Практичні завдання

1. Обчислити план збуту продукції підприємства на основі таких даних: у базовому році підприємство випустило 100 виробів А з ціною 3 тис. грн. за одиницю та 300 виробів Б з ціною 5 тис. грн. за одиницю. На наступний рік заплановано збільшення обсягів виробництва цих виробів на 20 та 10 % відповідно. Крім того, буде виготовлено комплектуючих виробів на суму 220 тис. грн., із них на 120 тис. грн. для власних потреб. Залишки нереалізованої продукції на складі становитимуть на початок планового періоду 200 тис. грн., на кінець – 100тис. грн.

2. Обчислити величину реалізованої продукції та її приріст у плановому році, якщо у звітному році обсяг реалізації склав 600 тис. грн.

У плановому році підприємство передбачає виготовити продукцію на суму 740 тис. грн. Частина її на суму 30 тис. грн. піде на внутрішні потреби. Незавершене виробництво за плановий рік зменшиться на 5 тис. грн. Додатково до програми випуску готових виробів підприємством будуть надані послуги промислового характеру заводам галузі на 45 тис. грн. і виготовлено напівфабрикатів для реалізації на сторону на 12 тис. грн.

3. Визначити обсяг реалізованої продукції у вартісному виразі, виходячи із таких даних:

• річний випуск продукції в натуральних одиницях по виробу А-550 шт., Б-730 шт., В-600шт., Г-400шт.

• оптова ціна за виріб А-1000 грн., Б-1800-грн., В-1200 грн., Г-900 грн.

• залишки готової продукції на початок планового року – 2530 тис. грн.;

• вартість річної продукції, відвантаженої споживачеві, але не оплаченої ним у базовому періоді – 1700 тис. грн.;

• залишки нереалізованої продукції на кінець року склали 4880 тис. грн.

4. Визначити план річного обсягу реалізації продукції, якщо за рік планується виробити товарної продукції 10000 м³ , залишок нереалізованої продукції на кінець звітного року - 500 м³, запланований залишок нереалізованої продукції на кінець року - 300 м³. Оптова ціна підприємства за 1 м³ продукції - 25 грн.

5. Розрахувати щомісячні витрати на рекламу (рекламний бюджет) підприємства-виробника за наступними даними:

- середня вартість однієї сторінки реклами у газетному виданні – 510 грн.; підприємство планує розміщати свою рекламу у недільних випусках;

- галузеве міністерство планує проведення спеціалізованої виставки, організаційний внесок за участь у якій – 5000 грн.;

- вартість однієї хвилини рекламного часу на обласному телевізійному каналі – 12100 грн.; підприємство уклало договір з рекламним відділом каналу на показ рекламного роліку 5 разів на тиждень;

- публікація у журналі "Контракти" – 1100 грн.

Практичне заняття № 3

Тема 4: Виробництво продукції

Мета заняття: закріпити, систематизувати і поглибити теоретичні знання та виробити у студентів практичні навички щодо планування виробничої програми з урахуванням відсутності або наявності „вузьких місць”

Обладнання: ЕКОМ «CITIZEN»

Методичні рекомендації до практичних занять

Оптимальна виробнича програма – це програма, яка відповідає структурі ресурсів підприємства та забезпечує найкращі результати його діяльності за прийнятим критерієм.

Модель оптимального плану виробництва можна представити у вигляді:

,

де с_і – прибуток від реалізації продукції, грн.;

х_і – кількість і-ої продукції.

Обсяг виробництва продукції у натуральних вимірниках встановлюється на основі обсягу поставок:

,

де ОВ_і – обсяг виробництва і-ого виду продукції в натуральних одиницях;

ОП_і – обсяг поставок (обсяг продаж) і-ого виду в натуральних одиницях;

Г_{п (з)}, Г_{п (к)} – запаси готової продукції на складі відповідно на початок і кінець планового періоду в натуральних одиницях.

Запаси готової продукції на початок планового періоду визначаються за їх фактичною величиною на кінець звітного періоду. Величина запасу готової продукції на кінець планового періоду визначається виходячи із терміну зберігання продукції на складі і тривалості планового періоду, тобто:

де Тзбер_і – середній термін зберігання і-ого виду продукції на складі, днів;

Д – тривалість планового періоду, днів.

