більш адекватну картину реального буття людини.

Щодо цього студентам доцільно розібратися з духовними основами економіки. Духовність - це атрибут людини як особистості, антипод аморальності та бездуховності, які знаходять відображення у втраті особистості своїх суб'єктивних якостей.

У процесі становлення багатовимірного економіко-господарського механізму, суперечностей його функціонування, розвитку економічних систем у розмаїтті теорій, духовність не втрачає свого значення. Навпаки, вона є найнадійнішим захистом проти прагматизму, амора­лізму, "голого" прагматизму, які спустошують людину.

Детальну характеристику духовних компонентів економіки можна розглянути у підручнику "Філософія економіки": Учеб. пособие для вьісш. учеб. заведений / Под ред. С.В. Синякова. - К.: Альтерпресс, 2002.-с. 148-180.

Саме людина акумулює в основних формах своєї життєдіяльності взаємозв'язок матеріального й духовного, саме вона в цілісному неподільному вигляді відтворює життя як всезагальне, де глибоко (внутрішнє) взаємопов'язані її філософські погляди, ідеали та цінності, її культура, мораль, релігія та їх прояв в економічній діяльності суб'єкта, його інтересах та економічному житті суспільства в цілому. Завдяки людині економіка стає сукупною універсальною єдиною матеріально-духовною сферою, через яку особистість реалізує себе як цілісність.

Водночас студентам необхідно знати, що економіка - це процес розгортання діяльнішої сутності людини, прояв (відтворення) її сутнісних сил, необхідна форма її самореалізації, тобто економіка має практично-діяльнісну людиновимірну сутність.

У філософії розглядаються мотивації економічної діяльності як механізму взаємозв'язку та взаємодії потреб, інтересів, мотивів, стимулів соціуму, де економіка виступає їх проявом. Економічна діяльність - це безперечна умова існування людей. Без неї неможливий обмін між людиною і середовищем, тобто неможливий соціальний розвиток. Через це економічна сфера життєдіяльності є першою

48

найважливішою передумовою людського існування в його повноті і всебічності, що обумовлює зміст проблеми філософії економіки.

Основні моделі економічної поведінки суб'єкта слід визначити та розкрити в контексті: людина як працівник, людина як власник, людина як продуктивна сила, людина як товар тощо.

Аналіз філософських засад економіки як системи закономірно зумовлює з'ясування конкретних зв'язків економічних відносин із соціокультурними та морально-психологічними, визначення на цій підставі духовних компонентів економіки: економічного світогляду, економічної культури, економічної етики, економічної ідеології, економічної психології. У цьому розумінні необхідним є з'ясування ролі раціональної філософії, прагматизму, інструменталізму та раціонально-трудової етики для становлення економічного світогляду та економічної культури суб'єкта. Студенти повинні зрозуміти всю обгрунтованість висновку про те, що економіка є квінтесенцією людського духу.

Важливо розкрити основи практичної філософії підприємця, з'ясу­вання того, що підприємництво є економічною формою реалізації людиною своєї сутності, подолання її відчуження від своєї праці та її результатів, визначення інтелектуальних психологічних, соціокуль-турних та освітніх ресурсів підприємництва.