Тема 2. Історико-філософський процес

Вивчення цієї теми потребує звернення не лише до підручників, але й до першоджерел, тобто до класиків історії філософської думки. Це -Платон, Аристотель, Сенека, Д. Бруно, Р. Декарт, Б. Спіноза, Д. Локк, Д. Берклі, І. Кант, Г.В.Ф. Гегель, Л. Фейєрбах та ін.

Вивчення історико-філософських тем завжди слід розпочинати із запитання: чому необхідно вивчати історію філософії? ІІайкоротша

27

відповідь - щоб навчитися філософствувати. "А чи можливо навчитися філософствувати?" - запитував Імануїл Кант і відповідав: "Той, хто хоче навчитися філософствувати, змушений буде розглядати історію філософії як історію застосування (прикладання) розуму і як об'єкт для вправ свого таланту". Саме тому історія філософії була й залишається найкращою школою філософської думки в системі сучасного філо­софського знання у вищих закладах освіти України. За допомогою історії філософії студенти можуть збагнути, як утворюються форми й категорії теоретичного мислення, методи освоєння думкою дійсності, методологічна культура тощо.

Історія філософії - тема об'ємна, тому для кращого засвоєння її слід вивчати поетапно. В античний період (VII ст. до н.е. - V ст. н.е.) необхідно акцентувати увагу на проблемах формування принципів філософського знання в онтології (Мілетська школа, атомістика Демокрита й Еиікура), гносеології (філософське вчення Платона та Аристотеля); звернути увагу на відмінність понять "філософії" та "софістики".

В епоху середньовіччя (V - XV ст. н.е.) головною проблемою теоретичного освоєння світу с відношення до духовної реальності -монотеїстичної релігії християнства. Спираючись на накопичені знання, необхідно розкрити проблему формування головної проблеми середньовічної філософії - відношення філософії та геології в аполо­гетиці, патристиці, схоластиці. Особливу увагу необхідно звернути на концепцію реалізму, номіналізму й концептуалізму.

Філософія епохи Відродження демонструє становлення нового світогляду. Потрібно акцентувати увагу на вивченні головних принципів філософського мислення цього періоду - гуманізму, антропоцентризму, пантеїзму

Під час вивчення філософії Нового часу (ХУІІ-ХУШ ст.) слід звернути увагу на бурхливий розвиток науки, який зумовив акту­альність гносеологічної проблематики цього періоду. Проаналізуйте основний принцип новоєвропейської філософії - принцип сцієнтизму. У зв'язку з цим важливо зосередитися на вивченні двох ліній пізнання сенсуалізму та раціоналізму, що зумовили становлення двох основних методів пізнання індуктивного (емпіризм Ф. Бекона) й дедуктивного (раціоналізм Р. Декарта).

У філософії французького Просвітництва XVIII ст. (Вольтер, Руссо, Дідро, Монтеск'є, Гольбах та ін.) необхідно звернути увагу на

28

розробку соціальної проблематики (особливо на ідеї - суспільної угоди та розподілу державної влади), антиклерикальні позиції та на матері­алістичні погляди його представників.

Перед вивченням німецької класичної філософії студентам необхідно засвоїти положення про те, що ця філософія виступила своєрідним підсумком всього попереднього розвитку філософського мислення. І. Кант - основоположник класичної німецької філософії. Ознайомлення з його філософією слід починати з космогонічної гіпотези, а потім переходити до з'ясування таких понять, як "апріоризм" і "агностицизм". Особливу увагу необхідно звернути на ідею примату практичного розуму над теоретичним (чистим) розумом у філософії Канта, а також на ряд важливих гносеологічних проблем, що постають як єдність чуттєвого, розсудкового й розумного пізнання. Й. Фіхте репрезентує лінію суб'єктивного ідеалізму, тоді як Ф. Шеллінг - об'єктивного ідеалізму. Особливу увагу слід звернути на вчення Г.В.Ф. Гегсля про діалектику, а також на філософію права та філософію історії, де особливе місце посідають проблеми свободи, правової держави і громадянського суспільства.

Висновок, який повинен зробити студент: історія філософії - це складний поліваріантний духовно-інтелектуальний процес, в якому відбувається формування та розвиток різних шкіл, течій, напрямів, але всі вони в цілому вирішують основні проблеми походження та розвитку світу, природи, суспільства та людського мислення.

Знання історії філософської думки дозволяє глибоко засвоїти основні положення сучасної посткласичної філософії. У процесі цього засвоєння необхідно чітко з'ясувати дві тенденції в посткласичній філософії: раціоналізм та ірраціоналізм. Це дасть змогу зрозуміти сутнісну відмінність течій сучасної філософії від класичної.

У контексті такого підходу потрібно розглянути "філософію життя" як антитезу раціоналістичній традиції. Особливу увагу слід акцептувати на відмінності волюнтаризму А. Шопенгауера (воля до життя) від волюнтаризму Ф. Ніцше (воля до влади).

Найбільш популярною філософською течією XX ст., яка знайшла широке поширення серед творчої інтелігенції, є екзистенціалізм. Для глибокого засвоєння цієї теми необхідно дослідити джерела екзистенціалізму [7].

Важливе значення для розуміння сутності поліваріантного харак­теру сучасного філософського мислення мають філософські течії позитивізму,

29

неопозитивізму, постпозитивізму. У рамках неопозитивізму завдання філософії вбачається в логічному аналізі наукових висловлювань і узагальнень, адже всі знання знаходять вираження в мові у вигляді висловлювань. Основними ідеями цього напрямку є зведення філософії до логічного аналізу мови науки, принцип верифікації та ін. Для розуміння сучасної філософії необхідно ознайомитися з сутністю та методами герменевтики, яка є новим способом філософського тлума­чення та інтерпретації дійсності. Провідна проблема герменевтики -питання розуміння, витлумачення, інтерпретації тексту.

Одним з провідних напрямів сучасної західної філософії є феноменологія. На думку її основоположника Е. Гуссерля це наука не про факти, а про сутності, чисті феномени або ейдоси. Для розуміння феноменології необхідно проаналізувати такі поняття: феномен, феноменологічна редукція, інтенція, конституювання тощо.

В середині XIX ст., виникає вчення марксизму. К. Маркс, поряд з Ф. Ніцше, належав до тих мислителів, які здійснили перехід від класичної філософії до сучасної. Для розуміння нашого часу необхідно зрозуміти сутність таких впливових у XX ст. філософських течій, як марксизм та неомарксизм. У контексті німецької класичної філософії потрібно проаналізувати процес формування марксистської філософії: філософії діалектичного та історичного матеріалізму.