Обсяг товарної продукції (ТП) визначають за формулою:

,

де N_і – випуск продукції і-ого виду в натуральних одиницях;

Ц_і – оптова ціна підприємства одиниці виробу і-ого виду, грн.;

n – кількість видів продукції, що виготовляється на підприємстві;

P – вартість робіт та послуг на сторону, грн.

Товарна продукція планується у діючих і порівняльних цінах.

До валової продукції (ВП) належить уся продукція у вартісному виразі, незалежно від ступеня її готовності. Цю величину визначають за формулою:

,

де НЗВ_п , НЗВ_к – вартість залишків незавершеного виробництва відповідно на початок і кінець планового періоду, грн.;

І_п , І_к – вартість інструменту для власних потреб на початок і кінець планового періоду, грн.

валовий оборот підприємства (ВО) – це обсяг валової продукції незалежно від того, де вона буде використана, в межах підприємства, чи поза ним.

внутрішньозаводський оборот підприємства (ВЗО) – це та кількість продукції, яка використовується всередині підприємства для подальшої переробки.

Реалізована продукція (РП) – це продукція, яка відвантажується споживачеві, і за яку надійшли кошти на розрахунковий рахунок підприємства-постачальника або мають надійти у зазначений термін. Обсяг реалізованої продукції визначають за формулою:

,

де Г_п , Г_к – залишки готової нереалізованої продукції відповідно на початок і кінець планового періоду, грн.;

ВВ_п , ВВ_к – залишки відвантаженої продукції, за яку час оплати не настав, і продукція на відвантаження, що зберігається у покупців відповідно на початок і кінець планового періоду, грн.

Обсяг чистої продукції підприємства (ЧП) обчислюють за формулою:

,

де М ‑ матеріальні витрати на виробництво продукції, грн.;

А – сума амортизаційних відрахувань за відповідний період, грн.

Чиста продукція – це вартість створена на підприємстві. Чиста продукція може бути обчислена як сума основної та додаткової заробітної плати працівників підприємства з відрахуваннями на соціальні заходи і прибутку.

Показник умовно-чистої продукції (УЧП):

.

В матеріаломістких галузях використовується показник нормативної вартості обробки (НВО), який визначається як добуток показників нормативної вартості обробки одного виробу і-ого виду (НВО_і) і кількості виготовлених виробів і-ого виду (N_і):

,

,

де ЗП_рі – зарплата виробничих робітників (основна і додаткова з відрахуванням на соціальні заходи) на одиницю виробу і-ого, грн.;

ЦВ_і – виробничі витрати цеху на одиницю виробу і-ого виду, грн.;

ЗВ_і – загальновиробничі витрати на одиницю виробу, грн.;

П_і– прибуток, що припадає на одиницю виробу і-ого виду, грн.

Величина незавершеного виробництва у вартісному вигляді (НЗВ) визначається за формулою:

,

де N – кількість виробів в натуральних одиницях;

С – собівартість одного виробу, грн.;

Т_ц – тривалість циклу виготовлення одного виробу, робочих днів;

К_нз – коефіцієнт наростання затрат при виготовленні виробу, який визначається за формулою:

,

де М – сума матеріальних витрат на виробництво одного виробу, грн.;

С’ – собівартість одиниці виробу без матеріальних витрат, грн.;

С_о – одноразові витрати на початок циклу виготовлення продукції, грн.;

С_п – поточні витрати на виробництво, грн.

Нормативна величина незавершеного виробництва на кінець планового періоду в масовому виробництві () визначається за формулою:

,

де РМ_і – кількість робочих місць;

ДО_і – кількість одночасно оброблюваних деталей (напівфабрикатів), шт.;

ДМ_і – кількість деталей (напівфабрикатів), що знаходяться між операціями, шт.;

ТР_пі – величина транспортної партії, шт.;

С_і – собівартість виробів (напівфабрикатів), грн.;

і=1,2,3...m – кількість виробів (напівфабрикатів).

