Методичні рекомендації до самостійної роботи

При підготовці даної теми необхідно засвоїти, що психічні стани — психологічна характеристика особистості, що відбиває її порівняно тривалі душевні переживання.

Психічний стан - поняття, що використовується для умовного виділення в психіці відносно статичних, перманентних моментів. На відміну від поняття "психічний процес", що підкреслює динамічні моменти психіки, і поняття "психічна властивість", що вказує на тривалість проявів психіки людини, психічні стани визначаються їх закріпленістю і повторю­ваністю в структурі психіки людини.

Кожний, хто вивчає психологію і хоче глибше оволодіти цією цікавою наукою, має усвідомити, для чого йому потрібні ці знання. Саме усвідомлення особистісного значення психологічних знань сприятиме засвоєнню складних понять і категорій та їх ефективному використанню в житті, навчанні та професійній діяльності.

Питання для самоконтролю

1. У чому сутність психічних процесів?

2. Які існують психічні стани людини?

3. У чому відмінність психічних станів і психічних процесів?

4. Що таке психічні властивості людини?

5. Які основні психічні властивості людини?

Бібліографічний список

Основна література: (2); (3).

Додаткова література: (6); (13), (19), (20), (22), (26), (33).

Тема 4. Рівні вияву психіки: свідомий та несвідомий

Мета: закріплення, поглиблення, розширення і систематизація знань про:

• основний регулятор несвідомої психічної системи;

• особливості несвідомого, підсвідомого та надсвідомого.

План вивчення теми

1. З. Фрейд про основний регулятор несвідомої психічної системи.

2. Розрізнення понять несвідомого, підсвідомого та надсвідомого.

Методичні рекомендації до самостійної роботи

При вивченні даної теми необхідно звернути увагу, що на проблему «несвідомого» особливу увагу психологи звернули від часу появи праць З.Фрейда.

Основою психічного життя, за Фрейдом, є «Воно» — неусвідомлена сукупність несвідомих потягів, інстинктів, найважливішими серед яких є «інстинкт життя» (Ерос) та «інстинкт смерті» (Танатос). За Фрейдом, усвідомлюються лише окремі моменти психічного життя, пов'язані з необхідністю пристосуватися до умов існування. Загалом же несвідоме являє собою конгломерат асоціальних, аморальних та алогічних психічних інстанцій.

Поняття «несвідоме» спочатку використовувалося для позначення витіснених із свідомості особистості потягів, мотивів та почуттів індивіда, які заперечуються в процесі розвитку суспільства і є небажаними для соціуму. Несвідоме розумілося як вмістилище для витісненої зі свідомості індивіда психічної реальності.

Отже, між усвідомлюваним і неусвідомлюваним, свідомою і неусвідомлюваною психічною активністю відношення досить непрості, що й породжує різного роду тлумачення: або ж свідоме підпорядковується несвідомому, впливу архетипів, або ж, навпаки, саме категорія свідомості тлумачиться настільки широко й абстрактно, що включає в себе всю психіку з її несвідомими потягами.

Питання для самоконтролю

1. У чому сутність концепції З.Фрейда про несвідоме?

2. Що З. Фрейд вважав основним регулятором несвідомої психічної системи?

3. Що таке несвідоме?

4. У чому сутність підсвідомого?

5. Чим відзначається над свідоме?

6. Як розрізняються поняття несвідомого, підсвідомого та над свідомого?

Бібліографічний список

Основна література: (2); (3).

Додаткова література: (6); (13), (19), (20), (22), (24), (26), (32), (33).

Змістовий модуль ІI. Психологія особистості. Особистість у діяльності і спілкуванні

Тема 5. Особистість. Структура особистості

Мета: закріплення, поглиблення, розширення і систематизація знань про:

• індивідуальні особливості людини;

• структуру особистості;

• природу таланту і геніальності.

План вивчення теми

1. Індивідуальні особливості людини.

2. Компенсаційні можливості здібностей.

3. Природна основа здібностей.

4. Талант.

5. Геній.

Методичні рекомендації до самостійної роботи

При вивченні даної теми важливо з’ясувати, що здібності — це індивідуально-психологічні особливості особистості, які є умовою успішного здійснення певної діяльності й визначають відмінності у динаміці оволодіння необхідними для неї знаннями, вміннями та навичками.

Кожна здібність — це синтетична властивість людини, яка охоплює цілу низку загальних та часткових властивостей у певному їх поєднанні.

До властивостей особистості, які за умов діяльності постають як здібності, належать індивідуально-психологічні якості, що характеризують належність людини до одного з трьох типів людей, визначених І.П. Павловим, як "художній", "розумовий" і "середній". Ця типологія пов'язана з відносним переважанням першої чи другої сигнальної системи.