У серійному виробництві нормативна величина незавершеного виробництва залежить від середньодобового випуску певного виду продукції, тривалості виробничого циклу, коефіцієнта готовності виробу та його собівартості. В його основі лежить наступна залежність показників:

де – нормативна величина незавершеного виробництва на кінець планового періоду по цеху, дільниці серійного типу виробництва;

N_і – плановий випуск і-ого виробу в натуральному вигляді;

Д – кількість днів у плановому періоді;

С_і – собівартість і-ого виробу, грн.;

Т_ці – тривалість виробничого циклу виготовлення виробу;

К_гі – коефіцієнт наростання витрат у виробництві по і-ому виробу, що характеризує ступінь його готовності.

Коефіцієнт наростання витрат – це відношення середньої собівартості виробу в незавершеному виробництві до собівартості готового виробу.

В одиничному виробництві величина незавершеного виробництва залежить від коефіцієнта готовності виробу і його собівартості. Вона визначається за формулою:

або ,

де Г – процент готовності виробу на початок і кінець планового періоду;

Д_і – кількість днів з моменту запуску виробів у виробництво на початок і кінець планового періоду

Для оцінки залишків незавершеного виробництва у відпускних цінах їх собівартість множиться на коефіцієнт перерахунку собівартості продукції у товарну продукцію, який визначається як відношення товарної продукції у незмінних цінах до її собівартості.

Тести

1. Необхідний обсяг виробництва продукції у плановий період, який відповідає номенклатурою, асортиментом і якістю вимогам плану продажу, визначається:

а) у програмі збуту;

б) у бізнес план;

в) у техпромфінплані;

г) у виробничій програмі.

2. Основними завданнями виробничої програми є:

а) максимальне задоволення потреб споживачів у високоякісній продукції, яка випускається підприємством при найкращому використанні ресурсів та отриманні максимального прибутку;

б) конкретизація показників поточного плану з метою організації планомірної та ритмічної роботи підприємства і його структурних підрозділів;

в) визначення забезпеченості виробничими потужностями; трудовими та інвестиційними ресурсами.

3. Виробнича програма складається з 2-х розділів:

а) стратегічного та поточного планів;

б) планів виробництва продукції в натуральному та вартісному вираженні;

в) планів реалізації продукції в натуральному та умовно-натуральному вигляді.

4. Натуральними показниками виробничої програми є:

а) обсяг продукції в натуральних одиницях за номенклатурою;

б) обсяг натуральної продукції за асортиментом;

в) обидві відповіді вірні.

5. Одним із найважливіших етапів розробки виробничої програми є:

а) визначення потреби в ресурсах;

б) визначення обсягу і терміну поставок;

в) обгрунтування поглиблення спеціалізації і кооперування виробництва.

6. На основі виробничих програм основних цехів складаються:

а) матеріальні баланси;

б) плани виробництва для допоміжних і обслуговуючих підрозділів підприємства;

в) плани матерально-технічного забезпечення побочних виробництв.

7. У поточному плануванні виробнича програма складається, як правило, на :

а) один рік;

б) один місяць;

в) п’ятирічку.

8. У масовому і багатосерійному виробництві, коли виробництво продукції не має сезонного характеру, розподіл виробничої програми по планових періодах проводиться:

а) пропорційно кількості робочих днів;

б) пропорційно кількості головного технологічного устаткування в цехах;

в) з урахуванням термінів постачання продукції споживачам.

9. Оптимальна виробнича програма – це:

а) програма, відповідає структурі ресурсів підприємства та забезпечує найкращі результати його діяльності за прийнятим критерієм;

б) програма, яка забезпечує максимальне використання усіх ресурсів підприємства з мінімальними витратами;

в) програма, яка максимально можливе охоплення ринків збуту продукції.

10. Обсяг виробництва продукції у натуральних вимірниках встановлюється на основі обсягу поставок і визначається за формулою:

а) ОВі=ОПі-Гп(з)+Гк(з),

де ОВі – обсяг виробництва і-го виду продукції в натуральних одиницях;

ОПі – обсяг поставок ( продажів ) і-го продукту в натуральних одиницях;

Гп(з), Гк(з) – запаси готової продукції на складі відповідно на

початок і кінець планового періоду в натуральних одиницях.

б) ОВі = ОПі + Гп(з) – Гк(з).

11. Обсяги товарної, валової, реалізованої, чистої, умовно-чистої продукції, валового і внутрішньозаводського обороту, обсяг незавершеного виробництва – це:

а) натуральні показники виробничої програми;

б) вартісні показники виробничої програми;

в) умовно-натуральні показники виробничої програми.